Ольгимонт Гольшанський (; ст.-укр.Олгимонтъ, Олкимонт, Овгимонт) — литовський князь другої половини XIV століття, родоначальник Гольшанських. За оцінкою історика , був зрущеним балтом.

Життєпис Саме він, певно, є тим «великим вельможею», згаданим у хроніці , чий «двір» понад рікою Невяжею в землі сплюндрували було лівонські війська наприкінці серпня 1371 року: deinde Nevese flumen descendendo ab utraque parte usque ad curiam Algeminnen in terra Arvisten, ubi Algeminne, magnus satrapa, suam habitacionem elegit. Збіг назви обійстя з іменем власника може свідчити про його вотчинний характер, а розташування поблизу Трок — про орієнтацію Ольгимонта на князя Кейстута. Впрочім, центр володінь нобіля згідно з тевтонськими становили усе-таки Гольшани (Von dannen in Ongemundes hoff Galschan ij mile rum weg). На думку медієвіста Генрика Пашкевича, однією із його посілостей могли були Augmontiski, звідкіль 1458 року прибув на навчання до Кракова якийсь Nicolaus Minczikonis із оплатою одного гроша.

1383 року Ольгимонт (Angemunt) у почеті великого князя Ягайла брав участь в переговорах з послами великого магістра, наприкінці 1384 року разом зі Скиргайлом Ольгердовичем і, ймовірно, Борисом Коріатовичем (Sgergelo, Olgemont et Borizszo duces) їздив до Кракова, де 18 січня 1385 року од імені господаря попросив руки королеви Ядвіги. На початку 1389 року укупі з навідав Новгород, аби вести переговори щодо прийняття «на городки» кн. Лугвена Ольгердовича, брата Ягайла. Свого часу Юзеф Вольф, а слідом й інші дослідники, віднесли ці згадки до його сина Івана, котрий нібито назвавсь поганським ім'ям батька. Одначе немає підстав сумніватись в особистій участі Ольгимонта.

Надалі він зринає серед поручителів за боярина Братошу Койлутовича (1387–1393) та князя Івана Жедивіда Ходоровича (1393). Помер не пізніше кінця 1394 року, коли Іван Ольгимонтович дістав київське намісництво од Вітовта. За припущенням , в Ольгимонта, якого той отожсамив з литовським князем Гамантом із пізнього Никонівського літопису, була донька Олена, що вийшла заміж за кн. Андріяна ЗвенигородськогоПолное собрание русских летописей. — Т. 11: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. (Продолжение). — СПб., 1897. — С. 26.

У легендарній частині Хроніки Биховця, складеної в колах, безпосередньо пов'язаних із родиною Гольшанських, згадується Ольгимонт Міндовгович, міфічний великий князь гольшанський, котрого Гедимін у висліді походу на Південну Русь нібито посадовив керувати Києвом, Переяславлем й усіма околичними пригородками. Цю мниму подію зазвичай датують початком 1320-их років, тим часом як літописи XIV століття означують князем київським під 1331 роком неякогось Федора.

Історія Русів зламу XVIII — XIX віку назива настановленого «князя ольшанського» властелем «руської породи», з якої й потім було «немало інших намісників та воєвод».

У пом'яникові Києво-Печерської лаври (кінець XV — початку XVI ст.) подибується згадка про кн. Ольгимонта, «нареченного в святом крещении Михаила, а в иноцех Евфимия», одначе вона лічиться ненадійною. Згідно з інвентарем коронного архіву Яна Замойського, він користавсь печаткою у вигляді хреста над брамою (crux cum arca).

Див. також Гольша Войшвілт

Примітки

Джерела