Брюссе́ль ( або , ) — одна з комун та історичний центр Брюссельського столичного регіону. Де-факто столиця Бельгії та Європейського Союзу і центр найбільшої міської агломерації Бельгії.
Назва міста походить від давньонідерландського bruocsela — «селище на болоті».
Цифра сім — знаменна для Брюсселя: сім пагорбів, сім доріг ведуть у місто, вся влада була закріплена за сімома знатними родами, сім тварин охороняють головну площу міста Гроте-Маркт (французькою Ґран-Плас); за нідерландською версією назви міста — сім літер, сім епох, сім кілець розвитку, сім підмурків лежать в основі міста: епоха герцогів Брабантських, епоха іспанських Габсбурґів (1482–1713), епоха австрійських Габсбургів (1713–1794), епоха Франції (1794–1814), епоха Нідерландів (1815–1830), і, врешті, епоха теперішньої Бельгії (з 1830 року — року заснування держави).
В середині XX ст. місто стало важливим культурним і міжнародним центром. У ньому містяться штаб-квартира військово-політичного блоку НАТО, Ради Європейського Союзу (ЄС) та інших міжнародних організацій.
Географія
Громада Брюсселя має неправильну форму і складається з трьох частин: широкої північної, вузької центральної і ще вужчої південної. Північна частина Брюсселя включає район Лакен, де розташована королівська резиденція — Лакенський палац. До 1921 року Лакен був самостійною комуною.
Історичне ядро міста утворює п'ятикутник бульварів, прокладених на місці колишніх оборонних споруд. Південний протуберанець — авеню Луїзи.
Брюссель стоїть на річці Сенні, однак у межах міста її практично не видно, оскільки річка була перекрита бельгійськими інженерами під керівництвом Анрі Мо в період урбанізації (друга половина XIX століття).
Клімат Клімат Брюсселя — помірний морський. Морські повітряні маси, що утворюються над Північним морем, розташованим неподалік, зумовлюють невеликі амплітуди добової та річної температури і високу відносну вологість повітря. Найспекотнішими місяцями є липень і серпень з середньою температурою 17,0 °C, найхолоднішим — січень із середнім мінімумом в 2,5 °C. Середньорічна температура становить 9,7 °C. Кількість годин сонячного світла на рік — 1585.
Для морського клімату типово велика кількість опадів. Так, за рік в Брюсселі випадають 821 мм опадів, найбільша кількість (по 79 мм) — в листопаді та грудні.
Історія
Виникнення Назва міста походить від слів bruoc (старонідерландською «болото») і sella (старонідерландською «поселення») і означає буквально «селище на болоті». За легендою Брюссель був заснований в VI столітті Святим Гориком (або Сен-Жері). Проте перша згадка про селище Bruocsella зустрічається лише в 996 році в грамоті Оттона Великого. З 977 по 979 рік Карл Нижньолотарінзький побудував фортецю і каплицю на острові на річці Сенні, що стало першим кроком у розвитку міста. Брюссельський собор був присвячений Святій Гудулі, покровительці Бельгії. У XI столітті було споруджено перший міський мур.
Середньовіччя У 1430 герцог Бургундський Філіп III Добрий одержав у спадок Брабантське герцогство і зробив Брюссель столицею Бургундії. В цей час йде будівництво ратуші і перших будинків на Гран-плас. Відбувається розквіт економіки, ремесел і мистецтв; скульптори, килимарі і ювеліри охоче поселяються в місті. У тому числі у Брюсселі знаходять притулок художники Пітер Брейгель Старший та Рогір ван дер Вейден.
У 1477 онука Філіпа Доброго, Марія Бургундська, виходить заміж за майбутнього імператора Священної Римської імперії Максиміліана I, і Брабант переходить під правління Габсбургів. Їхня донька Маргарита Австрійська тимчасово переносить резиденцію в Мехелен, але після 1531 року Брюссель знову стає столицею Бургундії.
Після смерті Карла V під час правління його сина Філіппа II велика частина сучасної Бельгії стає частиною Південних Нідерландів. При Філіппі відбувається повстання проти іспанських правителів, у тому числі під проводом графа Егмонта і графа Горна, які були публічно страчені. Під час правління іспанця Фернандо Альвареса де Толедо були жорстоко переслідувані протестанти. Репресії призвели до того, що місто почала залишати інтелектуальна еліта (в основному виїздили до Амстердама), що в свою чергу призвело до економічного занепаду Брюсселя.
