«Тризуб» — громадсько-політичний і літературно-мистецький тижневик (виходив щонеділі). Перше число журналу побачило світ 15 жовтня 1925 року. Видавався у Парижі в 1925 — 1940 роках. Неофіційний орган УНР, заснований з ініціативи Симона Петлюри.

«Тризуб» широко висвітлював політичні і культурні процеси, що відбувалися в підрадянській Україні й на еміграції, та інформував про стан української справи на міжнародному форумі.

Під час процесу Шварцбарта (1926 — 1927 роки) вийшло 10 чисел «Надзвичайного щоденного видання» (судові бюлетені).

Після тривалої перерви видання журналу у форматі двомісячника було відновлене 1960 року у Нью-Йорку.

Додатки У 1938 — 1939 роках «Тризуб» містив систематичні додатки: «Наша жінка на чужині» (редактор 3. Мірна). «Трибуна молодих» (редактор Борис Ольхівський). «Пласт на чужині» (редактор С. Нечай). «Наші діти на чужині» (редактор Степан Сірополко).

Співробітники Головний редактор: В'ячеслав Прокопович (1925 — 1939). С. Нечай (від червня 1939). Олександр Шульгин (1940).

Серед численних співробітників «Тризубу» були: Валентин Садовський, Олександр і Ростислав Шульгини, Михайло Єреміїв, Олександр Лотоцький (Observator), Ян Токаржевський-Карашевич, Володимир Сальський, Олександр Удовиченко, В. Соловій, В. Солонар, Костянтин Мацієвич, Євген Ґловінський, С. Нечай, Д. Піснячевський, Андрій Яковлів, Максим Славинський, Борис ЛазаревськийПіскун В. М. «Землякам політика, а мені здається треба вперед культура і література» (Листи Бориса Лазаревського до Микити Шаповала)// Сумський історико-архівний журнал 2010, № VIII—IX, Борис Лисянський, Дмитро Дорошенко, В'ячеслав Заїкин, Симон Наріжний, Юрій Горліс-Горський, М. Ковальський та ін.

Спеціальним кореспондентом тижневику «Тризуб» у Женеві, керівником женевської філії Українського пресового бюро був Микола Лівицький — Президент УНР в екзилі (1967 — 1989).

Розповсюдження Передплата тижневика на один рік, півроку, три місяці та один місяць приймалася у Франції, Румунії, США, Канаді, Бельгії, Болгарії, Югославії тощо з першого і п'ятнадцятого числа кожного місяця.

Також окремі числа видання розповсюджувались через місцеві книгарні. В Парижі, наприклад, тижневик продавався у книгарні «Maison du Livre», 9, rue de l'Eperon, Paris 6.

Поновлення видання Після тривалої перерви видання знову побачило світ у Нью-Йорку у форматі двомісячника. Підзаголовок журналу: «Орган української національно-державницької думки». Обсяг — 24 сторінки. Редактор — інж. Артем Зубенко; співробітники — проф. Михайло Кучер, Чорнова О. О. тощоТризуб».  — Нью-Йорк, 1963. — Ч. 25. — 22 с. — С. 1—8.

Видавався Українським національно-державним союзом в США. Передплата приймалася у всіх відділеннях УНДС, а також у редакції (фінансового референта) за адресою: A. Zubenko, 330 E. 15th Street, New York 3, N. Y. Вартість річної передплати складала 2,40 долари. Друк: Prometey Publishing Co., Inc., 129 East 4th Street, New York 3, N. Y.; East Side Press, 165 Avenue, New York 9, N. Y.«Тризуб».  — Нью-Йорк, 1961. — Ч. 1(7). — 24 с. — С. 24

Примітки

Література Ясь О. В. «Тризуб» — тижневик у Парижі //

Посилання Архів журнала «Тризуб» в електронній бібліотеці diasporiana.org.ua

«Тризуб» у громадському й політичному житті української еміграції у Франції міжвоєнного періоду Паризький журнал «Тризуб» (1925—1940): організаційний аспект Часопис української діаспори: проблема ствердження в чужомовному інформаційному просторі (на матеріалах паризького часопису «Тризуб») Усі випуски тижневика «Тризуб» в е-бібліотеці діаспорної літератури ЛітДіаспора Архів часопису «Тризуб» за 1939 рік в е-бібліотеці «Lib in UA»