«Спілка мертвих поетів» () — американська драма 1989 року режисера Пітера Віра за сценарієм Тома Шульмана. Дія фільму розгортається у 1959 році у вигаданій елітній школі-інтернаті «Welton Academy», й розповідає про вчителя англійської мови та літератури Джона Кітінга (Робін Вільямс), який надихає своїх учнів змінити хоч щось у своєму житті й пробуджує у них інтерес до поезії та літератури. Дія фільму відбувається у підготовчій школі міста Велтон у штаті Вермонт. Натхненні учні досліджують шкільні роки самого Кіттінга, й відроджують «Спілку мертвих поетів», до якої свого часу входив їх вчитель.
Фільм вийшов у прокат 2 червня 1989 року й мав успіх у критиків й показав комерційний успіх (у світовому прокаті зібрав 235 мільйонів доларів, став п’ятим найкасовішим фільмом 1989 року та отримав загалом позитивні відгуки критиків). Фільм отримав численні нагороди, в тому числі номінації на премію «Оскар» за найкращий фільм та найкращу режисуру, а також номінацію за найкращу чоловічу роль для Вільямса; отримав премію BAFTA за найкращий фільм, премію «Сезар» за найкращий іноземний фільм та премію «Давид ді Донателло» за найкращий іноземний фільм. За свою роботу Шульман отримав премію «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій.
Станом на 1 березня 2024 року фільм посідає 196 позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.
Сюжет Свій молодший курс середньої школи в академії Велтон, підготовчій школі-інтернаті для чоловіків у Вермонті Тодд Андерсон починає 1959 року. Його сусід по кімнаті – один з найперспективніших учнів Велтона, Ніл Перрі-старший, через якого знайомиться зі своїми новими друзями. Разом сім юнаків: Ніл Перрі (Роберт Шон Леонард), Тод Ендерсон (Ітан Гоук), Нокс Оверстріт (Джош Чарльз), Чарлі Далтон (Ґейл Гансен), Річард Кемерон (Ділан Кассман), Стівен Мікс (Аллелон Руджеро) та Джерард Піттс (Джеймс Вотерстон) – учні престижної школи, в основі якої лежать чотири принципи: «Традиція», «Честь», «Дисципліна» та «Досконалість» («Tradition», «Honor», «Discipline» та «Excellence»). Однак самі учні дають інше визначення стовпам своєї (як вони її називають «пекельної») школи «Hellton»: «Пародія», «Жах», «Упадництво» та «Відстій» («Travesty», «Horror», «Decadence» та «Excrement»).
З перших днів занять хлопці дивуються незвичайним методам навчання нового вчителя англійської мови Джона Кітінга (Робін Вільямс). Випускник Велтона, який вивчав англійську літературу у Кембриджі, й став вчителем. Новий вчитель починає викладання з полум'яної промови про їхню (учнів) невідворотну смерть, яка пояснює, що життя скороминуще, тому вони повинні дотримуватися принципу «carpe diem» (лат. «Лови день», тобто користуйся сьогоднішнім днем, лови мить – поетичний заклик римського поета Горація). Для демонстрації іншого погляду, Кітінг пропонує учням вилізти за вчителевий стіл, та провокує вирвати вступну шаблонізовану промову до їх поетичного підручника, у якому пояснюється математична формула, яка використовується для оцінювання поезії. Натомість пропонує створити власний стиль через вільні прогулянки у дворі, пошук власної індивідуальності. До себе пропонує звернення «О капітане! Мій капітане!». Методи Кітінга привертають увагу суворого директора, Гейла Нолана.
Дізнавшись, що Кітінг під час навчання у Велтоні був членом несанкціонованої Спілки мертвих поетів, Ніл відновлює клуб – разом з друзями вибирається з університетського містечка до печери, де читають вірші. Уроки Кітінга та їх участь у клубі заохочують їх жити своїм життям на власних умовах. Нокс переслідує Кріс Ноел, уболівальницю, яка зустрічається з Четом Денберрі, футболістом місцевої державної школи, чия родина дружить з його родиною.
Ніл проявляє зацікавленість до акторської майстерності та отримує роль Пака у місцевій постановці «Сон літньої ночі». Незважаючи на те, що його батько хоче, щоб він вступив до Гарварду, щоб вивчати медицину. Кітінг допомагає Тодду вийти зі шкаралупи та реалізувати власний потенціал, коли проводить із ним вправу на самовираження, у результаті чого той спонтанно складає вірш перед класом.