Брюссель після Тридцятилітньої війни
За Вестфальським миром, що поклав край війні в 1648 році, північна частина Нідерландів була визнана незалежною, у той час як південна частина разом з Брюсселем залишилася під правлінням іспанців. У другій половині XVII століття за Людовіка XIV Франція намагається зайняти панівне становище в Європі. Французькі війська завойовують Ено і Західну Фландрію.
У 1695 брюссельський Гранд-плас протягом трьох днів був обстріляний артилерією і майже повністю зруйнований. За Рейсвейкським миром від 1697 року французи повинні були покинути бельгійські території. У ході Війни за іспанську спадщину (1701—1714) панування над Південними Нідерландами (разом з тим і над Брюсселем) перейняли представники Габсбургів з Австрії.
Боротьба за незалежність
У 1789 році внаслідок Брабантського повстання вдається на короткий час домогтися незалежності від панування Габсбургів під час правління Йосифа II, поки в 1794 році території не були захоплені військами Французької республіки. Французьке панування було закінчене в 1815 році після поразки Наполеонівських військ у битві під Ватерлоо, що знаходиться за 15 км на південь від Брюсселя. На Віденському конгресі 1814—1815 було вирішено об'єднати Південні Нідерланди з Північними під правлінням Віллема I.
Ліберальна еліта католицьких Південних Нідерландів, яка лінгвістично, культурно і політично була орієнтована на Францію, а також католицьке духівництво відчували себе ущемленими в сфері державного правління, освіти та економічного розвитку в порівнянні з переважно протестантською нідерландськомовною Північчю. Через деякий час Бельгійська революція призводить до відділення Бельгії від Об'єднаного королівства Нідерландів та утворення Бельгійського королівства. Найбільш могутні держави того часу — Англія, Пруссія, Австрія і Росія — були зацікавлені в мирному вирішенні конфлікту і проголосили на Лондонській конференції 1830 року незалежність нової держави. Брюссель стає столицею королівства, а Леопольд I — першим королем Бельгії з формою правління конституційна монархія.
Новий час
Завдяки статусу столиці держави й підйому економіки Бельгії в епоху індустріалізації (XIX століття), Брюссель стає дедалі привабливішим місцем. Населення зростає швидкими темпами, не в останню чергу за рахунок іммігрантів з Валлонії та Франції. Історичне ядро міста об'єднується з колишніми сільськими комунами у конгломерат, виростають нові квартали, каналізується Сенна. В цей час будуються такі будинки, як монументальний Палац правосуддя, біржа, королівський палац, тріумфальна арка і знамениті будівлі в стилі модерн (наприклад, будівлі Віктора Орта).
Хоча Бельгія і стала жертвою агресивної політики Німеччини під час обох Світових воєн, Брюссель не зазнав значних руйнувань. Завдяки цьому архітектура і вулиці Брюсселя до 60-х років (а частково і в наші дні) залишалися такими ж, як і за часів заснування міста. Проте вже в 30-х роках було проведено залізничне сполучення між Північним і Центральним вокзалами через центр міста.
Давній конфлікт між фламандським, нідерландомовним, і валлонським, франкомовним, населенням призводить до того, що в у 1932–1938 роках Брюссель стає двомовним: назви вулиць, станцій громадського транспорту і муніципалітетів дублюються двома мовами. Під впливом розвиненішої у той час Валлонії місто дедалі більше стає франкомовним, нідерландська мова, що раніше домінувала, відходить на другий план. Також і в архітектурі домінує французький стиль.
Після Другої світової війни Брюссель завойовує дедалі більше міжнародне значення: в 1958 році тут засновано Європейське економічне співтовариство (попередник Європейського союзу). Цього ж року в Брюсселі відбулася Всесвітня виставка, для якої був побудований Атоміум. У 1967 році з Парижа до Брюсселя переїздить НАТО.
