Роже́ Каюа́Зустрічається також форма прізвища Кайюа (, * 13 березня 1913 — † 21 грудня 1978) — французький письменник, соціолог, філософ.

Біографія Народився в родині службовця. У роки Першої світової війни батька Кайюа призвали до війська, а родина була змушена покинути окупований німцями Реймс. Після війни родина вертається до рідного міста, а 1929 року батько філософа одержує місце в Парижі, де Кайюа завершує середню освіту, а в 1933 році вступає до Еколь Нормаль, і одночасно — на теологічне відділення Вищої школи практичних досліджень, де відвідує лекції Ж. Дюмезіля, А. Г.,О. Кожева, М. Мосса. У цей час Кайюа цілком поринає в інтелектуальну атмосферу тодішнього Парижа, знайомиться, а пізніше пориває з рухом сюрреалізму. У середині 1930-х зав'язується його тривале знайомство з філософом Жоржем Батаєм.

У 1937 році разом з ним, а також Мішелем Лерісом засновує «Колеж Соціології». В середині 1930-х Кайюа починає активно публікуватися, його лекції й статті викликають гостру полеміку, сам автор звинувачується в проповіді фашизму. Сам Кайюа привселюдно заявляє, що, як і раніше, перебуває на комуністичних позиціях.

1939 року Каюа знайомиться з аргентинською видавницею та феміністкою Вікторією Окампо, яка товаришує з Х. Л. Борхесом. За її запрошенням Кайюа прибуває влітку того ж року в Буенос-Айрес, де читає лекції, присвячені проблемам вивчення міфу й сакрального. Роки Другої світової війни Кайюа проводить у Південній Америці, куди в 1941 році прибуває і його подруга Іветт Бійо, з якою він одружується. Шлюб розпадеться після війни.

1945 року Каюа повертається до Франції, де займається переважно видавничою роботою. З 1948 року працює в системі ЮНЕСКО, де, зокрема, зайнятий у програмі перекладів південноамериканської літератури європейськими мовами. За його редакцією виходять перші в Європі переклади оповідань Борхеса. У 1960-і роки Кайюа активно публікується й багато працює в програмах міжнародного культурного співробітництва. У 1967 році Кайюа одержує посаду керівника відділу культурного розвитку ЮНЕСКО. У 1957 році одружується вдруге. 4 січня 1971 року Кайюа обирається членом Французької академії. 1970-і роки доволі плідні для Кайюа-есеїста, у вересні 1978 письменник удостоюється Національної Великої премії в галузі літератури.

Роже Каюа похований на Монпарнаському цвинтарі в Парижі.

Теорія гри У книзі «Ігри та людина» Каюа з позиції соціології розробляв теорію гри. Так він сформулював 6 основних правил гри:

розвага — добровільне об'єднання гравців саме з метою гри відокремленість — гра обмежена певним місцем і часом непевність — Перебіг гри відкритий, а кінець наперед невизначений. непродуктивність — гра не приносить корисних результатів правила — перебіг гри визначають правила фіктивність — під час гри людина живе у фіктивній реальності

Кайюа вважав основою гри такі елементи: Агон (змагальність) Алеа (випадковість) Іллінкс (сп'яніння) Мімікрія (маскування).

Твори L'Homme et le sacré (1939) Puissances du roman (1942) La Communion des forts, études sociologiques (1944) Les Impostures de la poésie (1945) Le Rocher de Sisyphe (1946) Vocabulaire esthétique (1946) Babel, orgueil, confusion et ruine de la littérature (1948) Quatre essais de sociologie contemporaine (1951) L'Incertitude qui vient des rêves (1956) Art poétique. Commentaires. Préface aux poésies. L'Énigme et l'image. Suivi de traductions de la 'Vajasameyi Samhita' (XXIII, 45-62) par Louis Renou, du 'Heidreksmal' et de 'Sonatorrek', par Pierre Renauld (1958) Les Jeux et les hommes: le masque et le vertige (1958) Méduse et Cie (1960) Ponce Pilate, récit (1961) Esthétique généralisée (1962) Bellone ou la pente de la guerre (1963) Le Mimétisme animal (1963) Instincts et société, essais de sociologie contemporaine (1964) Au cœur du fantastique (1965) Pierres (1966) L'Écriture des pierres (1970) La Dissymétrie (1973) La Pieuvre: essai sur la logique de l'imaginaire (1973) Mise au net (1977), traduction de poèmes d'Octavio Paz (Pasado en claro, 1975) ; avec la collab. de l'auteur et d'Yvette Cottier Approches de la poésie: les impostures de la poésie, aventure de la poésie moderne, art poétique, reconnaissance à Saint-John Perse, résumé sur la poésie, ouverture (1978) Le Champ des signes: récurrences dérobées, aperçu sur l'unité et la continuité du monde physique, intellectuel et imaginaire, ou premiers éléments d'une poétique généralisée (1978) Trois leçons des ténèbres (illustré par Pierre Albuisson, 1978) Le Fleuve Alphée (1978), prix Marcel Proust, prix européen de l'essai Charles Veillon Approches de l'imaginaire (1979) Jorge Luis Borges (pub. 2009)

Переклади українською Каюа, Роже. Людина та сакральне: видання, доповнене трьома додатками, про секс, гру, війну в їхньому відношенні до сакрального: Пер. з фр. Усик А. В. відп. ред. С. Л. Удовик. — Київ: Ваклер, 2003. — 238с., [9 ] арк. іл.: іл. — Бібліогр.: с. 235—238. — ISBN 966-543-081-5

Література Odile Felgine, Roger Caillois [біографія], Éditions Stock, 1994 Stephan Moebius, Die Zauberlehrlinge, Soziologiegeschichte des Collège de Sociologie, Konstanz, 2006

Примітки

Посилання Сайт присвячений Роже Кайюа Жизнь среди восстановленных развалин. Из книги «Сопричастность сильных». Предисловие С.Зенкина Чары и проблемы снов Богомол. Из книги Миф и человек. Человек и сакральное