Проте́за ( — «ставлення попереду») — приєднання до слів переднього неетимологічного опорного або перехідного звука для зручності вимовиГрязнова Н. А. Протеза // Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В. Н. Ярцевой. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — 685 с. — ISBN 5-85270-031-2.. Протезу можна розглядати як і позиційну так і комбінаторну фонетичну зміну, оскільки приголосний з'являється саме перед голосним, а не перед будь-яким звуком.

В українській мові В українській мові частіше за все спостерігається поява приголосних звуків [ʋ] і [ɦ] перед а, о, у та і. Наприклад: вугілля, гострий, вісім, вухо, віслюк.

Протетичними можуть бути й голосні звуки — наприклад, [і], [o] (імла, іржа, іржати, олжа — пор. )

Характерне для діалектів, напр. Гандрій, Гумань, горати, гобід тощо.

У процесі фонетичного розвитку мови від всього слова може залишитися один протетичний звук, який первісно взагалі у ньому був відсутній. Так, прийменник «в/у» (якщо він вживається з місцевим і знахідним відмінками) походить від (), у якому початкове *v- є протетичним, а *ъn вважається спорідненим з , , . Поступово цей прийменник втратив спочатку прикінцевий [n] (він зберігся тільки у сполученнях прийменника із займенниками — у них, у ньому, у неї), а потім і редукований [ъ] і став складатися з одної протетичної приголосної, надалі злився з іншим прийменником «у».

У «Грамматиці українського язика» 1913 року Іван Нечуй-Левицький пропонував додавати протетичний приголосний на початку слова, коли попереднє слово закінчується на голосний («повнозвучний»).

У сучасній українській мові вживання протетичного приголосного на початку слова здебільшого не залежить від сусідніх звуків, а форми слів без нього вважаються застарілими, архаїчними або діалектними.

В інших мовах Праслов'янська

Деякі протетичні звуки з'явилися ще в праслов'янську добу, зокрема, [j] з'являвся перед [a], [e], а [v] — перед [ɨ] (< [ū]), [ъ] (< [ŭ]): (з *agnę, пор. ), (з *estь, пор. і ), (з *ydra < *ūdra, пор. , ), (з *ъn < *ŭn, пор. , ), (з *ysъ < *ūsos < , пор. , , ). Білоруська У білоруській мові, як і в українській, дуже поширені протетичні [v], [ɣ]: возера, вока, гэты. Зустрічається і протетичний [j]: ён, яна, яно, яны (< ). Лужицькі У лужицьких мовах трапляються протетичні [h], [v]: , («око»); , («отець»). Російська У російській мові існують декілька слів з протезою; у словотворчій парадигмі вона буває непослідовною: войлок (< тюрк. ojlyk), вон (пор. ), восемь (< , але осьмина, осьминог), востро, навострить (але острый), вот (, пор. ), вотчина (але отец, отчизна, отечество). Французька Для французької мови характерні протетичні e, é (останнє — з ранішого es-), що присутні у словах як народно-латинського, так і германського походження. Приклади: espérer < ; estrade < ; étiquette < франк. *stikkan, stikjan (пор. ). Іспанська В іспанській мові трапляється протетичне e перед s: escudo < ; estrado < .

Див. також Метатеза Епентеза Афереза

Примітки

Джерела Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За редакцією С. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. — К.: Видавничий центр «Академія», 2005.

Посилання