Публічне розміщення акцій (в Україні) — розміщення серед інвесторів акцій публічного акціонерного товариства, при якому пропозиція акцій адресована більш ніж 100 фізичним та/або юридичним особам, крім акціонерів товариства, і при цьому існуючі акціонери емітента не мають переважного права на придбання розміщуваних акцій.До набуття чинності Законом «Про акціонерні товариства» акціонери відкритих акціонерних товариств мали переважне право на придбання акцій додаткової емісії незалежно від виду розміщення (публічне або приватне) — див. Положення "Про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22 лютого 2007 р. № 387.

Для публічного розміщення акцій вимагається розкриття інформації про товариство і акції додаткової емісії шляхом складання і оприлюднення товариством проспекту емісії акцій. Перед оприлюдненням проспект підлягає реєстрації територіальним відділенням або центральним апаратом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (Комісія). Проспект емісії оприлюднюється в офіційному друкованому виданні Комісії не менше як за 10 днів до початку розміщення. За наслідками розміщення емітент повинен скласти звіт про результати розміщення, зареєструвати його в Комісії і опублікувати в друкованому виданні Комісії.

Економічний зміст

Метою публічного розміщення акцій є залучення фінансування на організованому ринку капіталу. Інвестори вкладають кошти в акції компанії в розрахунку на те, що, по-перше, вартість акцій зросте і дохідність за акціями буде вищою за альтернативні вкладення і, по-друге, в розрахунку на отримання дивідендів. Ліквідність акцій, тобто можливість їх швидкого продажу і повернення інвестиції, збільшує привабливість акцій для інвесторів. З метою підвищення ліквідності акцій компанії, які оголошують про публічне розміщення, зацікавлені в допуску їхніх акцій до торгів на фондових біржах. Участь акцій компаній в біржових торгах дозволяє сформувати ринкову вартість акцій і створити ліквідність для них.

До реформи 2009—2011 років українське законодавство дозволяло компаніям розміщувати їхні акції за ціною, нижчою за їхню ринкову вартість. Єдине обмеження щодо ціни додаткових акцій стосувалося заборони розміщувати акції за ціною нижче номіналу. По суті це означало законодавчо закріплене право компаній надавати нічим не обмежені дисконти на ринкову ціну акцій і пропонувати такі дисконтовані акції заздалегідь визначеному інвестору (або мажоритарному акціонеру) під час приватних розміщень у майбутньому. Під час реформи корпоративного законодавства 2009—2011 років правила ціноутворення на акції були принципово змінені. Компаніям було заборонено розміщувати акції за ціною, меншою ринкової, а максимальна величина дисконту була встановлена на рівні 10 відсотків від ринкової вартості.

Попри те, що аналогічні правила існували у Росії з 1996 року — дати введення в дію Закону РФ «Про акціонерні товариства» — автори зазначеного закону у 2000 році визнали, що: «Публічні розміщення акцій за справедливою ринковою ціною в Росії неможливе, оскільки розкриття інвесторам справжнього прибутку компаній також означає розкриття цієї інформації податковому інспектору. Залучення аудиторів для перевірки достовірності звітності компанії нічим не може допомогти інвестору, оскільки справжня звітність компаній є неофіційною».Bernard Black; Reinier Kraakman; Anna Tarassova "Russian Privatization and Corporate Governance: What Went Wrong?" Stanford Law Review, Vol. 52, No. 6. (Jul., 2000), p. 1763

Initial Public Offering (IPO)

З огляду на відсутність реальної можливості залучення коштів на внутрішньому ринку капіталу (у зв'язку із його нерозвиненістю в Україні), великі українські компанії починаючи з середини 2000-х років стали звертатися до міжнародних фондових ринків. Процес залучення капіталу на цих ринках став відомий в Україні під назвою IPO (initial public offering, або перше публічне розміщення акцій). Станом на 2009 р. українські компанії залучили фінансування на таких біржах:В.Кукса "Це солодке слово IPO. Українські підприємства відкривають для себе прогресивний спосіб інтеграції у світову економіку" — Дзеркало тижня — № 35 (664) 22—28 вересня 2007

