Тюльпа́н (Tulipa) — рід багаторічних рослин із родини лілієвих. Численні види походять із Центральної Азії, Кавказу, Криму, Малої Азії, півдня Афганістану, Кашміру, Ірану, Іраку, Сирії, Палестини. У Західній Європі у дикому стані тюльпани зростають на Балканах, Піренеях, в Італії, на півдні Франції. На території України тюльпани трапляються у степовій зоні та серед скель Кримських гір, більшість з них є вразливими та зникаючими рослинами. Зокрема до Червоної книги України занесені такі види: тюльпан змієлистий, Шренка, скіфський, двоквітковий, бузький, дібровний, гранітний. Більшість культурних сортів походить від центральноазійських видів.
Опис Тюльпан — трав'янистий цибулинний багаторічник. Висота рослин коливається залежно від виду і сорту від 10-20 до 65-100 см.
Коренева система складається із щорічно відмираючого додаткового коріння, розташованого на підковоподібній нижній частині донця. У молодих цибулин (до першого цвітіння) формуються столони — порожнисті структури, на дні яких розташована дочірня цибулина. Зазвичай столони ростуть вертикально вниз, рідше вбік. Стебло представлене трьома формами: денце, столон і генеративний пагін, що несе квітки і листя. Стебло прямостояче, циліндричне, заввишки від 5-20 до 85-100 см
Листки подовжено-ланцетні, зелені або сизуваті, з гладкими або хвилястими краями і легким восковим нальотом. Жилкування дугове. Нижній листок найбільший, верхній, так званий прапор-лист — найменший. У тюльпанів Кауфмана, Грейга, Tulipa micheliana та їхніх садових форм верхній бік листя прикрашений фіолетово-бурими, пурпуровими цятками або штрихами, смугами, що надає рослинам особливу декоративність. У дорослої квітучої рослини зазвичай 2-4(5) листів, які розташовані в нижній частині стебла. У молодих рослин (до першого цвітіння) єдиний лист розвивається до кінця вегетації. Зачатки листя закладаються в заміщуваній цибулині дорослої рослини в період вегетації, а зростання триває в наступному сезоні.
Квітка зазвичай одна, але є багатоквіткові види (Tulipa praenstas, Tulipa turkestanica) і сорти від них, на квітконосі яких 3-5 квіток і більше. Квітка правильна, двостатева, оцвітина з шести вільних листочків, тичинок шість, з подовженими пиляками; товкачик з верхньою тригнізною зав'яззю, коротким стовпчиком і трилопатевим рильцем. Квітки видових тюльпанів частіше червоні, жовті, рідше білі. Забарвлення сортових тюльпанів найрізноманітніше: від чисто-білої, жовтої, червоної, пурпурової, фіолетової і майже чорної до поєднання двох, трьох або декількох барв. Часто основа пелюсток забарвлена в інший колір, що відрізняється від основного, що утворює так зване «дно» квітки. Форма квітки теж різноманітна: келихоподібна, чашоподібна, овальна, лілієподібна, махрова (піоноподібна), бахромова, зірчаста. Квітки великі, завдовжки до 12 см, діаметром від 3 до 10 см, а в повному розкритті у видових тюльпанів до 20 см. Квітки тюльпанів широко розкриваються на сонці і закриваються вночі і в похмуру погоду.
Плід — багатонасінна тригранна коробочка. Насіння плоске, трикутне, коричнево-жовте, розташоване горизонтально у два ряди в кожному гнізді коробочки.
Екологія За ритмом сезонного розвитку тюльпани належать до весняних ефемероїдів. Їхнє зростання і розвиток триває 80-120 днів: з початку квітня і до кінця червня, коли засихає наземна частина. Вегетація тюльпанів починається з відростанням листя у квітні, відразу після танення снігу. Цвітіння настає в середньому через 20-30 днів після початку вегетації. Тюльпани, що є типовими ефемероїдами, дуже чутливі до температури, менше до вологи і майже невибагливі до інших чинників, що впливають на зростання і розвиток рослин.
Тривалість цвітіння залежить від температури повітря. У більшості рослин вона становить 12-14 днів. В період цвітіння при тривалій дії температури понад 25 °C у тюльпанів спостерігається різке скорочення вегетації, йде відмирання квітконосного пагона і обкоркування зовнішньої луски у замінних цибулин. За нормальних температурних умов від кінця цвітіння до закінчення вегетації проходить 4-5 тижнів.
