Томашпі́ль — селище Тульчинського району Вінницької області, розташоване над річкою Томашпількою (притока Русави).
Населення становить 5 522 мешканців (2017 р.).
До обласного центру найкоротший автошлях — .
Назва Назва Томашпіль походить від імені Томаш ( — Томаш). Закінчення «-піль» («-поль») — від грецького поліс (місто), або слов'янського полюс (поле).
Місто засноване сином великого гетьмана коронного Яна Замойського, подільським воєводою Томашем Замойським, і назване на його честь — Томашполь.
Син Томаша Замойського — київський воєвода Ян Собіпан Замойський був одружений з Марією — майбутньою королевою Речі Посполитої.
Історія У місцевості поблизу Томашполя знайдени залишки поселень трипільської, давньогрецької та давньоримської культур.
Перша згадка під назвою Драгушов зафіксована у 1459 році. Є відомості що поселення на цьому місці було зруйновано татарами.
Як засвідчують історичні документи, землі, що розташовані по ріках Мурафі, Буші, Русаві, Яланці і Марківці 1580 році попадають у володіння польського магната Яна Замойського (1541—1605 рр.). У складі володінь Яна Замойського були Драгушовські землі і городище Драгушов.
Великий гетьман коронний Ян Саріуш Замойський в наступні роки розпочав укріплювати край, будувати фортеці і замки у Шаргороді, Ямполі, Стіні(Янгород), Комаргороді.
В перші роки 17 століття Ян Замойський подарував своєму сину Томашу городище і землі по річці Русаві і її притоках. На пустирі селища Прокопінці, проти озера Біле 1616 році Томаш Замойський почав будівництво замку.
Томашпіль вперше згадується 1616 році. Польський вчений О. В. Яблоновський своїх працях "Історичні джерела "пише, що поляки, після унії 1569 року перейменували багато так званих «Пусток», або населених пунктів Брацлавщини. Про Томашпіль пише, що він раніше називався Драгушов.
З кінця XVI, на початку XVII століття спостерігається швидке зростання кількості населення.
1629 році в Томашполі було 419 дворів, у Брацлавському воєводстві Томашу Замойському належало 3986 сільських і міських дворів.
Було запрошено на поселення євреїв із Західної Європи для організації ремесла і торгівлі, дано привілеї. Швидко будуються єврейські будинки на правому боці річки Комаргородки. Було побудовано синагогу. Розпочалося будівництво підземних ходів в єврейських будинків до центрального ходу. В підземеллі було викопано криницю. Будівництво підземних ходів велось протягом XVII—XVIII століття до 1793 року.
С початком Хмельниччини населення Томашполю потрапило у вир повстання.
У липні 1648 року козаки і селяни під керівництвом Максима Кривоноса визволили Томашпіль від польської шляхти.
Після укладення 8 серпня 1648 року Зборівського договору, лінія розмежування козацької території була вказана загальною — від Вінниці до Ямполя. А фактично вона проходила трохи західніше.
Прикордонними стали міста Шаргород, Мурафа, Стіна, Ямпіль. Томашпіль увійшов до складу Ямпільської сотні Брацлавського полку. Запеклі бої точилися на межі краю, які велися між козаками і поляками в 1652 році.
Після Переяславської ради 1654 року, за Андрусівським перемир'ям 1667 року, Томашпіль залишився у складі Польщі.
Скоріш за все місто було перетворено у руїни вже на початку україно-польських війн. У щоденнику Ульриха фон Вердума за 1672 рік є згадка про місто, але немає його опису.
1672 році турецька армія окуповує Поділля і допомагає відновити козацьку державу під керівництвом гетьмана Петра Дорошенка, до складу якої входить і Томашпільщина.
За умовами Карловицького конгресу 1699 р., Поділля повертається до складу Речі Посполитої, а у 1703 р. скасовують залишки державного козацького устрою, після чого починається повстання Палія.
Відновлення міста розпочалося тільки на початку XVIII століття. Після Замойських власниками міста були Конецпольські та Потоцькі.
У 1748 році був побудований дерев'яний костел, який знаходився біля маєтку Замойського, на місці нинішнього базару.
