Селі́н Марі́ Клоде́тт Діо́н ( — МФА: [selin maʁi klodɛt djɔ̃]; , Шарлемань, Канада) — канадська співачка та композиторка, одна з найбільш високооплачуваних музикантів сучасності. По всьому світу продано понад 200 мільйонів копій її альбомів. Переможниця Пісенного конкурсу «Євробачення-1988», на якому з піснею «Ne partez pas sans moi» представляла Швейцарію.
Життя та кар'єра
1968—1989: ранні роки та початок кар'єри Селін Діон народилася в місті (Квебек, Канада), розташованому за 24 кілометрів на північний схід від Монреаля. Вона була наймолодшою з 14 дітей франко-канадців Терези (до шлюбу Танґе, 1927—2020), домогосподарки, та Адемара Діона (1923—2003), м'ясника. Як наймолодшій у багатодітній родині, Селін доводилося рости в одязі, що вже був у вжитку, і спати в одному ліжку з кількома своїми сестрами. Також, коли вона була ще немовлям, її вкладали спати у шухляду замість ліжечка, для заощадження грошей. У школі над нею часто знущалися і називали «Вампіркою» через її зуби та худорляву статуру. Місцеві таблоїди навіть охрестили Селін «Canine Dion» («Ікластою Діон») у підліткові роки її кар'єри. Вона часто розповідала про те, як тікала зі школи додому, щоб грати музику в підвалі зі своїми братами та сестрами. «Я ненавиділа школу», — писала вона пізніше у своїй автобіографії. «Я завжди жила в оточенні дорослих і дітей, набагато старших за мене. Від них я навчилася всього, що мені потрібно було знати. Мені здавалося, що навколо них існує справжнє життя». Старшій сестрі Селін було за двадцять, коли вона одружилася і була вагітна первістком, тоді як її мати, Тереза, тільки-но завагітніла нею.
За словами Селін вона росла в Шарлемані у бідній, але щасливій католицькій родині«Profiles of Celine Dion, Enrique Iglesias, Moby». Paula Zahn, Charles Molineaux, Gail O'Neill. People in the News, 18 May 2002. Transcript.. Музика завжди була важливою складовою сім'ї Діон, вона отримала своє ім'я на честь пісні «Céline», записаної французьким співаком за два роки до її народження. 13 серпня 1973 року Селін вперше виступила публічно на весіллі свого брата Мішеля, заспівавши пісню «Du fil, des aiguilles et du coton». Надалі вона виступала зі своїми братами і сестрами в маленькому своїх батьків під назвою Le Vieux Baril («Стара бочка»)Celine Dion's brother dies two days after her husband latimes.com Процитовано 10 червня 2025.
У дитинстві вона пережила кілька нещасних випадків, включаючи індидент у п'ятирічному віці, коли її збила машина на очах у батька і брата Клемана. Селін ненадовго госпіталізували зі струсом мозку. З раннього дитинства вона мріяла стати артисткою. В інтерв'ю журналу People 1994 року вона згадувала: «Я сумувала за своєю сім'єю і домом, але я не шкодую про те, що втратила свою юність. У мене була одна мрія: Я хотіла стати співачкою». У дитинстві в Квебеку Селін брала участь у програмах для дівчат як член організації Girl Guides of Canada («Дівчата-гіди Канади»).
У 12-річному віці вона за допомогою матері та брата Жака записала на касету свою першу пісню . Її інший брат, Мішель, надіслав запис музичному менеджеру , чиє ім'я він знайшов на обкладинці платівки канадської співачки . Анжеліль був до сліз зворушений голосом Діон і вирішив зробити її зіркою. 1981 року він заклав свій будинок, щоб профінансувати її перший альбом La voix du bon Dieu, який згодом став місцевим хітом «номер один» і миттєво зробив Діон зіркою у Квебеку. Надалі її популярність поширилася на інші частини світу, коли вона 1982 року взяла участь у Всесвітньому фестивалі популярної пісні Yamaha у Токіо, де виграла нагороду «Найкращий виконавець», а також золоту медаль «Найкраща пісня» за композицію .