Чарлі публікує статтю в шкільній газеті від імені Спілки, в якій пропонує прийняти дівчат до Велтона. Нолан тисне на Чарлі, щоб змусити його розкрити, хто входить до Спілки мертвих поетів, але той чинить опір. Нолан також розмовляє з Кітінгом, попереджаючи його, що він повинен перешкоджати своїм учням ставити під сумнів авторитет. Кітінг напучує хлопців, попереджаючи їх, що потрібно оцінити всі можливі наслідки своїх дій.
Батько Ніла виявляє його участь у виставі та вимагає, щоб він відмовився від участі напередодні прем'єри. Після того, як Ніл бере участь у постановці, батько забирає його з Велтона та зараховує до військової академії. Не маючи жодної підтримки з боку матері та не в змозі пояснити, що відчуває батькові, Ніл покінчує життя самогубством.
Нолан розслідує смерть Ніла на прохання його батьків. Щоб уникнути покарання за власну участь у Спілці мертвих поетів, Кемерон звинувачує у смерті Ніла Кітінга та називає імена інших членів Спілки. На зустрічі із Чарлі, Кемерон закликає інших студентів дозволити Кітінгу взяти на себе провину. Між Чарлі та Кемероном стається сутичка, через яку його виключають. Кожного з хлопців викликають до кабінету Нолана, щоб підписати лист, який підтверджує неправдиві звинувачення Кемерона. Коли настає черга Тодда, він не бажає підписувати, але робить це під тиском батьків, у результаті чого Кітінга звільняють.
Нолан, який викладав англійську у Велтоні до того, як став директором, бере на себе курс англійської мови Кітінга з наміром дотримуватися традиційних правил Велтона. Кітінг перериває урок, щоб зібрати свої речі. Тодд зізнається Кітінгу, що хлопців залякали, щоб вони підписали лист, який вирішив його долю. Кітінг запевняє Тодда, що вірить йому. Нолан застосовує погрози. Незважаючи на це, Тодд встає на стіл та промовляє: «О капітане! Мій капітане!». Інші члени Спілки мертвих поетів (крім Камерона), а також кілька інших учнів у класі роблять те саме. Зворушений їхньою підтримкою, Кітінг з гордістю дякує хлопцям перед тим, як піти.
У ролях
Робін Вільямс — Джон Кітінг, вчитель англійської Роберт Шон Леонард — Ніл Перрі Ітан Гоук — Тод Ендерсон Джош Чарльз — Нокс Оверстріт Ґейл Гансен — Чарлі Далтон Ділан Кассман — Річард Кемерон Аллелон Руджеро — Стівен Мікс Джеймс Вотерстон — Джерард Піттс Норман Ллойд — доктор Гейл Нолан, директор Академії Велтона Кертвуд Сміт — Томас Перрі, батько Ніла Александра Пауерс — Кріс Ноел, вболівальниця в Ridgeway High, в яку закоханий Нокс Мелора Волтерс — Глорія Велкер Вайт — Тіна Леон Паунолл — Джордж Макаллістер, вчитель латини Джордж Мартін — доктор Хагер, вчитель математики Карла Белвер — місіс Перрі, матері Ніла Джейн Мур — місіс Денберрі Кевін Куні — Джо Денберрі, батько Чета та друг родини Нокса Колін Ірвінг — Чет Денберрі, футболіст Ridgeway High, хлопець Кріс Метт Кері — Курт Гопкінс, студент Велтона Джон Каннінгем — містер Ендерсон
Виробництво Розробка Оригінальний сценарій написав Том Шульман на основі власного досвіду в Академії Монтгомері Белла в Нашвіллі (штат Теннессі), зокрема зі своїм надихаючим учителем Семюелем Пікерінгом.
Початково режисером мав стати Джефф Кайн, а на роль Кітінга планувався Ліам Нісон. Іншими акторами, які розглядалися на роль, були Дастін Гоффман, Мел Гібсон, Том Генкс та Мікі Рурк. Робін Вільямс, який був кращим вибором «Touchstone Pictures», врешті-решт був обраний, але в перший день зйомок за межами Атланти Вільямс не з'явився, оскільки він не хотів працювати з Кайном. Студія спалила вже створені декорації та замінила Канью іншим режисером.
Наприкінці 1988 року Пітер Вір зустрівся із Джеффрі Катценбергом з «Walt Disney Pictures». Катценберг, який керував Touchstone, запропонував Віру прочитати сценарій Шульмана. Повертаючись до Сіднея, Вір був захоплений, й вже за шість тижнів повернувся до Лос-Анджелеса на проби головних героїв.