Стебло, квітка, листя і коріння — однорічні, тобто живуть одну вегетацію. Цибулина, на відміну від них, — 2,5 року, протягом цього часу формується її зміна — замінна, дочірня цибулина, а також дещо дрібніших цибулинок — діток. Розмножується тюльпан, окрім насіння, ще цибулинками — дітками, що розвиваються при основі стебел у землі.
Історія культури
Азійська батьківщина Батьківщиною тюльпану є передгір'я Тянь-Шаню. Серед таджиків, існує щорічне свято тюльпанів Сайри лола. Тепер важко встановити, які види стали предками перших окультурених рослин, але, можливо, це були дикорослі тюльпани садовий і Шренка поширені в Малій та Середній Азії.
На захід тюльпан поширився одночасно з розселенням тюркських племен, які його називали (і досі називають) «лале», або ж «лоле». Ім'я Лале досі є найпопулярнішим жіночим ім'ям в країнах Сходу. До Причорномор'я ці квітки швидше за все принесли з собою булгари, до Персії, а звідти й до Сирії та Анатолії — турки-сельджуки. Деякі угорські дослідники стверджують, що Європу з тюльпанами познайомили кочовики-мадяри.
Поширення в мусульманському світі Принаймні з X сторіччя з тюльпаном були знайомі в мусульманському світі. Про нього згадували Омар Хаям, Нізамі, Джелаладдін Румі, Сааді, Хафіз. Для персів тюльпан став «квіткою життя і кохання» — в поемі Нізамі він виростав з крапель крові Фархада, що наклав на себе руки, почувши про загибель коханої Ширін.
В мусульманській Іспанії з кінця XI сторіччя були відомі квітки під назвами «македонська цибулина» та «відерцевий нарцис». Деякі з сучасних дослідників вважають, що так іменували лісові тюльпани, і зараз поширені на Піренейському півострові та у Магрибі. Проте насправді так могли називати й якійсь з видів нарцисів, або лілей.
В Анатолії зображення тюльпану зустрічаються з XI сторіччя. На межі з християнським світом тюльпан символом ісламу — завдяки співзвучності назви «лале» з іменем Аллаха. З часом своєю емблемою тюльпан зробили володарі Османської держави. Віршами з Корану та тюльпанами був прикрашений, скажімо, одяг османського султана Баязида I. Мехмед II наказав засадити тюльпанами пустоші в Константинополі, здобутому османами в 1453 році. В Мехмеда II лише в столиці було дванадцять квіткових садів і доглядали їх більше дев'ятисот садівників.
Засновник Імперії Великих Моголів Бабур згадував тридцять три різновиди тюльпани. В своїх індійських володіннях Бабур наказав розбивати сади, в яких вирощували рослини з його середньоазійської батьківщини, зокрема й тюльпани.
Перші тюльпани в Європі Португальці з тюльпаном були знайомі з цією квіткою вже в 1530 році. Швидше за все йшлося про лісові тюльпани з Магрибу або ж Гранади. Європейцям поза Піренейським півостровом вони в ті часи були невідомі.
Більшість європейців про тюльпани дізналися завдяки посольству, відправленого імператором Священної Римської імперії Карлом V до двору османського султана Сулеймана Пишного в 1555 році. Очолював його видатний дипломат Ож'є Гіслен де Бусбек. Він був вражений полями тюльпанів, що зустрічилися на шляху його посольства, і, за легендою, привіз цибулини цих рослин (разом із бузком і гіркокаштаном) до Відня, де їх висадили в місцевому ботанічному саду.
Кілька квіток потрапили також до аугсбурзької резиденції Фуггерів — завдяки Гансу Дерншваму, який перебував у складі посольства Бусбека. В Аугсбурзі тюльпан в 1559 році побачив і описав (першим з європейських ботаніків) швейцарець Конрад Геснер. Завдяки Геснеру квітки й отримали ім'я тюльпанів — за схожість із турецькими тюрбанами.
Фламандський ботанік Карл Клузіус згадував курйозний випадок, коли один з нідерландських комерсантів отримав в 1570 році пакунок з цибулинами тюльпану і, не знаючи, що це, намагався засмажити їх як цибулю або часник.