1983 року Діон стала першою канадською артисткою, яка отримала «золоту» сертифікацію у Франції за сингл , а також здобула декілька нагород , зокрема як «Найкраща виконавиця» та «Відкриття року»Celine Dion Biography , The Biography Channel. 13 September 2007.. Подальший успіх до Діон прийшов, коли вона з невеликим відривом виграла конкурс «Євробачення» 1988 року, який проходив у Дубліні, на якому вона представляла Швейцарію з піснею «Ne partez pas sans moi». У віці 18 років, побачивши виступ Майкла Джексона, Діон повідомила Анжелілю, що хоче стати такою ж зіркою, як цей співак. Будучи впевненим у таланті співачки, Анжеліл все ж прийшов до висновку, що її образ необхідно змінити для того, щоб вона могла отримати комерційний успіх у всьому світі. Хоча Анжеліль і був впевнений у таланті Діон, він прийшов до висновку, що для отримання комерційного успіху у всьому світі — співачці потрібно змінити свій імідж. Діон зникла зі сцени на деякий час, протягом якого вона зробила стоматологічну операцію для покращення своєї зовнішності, і 1989 року відвідувала для вдосконалення своєї англійської. Того ж року, під час туру на підтримку альбому Incognito, Діон втратила голос. Вона консультувалася у оториноларинголога Вільяма ГулдаGermain, Georges-Hébert (2010). René Angélil: Derrière le conte de fées, Michel Lafon. pp. 279—280., який поставив її перед вибором: або негайно зробити операцію на голосових зв'язках, або повністю мовчати протягом трьох тижнів. Діон обрала останнє і пройшла вокальне навчання у Вільяма Райлі, оскільки, він з Гулдом, вважали, що співачка неправильно використовує свої голосові зв'язки.
1990—1992: Unison, Dion chante Plamondon, Celine Dion Через два роки після вдосконалення своєї англійської, Діон дебютувала на англомовному ринку з альбомом Unison (1990), головний сингл якого був кавером , спочатку записаної англійським співаком 1983 року, а пізніше Лорою Бреніган. Серед продюсерів альбому були та Девід Фостер. Альбом, значною мірою створений під впливом софт-рок музики 1980-х років, швидко знайшов свою нішу у радіоформаті «сучасної музики для дорослих». Також Unison отримав позитивні відгуки критиків: Джим Фарбер з Entertainment Weekly писав, що її вокал був «зі смаком, без прикрас», і вона ніколи не намагалася «виконувати стилі, які виходять за межі її можливостей». Стівен Томас Ерлвайн з AllMusic назвав його «прекрасним, витонченим американським дебютом». Синглами альбому стали , , та , середньотемпової софт-рок балади, із активним використанням електрогітари. Остання пісня стала її першим хітом, що потрапив у «топ-10» американського чарту Billboard Hot 100, посівши четверте місце. 1991 року Діон запросили виконати вокал в альбомі , присвяченому американським військам, які брали участь в операції «Буря в пустелі».
Проте справжній міжнародний прорив у кар'єрі Діон стався, коли вона заспівала дуетом з однойменну пісню до диснеївського мультфільму «Красуня і чудовисько» (1991)Bliss, Karen (1 March 2004). «25 Years of Canadian Artists». Canadian Musician. p. 34. ISSN 0708-9635. Пісня стала її першим хітом, що потрапив до «топ-10» чартів Великої Британії та другим хітом, що потрапив до «топ-10» чартів США. «Beauty and the Beast» принесла її авторам «Оскар» за «Найкращу пісню до фільму», а Діон — перше «Греммі» за «The Power of Celine Dion» content.time.com Процитовано 19 червня 2025. Також пісня стала головним синглом її альбому Celine Dion 1992 року, у музиці якого, як і у Unison, був присутній сильний вплив поп-року в поєднанні з елементами соулу та класичної музики«Celine Dion» top40-charts.com Процитовано 23 грудня 2025. Завдяки успіху головного синглу та її співпраці з Девідом Фостером і , альбом мав ще більший комерційний успіх, ніж «Unison»; він отримав діамантову сертифікацію у Канаді та двічі платинову сертифікацію у США«Céline Dion» thecanadianencyclopedia.ca Процитовано 23 грудня 2025. Другий сингл альбому «If You Asked Me To» (кавер пісні з фільму «Ліцензія на вбивство» 1989 року) став її першою піснею, що очолила чарти Канади та посів четверте місце в американському чарті Billboard Hot 100«Home Entertainment 21 Best Celine Dion Songs, Ranked» musicgrotto.com Процитовано 23 грудня 2025.