У 1755 році в Томашполі проживало 537 євреїв.
За переписом 1765 року в місті налічується 108 будинків.
Під час Коліївщини, 1768 року, в районі Томашполя діяли численні гайдамацькі загони які планували звільнити Ґонту.
1769 року було зруйновано костел.
У складі Російської імперії 1793 році Поділля було приєднано до Росії.
У липні 1796 року у Томашполі було розквартировано війська Суворова.
З 1797 року Томашпіль ввійшов до складу Ямпільського повіту Подільської губернії.
В 1803 році серед єврейських будинків було побудовано Успенську церкву, а в 1806 році Троїцьку церкву.
За кошти графа Ч. Потоцького у 1812 році розпочато будівництво мурованого Костелу в честь Пресвятої Богородиці Шкаплерної замість зруйнованого дерев'яного.
При Успенській церкві 1836 році було відкрито церковно-приходську школу.
У1842 році освячено костел. У зв'язку з тим, що влада росії закривала костели і передавала храми православним парафіям ( наприклад у Комаргороді) до парафії РКЦ належало населення не тільки Томашполя та присілків, а також навколишніх сел і містечок - Комаргорода, Марківки та інших, всього біля 40 населених пунктів.
В 1849 році нараховувалось 1464 двори. Більшість земель належала графу Чеславу Потоцькому та графині Ружі Браницькій.
Значна частина населення займалася ремеслом і торгівлею.
У 1852 році у Томашполі було 77 ремісників, які давали продукції на 1140 крб. Діяв винокурний завод, який належав поміщиці Браницькій.
У 1857 році в Томашполі було побудовано цукровий завод. Також у це час в містечку було зареєстровано 77 ремісників, всі вони були євреями.
У 1861 році був виданий маніфест про звільнення селян. Жителі маєтку відмовилися працювати 2 тяглових днів на тиждень, перестали відбувати жіночу панщину. Для втихомирення селян в містечко було введено батальйон мінського піхотного полку.
1862 році в Томашпільський маєток, який складався з 5 поселень і нараховував 3000 душ, коли селяни вдруге відмовились прийняти грамоти, 24 квітня було направлено батальйон солдатів. Селяни заявили, що грамоти не приймуть. І лише, коли 412 чоловік були піддані покаранню, вони погодились їх прийняти.
Нещасні випадки на заводі закінчувались не тільки каліцтвом, а й смертю, про що в січні 1866 року генерал Дрентель повідомляв Подільського губернатора. У 1866 році згорів цукровий завод.
1873 році було побудовано новий цукровий завод. Він переробляв цукрову сировину, яка постачалась з фільварків із навколишніх сіл. Директором цукрового заводу був французький підданий Вільямс (Louis Willaime, 1846-1904)Société des anciens élèves des écoles nationales d'arts et métiers, Liste générale alphabétique & par promotions des anciens élèves des écoles nationales d'arts & métiers depuis leurs fondations, 1900, с.734, у GoogleBooks..
11 липня 1875 року було затверджено статут товариства заводу.
1879 році на цукровому заводі працювало близько 400 робітників. В 1883 році почав діяти цегельний завод, з 1889 року — винокурний. Працювало 2 водяних млини, кожні 2 тижні збирались ярмарки, розвивалось ремесло, росла кількість жителів.
Після Браницької перейшло до Любомирських, потім до княгині Долгорукої, пізніше до Бекерса.
У 1892 році було 581 двори, населення 4829 чоловік., переважали євреї, яких налічувалося 3476 осіб.
У культурному відношенні Томашпіль розвивався дуже повільно. Майже все населення було неписьменним. На все селище було 1 однокласне училище з 2 вчителями, які навчали 60 учнів.
Ще в гіршому стані перебувало медичне обслуговування населення. Так, 1856 році на весь Томашпіль був лише один лікар, який займався приватною практикою.
У 1894 році при Троїцькому приході відкрилась школа, єврейське початкове училище, пошто-телеграфна контора, нараховувалося 6 заїзджих дворів, було 5 сінагог, росла кількість жителів.