Згідно сценарія Шульмана Кітінг був хворий та повільно вмирав від лімфогранульоматоза, зі сценою. Рукопис містив його сцену на лікарняному смертному одрі. Вір це видалив, оскільки вважав це непотрібним, стверджуючи, що це зосередить увагу аудиторії на хворобі Кітінга, а не на тому, що він відстоював. Також не отримали свого продовження примітки Disney щодо перетворення пристрасті хлопців на танці, замість поезії, та варіант зміненої назви на «Sultans of Swing».
Зйомки Зйомки розпочалися у листопаді 1988 року, й завершилися січнем 1989-го. Основна частина фільмувалася у школі Св. Ендрю та театрі Еверетт у Міддлтауні (штат Делавер), а також у Нью-Каслі (штат Делавер), та у сусідньому Вілмінгтоні (штат Делавер). Сцени Кітінга в аудиторії були зняті в копії класу, побудованого на звуковій сцені у Вілмінгтоні. Під час зйомок Вір просив молодих акторів не використовувати сучасний сленг, навіть поза камерою.
Вір заклав півдня зйомок, щоб дозволити Вільямсу вільно використовувати свої навички комедійної імпровізації. Під час зйомок той багато жартував на знімальному майданчику.
Режисер планував знімати фільм у хронологічному порядку, щоб у реальному часі простежити за еволюцією дружніх зв'язків між різними героями фільмуTrivia..
Музика Оригінальну музику до фільму створив французький композитор Моріс Жарр – це стала четвертою його співпрацею із Пітером Віром після «Року небезпечного життя» (1982), «Свідка» (1985) та «Берега москітів» (1986).
Перелік музичних тем Carpe Diem Ніл До печери Тріумф Кітінга Футбольне тренування
Окрім тем, створених Жарром, у фільмі звучить уривок з «Музики на воді» Георга Генделя, деякі твори Людвіга ван Бетховена, зокрема фінальну тему останньої частини 9-ї симфонії (Ода до радості), а також Імператорський концерт для фортепіано з оркестром.
У класі, підійшовши до своїх студентів, Джон Кітінг насвистує головну тему увертюри «1812 року» Петра Чайковського – славень «Боже, Царя храни», який був заборонений у Росії за часів комуністичного режиму. Дія фільму відбувається у 1959 році – період, коли відносини між США і СРСР були дуже напруженими.
Вирізані сцени Фільм двічі транслювався на каналі «CBS» протягом 1992 року (3 січня та 21 листопада) із 13 додатковими хвилинами зі сцен, вирізаних з фінальної версії. Зокрема, після перегляду вистави «Сон літньої ночі», в якій тріумфально зіграв Ніл Перрі, герої зустрічаються в печері, щоб відсвяткувати успіх свого товариша, якого тим часом батько забрав додому. До них приєднується Джон Кітінг. Згодом, під час танців на дворі Нокс та Кріс цілуються, що додатково підкреслює їх закоханість. Ця сцена мала бути паралельною до самогубства Ніла. Ще одним з вирізаних епізодів була розмова містера Кітінга із містером Перрі на похороні Ніла, під час якої той висловлює свої співчуття. Натомість батько Ніла покладає відповідальність за смерть свого сина саме на вчителяBill Cotter. The Wonderful World of Disney Television : A Complete History (Bill Cotter) (The Wonderful World of Disney Television - A Complete History, p.18).
Сприйняття Box office Світові касові збори склали 235 860 579 доларів США, включно зі внутрішніми зборами у 95 860 116 доларів. Світові доходи фільму були п'ятими за величиною в 1989 році та найвищими для драматичних фільмів.
Критика На агрегаторі рецензій «Rotten Tomatoes» рейтинг фільму становить 84% на основі 61 рецензії із середнім балом 7,2/10. Серед відгуків є такий: : «Вражаюча гра молодого акторського складу та справді надихаюча гра Робіна Вільямса надають шкільній драмі Пітера Віра найвищі нагороди». На «Metacritic» фільм отримав 79 балів на основі 14 рецензій, із приміткою «загалом схвальних відгуків». Опитування глядачів «CinemaScore», дали фільму рідкісну оцінку «A+» за шкалою від A+ до F.
Рецензент «Вашингтон пост» назвав це «твердою, розумною розвагою» та похвалив Робіна Вільямса за «добре стриману акторську гру».
Вінсент Кенбі з «Нью-Йорк таймс» також похвалив «виключно чудову гру» Вільямса, написавши, що «Спільнота мертвих поетів… набагато менше про Кітінга, ніж про жменьку вразливих хлопців».