Опускні споруди (, , ) – підземні споруди різного призначення, конструкції яких зводяться на земній поверхні, а потім опускаються на проектну глибину.

Різновиди

Розрізняють О.с.: опускні колодязі, опускне кріплення, опускні секції, опускні тунелі-кесони.

Сучасні опускні колодязі являють собою порожнисту, відкриту зверху і знизу оболонку будь-якого в плані контуру, виконану з матеріалу, що має достатню міцність, яка опускається, як правило, за рахунок власної ваги в глибину масиву по мірі виймання з неї ґрунту. Опускні колодязі широко застосовуються в США, Японії, Франції і ін. країнах для спорудження фундаментів споруд різного призначення і підземних захисних та огороджувальних конструкцій, таких, як сховища, гаражі, місця розміщення різного роду установок тощо. У перспективі – широке використання опускних колодязів на ГЗК при будівництві корпусів крупного дроблення руд, насосних станцій, а також при освоєнні підземного простору великих міст для розміщення водозабірних каналізаційних насосних станцій, підземних складів тощо.

Опускне кріплення – різновид опускного колодязя, що застосовується при будівництві гирл стовбурів у нестійких водоносних породах або ж стовбурів невеликої глибини (до 50 м) в умовах міської забудови поблизу будівель, споруд, що не допускають деформацій поверхні.

Опускні секції застосовуються при будівництві підводних тунелів. Секція являє собою окрему ланку підводного тунелю довжиною до 150 м, що виготовляється із залізобетону на стапелях або в сухому доці і сплавляється до місця прокладання тунелю.

Опускні тунелі - кесони використовуються при будівництві в найскладніших інж.-техн. умовах, коли інші способи (заморожування порід, тампонаж, стіна в ґрунті) виявляються неефективними або зовсім неприйнятними. Тунель, як і при застосуванні опускних секцій, монтують з готових секцій, але опускання їх на проектну глибину виконується кесонним способом. Для цього перед зануренням торці секцій закривають тимчасовими діафрагмами, під основою по периметру влаштовують кесонну камеру висотою бл. 3 м. Опускання тунелю-кесона під дією власної ваги досягається за рахунок влаштування внизу кесонної камери ножової частини опускного колодязя. У кесонній камері постійно підтримується надлишковий тиск повітря, що перевищує гідростатичний тиск води. Завдяки цьому вода із вибою кесонної камери відтискується, ґрунти частково осушуються. По мірі їх виймання опускний тунель-кесон занурюється. По досягненні секцією проектних позначок кесонна камера заповнюється бетоном, і, таким чином, в основі конструкції утворюється бетонна плита.

Література