Буремне 20-те століття принесло на землю нашого краю трагічні і героїчні події: революції, голодомор, колективізацію, Першу та Другу світові війни, побудову нової незалежної української держави.
Томашпіль у першій половині XX ст. 1901 році, на початку століття, в Томашполі діяли цукровий завод з кількістю робітників понад 400, які жили в дерев'яних бараках, цегельний, винокурний, 2 миловарних заводи, 2 водяних і 1 паровий млин.
1905 році застрайкували робітники Томашпільського цукрового заводу і добились підвищення заробітної плати на 10 копійок в день. Керівників страйку Квятковського, Корбу було звільнено з роботи.
Томашпільчани були учасниками російсько-японської війни 1904—1905 років.
Відсутність політичних прав яскраво знайшло своє відображення у виборах до земських зібрань. У них могли брати участь лише особи, які володіли не менш як 75 десятинами землі. Із Томашполя цим правом користувалися Обезянінова, яка володіла 2785 десятинами землі та Мордовцева.
1908 році в Томашполі проживало 8059 чоловік.
Напередодні Першої Світової війни 1914 року Томашпіль був центром волості, в якому спалахнула епідемія холери. Було зареєстровано 20 хворих більшість з яких померла.
У березні 1917 року наймити і робітники роззброїли пристава і 25 стражників Томашполя. На цукровому заводі був створений завком, який ухвалив рішення запровадити 8-годинний робочий день, збільшити оплату праці за понадурочний час подвійному розмірі.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
У лютому 1918 року в селищі було вперше встановлено радянську владу.
У кінці лютого 1918 року Томашпіль зайняли австро-угорські війська.
У травні 1918 року партизанський загін Федора Криворучка двічі з боями займав Томашпіль.
У липні 1919 року 2-га кавалерійська бригада Г. І. Котовського перейшла в наступ та окупувала селище.
У вересні 1919 г. деникінський полк кубанських казаків грабував містечко. Також деникінці опинились у Томашполі в кінці лютого - на початку березня 1920 року, де влаштували погроми, у пошуках цінностей вчиняли насильство стосовно євреїв. 25 євреїв загинуло, 210 було поранено, також деникінці підпалили містечко.
Весною 1920 року Томашпіль був окупований поляками, а 17 червня окупація змінилась на більшовицьку. 27 червня було створено волосний ревком, головою якого був Савуляк А. І. — жителя с. Ракови. Було утворено містечковий ревком, головою якого був Тихонов С. О. — робітник економії.
У Ямпільському повіті було неспокійно. З 28 жовтня 1920 року Томашпіль став центром повіту. Всі повітові установи були розміщені в селищі.
У 1921 році було створено селищну раду.
7 жовтня 1922 року було утворено КНС. головою якого обрали Храновського Івана, заст. Обертинського П. В організацію входило 20 чоловік.
Пізньої осені 1922 року, в центрі Томашполя в перестрілці загинув секретар повіткому Дубчак.
Згодом утворюються сільськогосподарські артілі: 17 березня 1923 року артіль «Оратай», 26 березня артіль"Культура", 18 квітня артіль"Цвіт". 19 жовтня 1923 року вступив у дію цукровий завод. В цьому році створюється сільськогосподарське кредитне товариство «Самодопомога», а в 1924 році було організовано сільськогосподарське кредитне господарство «Трактор».
В той час в Томашполі проживало 2510 чоловік було 748 дворів. Поряд з комсосльськими та більшовицькими осередками існували і сіоністські організації, так у 1923-24 роках у Томашполі налічувалось 15 членів організації «Гехалуца», яка готувала єврейську молодь до с/г праці в Палестині.
Відповідно постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року № 311 «Про адміністративно-територіальну реформу Подільської губернії». Томашпіль став центром новоутвореного району.
28 січня більшовики прийняли рішення про спорудження пам'ятника В. І. Леніну, який було встановлено на території цукрового заводу.
1924 році в селищі діяла поліклініка, 2 аптеки, зуболікарняний кабінет. Район відносився до Тульчинського округу. 31 грудня 1924 року район відвідав Всеукраїнський староста Г. І. Петровський.