Виданий у 1953 році закон, за яким витрати за знесення старих будинків оплачуються державою, негативно позначається на зовнішньому вигляді міста: зноситься невиправдано велика кількість старих будинків і кварталів, а отримані території забудовуються висотними будинками. Деякі архітектори вважають, що Брюссель більше постраждав від модернізації в 60-х роках, ніж від воєн. Така модернізація, що супроводжується масовим зносом історичних кварталів, отримала назву «брюсселізація».
Населення В комуні за даними на 1 січня 2011 року проживало 163210 осіб, при щільності населення 5000 осіб / км ². З всього населення комуни 107629 людей (65,95 %) мали бельгійське походження і 55581 людина (34,05 %) були іноземцями, з яких 31828 людей походили з країн Євросоюзу, 23753 людини — з інших країн світу. Всього в комуні у 2011 році проживали представники майже 160 країн світу. З всіх іноземців 88 людей мали статус політичних біженців.
+Населення комуни Брюссель з 1990 по 2011 рік Рік 1990 1995 2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011 Населення 136706 135681 133895 142853 145917 148837 153377 157673 163210 <small>Джерело: Населення Бельгії у 1990—2011 роках. на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії.
Демографічні дані
Найшвидше населення Брюсселя збільшувалося в період урбанізації в XIX — початку XX століть: за одне століття чисельність населення зросла вдвічі — з 98 000 в 1830 році до 200 433 чоловік в 1930 році. Пік чисельності населення був пройдений у 1930 році, з тих пір населення міста зменшувалося, і в останні 30 років тримається на рівні 140 000 чоловік з невеликими коливаннями.
У 2007 році коефіцієнт народжуваності становив 17,4, коефіцієнт смертності — 8,8. Таким чином природний приріст населення склав +8,6, а загальний +17,1, що є досить високим показником для Європи.
Статевий склад населення міста однорідний — в Брюсселі проживають 50,18 % чоловіків і 49,82 % жінок. Половина всього брюссельського населення (51,6 %) не одружена / неодружені.
Етнічний склад
Унаслідок розміщення в Брюсселі установ Європейського союзу, НАТО та інших міжнародних організацій, більше третини населення (34,05 %) міста є іноземцями. Через масову імміграцію різних груп населення в місто, як з інших регіонів Бельгії, так і з-за кордону, основний поділ населення в Брюсселі проходить у мовній, а не в етнічній площині. Все населення умовно поділяється на франкофонів, нідерландофонов і алофонів, більшість з яких схильна до асиміляції у франкомовне середовище.
+Склад населення комуни Брюссель за країнами походження в різні роки станом на 1 січня. Країна походження 2001 2003 2004 2005 2006 2011 Албанія н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 330 Алжир 265 310 350 384 379 571 Бельгія 93441 99146 100425 102340 103302 107629 Болгарія н. д. н. д. н. д. 129 188 924 Бразилія 80 106 126 127 144 381 Велика Британія 1350 1424 1429 1389 1349 1336 Гвінея н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 837 Греція 1522 1491 1519 1484 1404 1296 Дем. Респ. Конго 982 995 1157 1140 1135 1731 Еквадор н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 366 Індія 116 166 178 172 199 589 Ірландія 290 276 280 283 279 301 Іспанія 3301 3258 3170 3120 2997 3331 Італія 3781 3761 3681 3574 3526 3779 Камерун 186 200 205 199 196 474 Китай 142 279 295 301 325 461 Марокко 11669 9192 8835 8504 8327 8387 Нідерланди 830 944 990 1033 1079 1501 Німеччина 943 1032 1099 1152 1223 1425 Польща 324 570 689 924 1340 3039 Португалія 1408 1304 1310 1332 1291 1502 Рос. Федерація 73 113 134 150 161 315 Румунія 112 282 378 430 689 3683 США 455 507 483 483 443 553 Туреччина 1989 1546 1526 1523 1566 1557 Україна н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 157 Франція 4732 4998 5143 5166 5209 7403 Швеція 402 405 396 377 366 387 Інші 6002 7196 7514 7137 7667 8965 Разом 134395 139501 141312 142853 144784 163210 <small> Примітки. 1. н. д. — немає даних. 2. В таблиці окрім України представлені лише ті країни, кількість вихідців з яких в населенні комуни станом на 2011 рік становила понад 300 осіб.
Субурбанізація