В 1593 році Клузіус привіз тюльпани з Відня до Лейдена і започаткував їхнє вирощування в місцевому ботанічному саду.
У Франції моду на тюльпани запровадив Людовік XIII. Під час його весілля з Анною Австрійською у 1615 році вони стали головною прикрасою свята — замість традиційних лілей. Французькі садівники повністю задовольнити попит не могли, тому тюльпани надалі завозили з Нідерландів, клімат яких виявився дуже сприятливим для їхнього вирощування.
Тюльпани в Голландії. Тюльпаноманія
У Нідерландах перші садові тюльпани з'явилися 1570 року, коли Шарль де Леклюз на запрошення приїхав працювати в Голландію і разом з іншими рослинами захопив цибулини тюльпанів. Це стало початком шаленого захоплення тюльпанами цілого народу. Це захоплення голландців називають тюльпаноманією. За рідкісні екземпляри цієї квітки платили від 2 000 до 4 000 флорінів; існує розповідь про один екземпляр, за який покупець віддав цілу пивну в 30 000 флорінів. Ціни встановлювалися на харлемській біржі, де тюльпани стали предметом спекуляції. На початку XVII століття протягом трьох років було здійснено угод на тюльпани більш ніж на 10 млн флорінів. Багато промисловців кидали своє виробництво і бралися за розведення тюльпанів. В результаті відбувалися крахи, гинули стани і уряд вимушений був прийняти заходи проти цієї манії. І в суспільстві надмірне захоплення породило реакцію; з'явилися особи, що не переносили байдуже виду тюльпанів і що винищували їх нещадно. Остаточно припинилася ця манія, коли стали поширюватися англійські сади і різні нові квіти. Нині в Голландії можна насолодитися тюльпанами в парку Кекенхоф.
Тюльпановий бум в Османській імперії
Селім II віддав розпорядження привезти з Сирії за один раз 50 тисяч цибулин тюльпану певного виду, а також замовив для свого столичного палацу 300 тисяч цибулин найкращих тюльпанів з кримської Кафи. Щоб уникнути спекуляцій, Селім II вперше почав регулювати і ціни на цибулини.
Султан Мехмед IV Мисливець намагався впорядкувати численні сорти тюльпанів, які вирощували в його володіннях. Правління сина Мехмеда IV, Ахмеда III увійшло до історії під назвою «доба тюльпанів». Зовнішній вигляд квіток, якими насолоджувався Ахмед III, зберіг альбом, створений у 1725 році. Після усунення цього султана від влади тюльпан поступився популярністю в Османській імперії іншим квіткам.
XVII—XIX сторіччя Відомо, що Людовік XIV влаштовував фестивалі, під час яких садівники змагалися в майстерності виводити нові сорти. В колекції бранденбурзького курфюрста Фрідріха-Вільгельма було аж 216 сортів тюльпанів.
В XVIII сторіччі продовжували виводити нові сорти тюльпанів. В в саду баден-дурлахського маркграфа Карла III Вільгельма в Карлсруе нараховували щонайменше 2 з половиною тисячі різновидів цієї квітки. Фрідріх Фердинанд, граф князівства Паппенгайм, довів їхню кількість до 5 тисяч.
Потужний удар по вирощуванню тюльпанів завдали Велика французька революція і Наполеонівські війни. Садівники позбулися найзаможніших і наприскіпливіших замовників. За доби Реставрації та загальноєвропейської реакції тюльпану вдалося трохи відвоювати свої позиції. Його шанувальниками були французький король Людовік XVIII і австрійський цісар Франц II. В Британії виник справжній рух «англійських флористів», що плекали мистецтво вирощування тюльпанів традиційних сортів.
XX—XXI сторіччя З початком індустріалізації мистецтво вирощування тюльпанів для потреб вузького кола поціновувачів поступилося місцем "конвейерному "виробництву квітів для масового споживача. Коли з'ясувалося, що строкатість кольорів є наслідком зараження тюльпанів вірусом, квіткарі вирішили, що краще не наражати на небезпеку інші рослини. Натомість з'явилися й цілком нові сорти — зокрема оксамитові і бахромчасті. Проте загальна кількість різновидів тюльпанів скоротилася майже вдвічі — знову ж таки на користь популярніших масових сортів.