Також цього часу Діон випустила франкомовний альбом Dion chante Plamondon, який здебільшого складався з каверів й містив чотири нові пісні: , , та . Спочатку він вийшов у Канаді та Франції у 1991—1992 роках, а потім 1994 року відбувся світовий реліз. Таким чином він став першим міжнародним французьким альбомом Діон. «Un garçon pas comme les autres (Ziggy)» став справжнім хітом у Франції, що досяг 2 місця в чарті і отримав золоту сертифікацію. Також золоту сертифікацію альбом отримав у Квебеку у день його релізу.
До 1992 року Unison, Celine Dion, і численні гучні виступи у ЗМІ зробили Діон суперзіркою в Північній Америці. Їй вдалося досягти однієї з головних своїх цілей: закріпитися на англомовному ринку і досягти славиAlexander, Charles P. «The Arts & Media/Music: At Age Five She Belted Out French pop tunes standing atop tables». Time International. 28 February 1994. pg 44.. Однак під час зростання популярності Діон в США її французькі шанувальники в Канаді почали критикували її за те, що вона нехтує ними«Celine Dion». Newsmakers 1995, Issue 4. Gale Research, 1995.. Пізніше Діон повернула прихильність шанувальників на церемонії вручення премії 1991 року, де, отримавши нагороду «Англійський артист року», вона відкрито відмовилася від неї. Співачка стверджувала, що була і завжди буде французькою, а не англійською артисткою. Свідченням цього є те, що вона й досі розмовляє англійською з помітним квебексько-французьким акцентом. Окрім комерційного успіху, в її особистому житті також відбулися зміни: Анжеліль, який був на 26 років старший за неї, перетворився з менеджера на її коханого. Однак їхні стосунки трималися в таємниці, оскільки обидва боялися, що громадськість вважатиме їх неприйнятними.
1993—1995: The Colour of My Love, D'eux 1993 року Діон оголосила про почуття до свого менеджера, назвавши його «цвітом свого кохання» у присвяті до свого третього англомовного альбому The Colour of My Love. Спочатку співачка побоювалася, що їхні стосунки будуть критикувати, однак шанувальники нормально сприйняли цю новину. Зрештою Анжеліл і Діон одружилися на екстравагантній весільній церемонії 17 грудня 1994 року, яку транслювали в прямому ефірі канадського телебачення.
Як і більшість її інших альбомів, The Colour of My Love був присвячений темі кохання та романтики. На той час він став її найуспішнішим альбомом, який розійшовся накладом понад 6 мільйонів його копій у США та 2 мільйони у Канаді, й очолив чарти низки країн. Альбом також дав перший сингл Діон (ремейк хіта Дженніфер Раш 1985 року), який очолив чарти США, Канади та Австралії; він також був її фірмовим хітом у різних країнах, поки вона не досягла нових кар'єрних висот наприкінці 1990-х років.
Сингл , записаний дуетом з , мав незначний успіх в чартах США та Канади й був номінований на дві премії «Греммі», одну з яких виграв. «The Colour of My Love» також став першим великим хітом Діон в Європі, зокрема у Великій Британії. І альбом, і сингл одночасно очолювали британські чарти протягом 5 тижнів поспіль. «Think Twice», який очолював чарт протягом семи тижнів, зрештою став у Великій Британії четвертим синглом жінки-артистки, продажі якого склали понад 1 мільйон копій, а сам альбом отримав п'ять платинових сертифікацій за продаж двох мільйонів копій.