на основному торговельному майданчику (Main Market) Лондонської фондової біржі (в 2007 р. — Ferrexpo, в 2008 р. — Mironivsky Hliboproduct) на альтернативному торговельному майданчику (Alternative Investment Market) Лондонської фондової біржі (в 2005 р. — Ukrproduct, Cardinal Resources, XXI Century, в 2007 р. — KDD Group) на Варшавській фондовій біржі (в 2006 р. — Astarta-Kyiv, в 2007 р. — Kernel Group) на Франкфуртській фондовій біржі (в 2007 р. — TMM).Франкфуртська біржа для цілей європейського законодавства про цінні папери не є регульованим ринком (Stetsenko, M., Bondar, G. partners with Baker & McKenzie "Steady growth: history and structure of Ukraine's capital markets", International Financial Law Review)

Термін IPO застосовується до українських емітентів умовно, і, більше того, він здатний ввести в оману, оскільки формально жодний український емітент станом на 2009 р. не здійснив розміщення акцій власного випуску на іноземних біржах. Хоча розміщення акцій на іноземних біржах не заборонено законодавством, виконання попередніх вимог для такого розміщення емітенти вважають занадто обтяжливим.Stetsenko, M., Bondar, G., цитована стаття Ці вимоги, зокрема, включають: отримання емітентом дозволу Державної комісії з цінних паперівСтаття 37 Закону "Про цінні папери і фондовий ринок заборону на номінування ціни акцій в іноземній валютіСтаття 6.4 Закону «Про цінні папери і фондовий ринок», що створює суттєві ризики курсових різниць попередній лістинг акцій емітента на одній із українських фондових бірж необхідність додержання імперативних вимог українського корпоративного права, які не дозволяють товариствам застосувати в повній мірі кодекси корпоративного управління, рекомендовані іноземними біржами.

Комісія з цінних паперів визнає, що чимало українських компаній залучають фінансування на іноземних фондових ринках, зокрема, із використанням глобальних та американських депозитарних розписок.Перелік компаній — див. статтю С.Чигіря "Українське більше не котується" — Українська Економічна Правда — 14.09.2009 Комісія зазначає, що станом на 2007 рік зафіксовано 22 такі випуски, однак в жодному випадку Комісія не видала дозволу на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України.Аназіл регуляторного впливу проекту «Положення про порядок надання дозволу на розміщення цінних паперів українських емітентів за межами України»

Основна регуляторна мета видачі дозволу полягає в обмеженні обсягу фінансування, яке може бути залучене на міжнародних фондових ринках, певною часткою існуючого статутного капіталу емітента. Відповідно до існуючого (тимчасового) Положення «Про порядок надання дозволу на обіг акцій або облігацій підприємств українських емітентів за межами України»Затверджено Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 1997 р. N 36 це обмеження встановлене на рівні 25 відсотків статутного капіталуДив. пункт 6 Положення. ПроектомДив.Проект Положення про порядок надання дозволів на розміщення цінних паперів українських емітентів за межами України передбачається підвищити цей ліміт до 30 відсотків, але не від розміру статутного капіталу, а від загальної кількості акцій відповідного типу, за яким провадиться розміщення.

Комісія бачить принаймні три причини необхідності збереження обмеження:

недопущення встановлення контролю над українською компанією іноземним інвестором, ідентифікація якого неможлива або обмежена непрозорий характер іноземних розміщень цінних паперів українських емітентів наявність аналогічних обмежень в законодавстві РосіїУкраїнський проект положення є лише перекладом російського «Положения о порядке выдачи разрешения федеральной комиссии по рынку ценных бумаг на допуск к размещению или обращению эмиссионных ценных бумаг российских эмитентов за пределами Российской федерации» (затв. «Постановлением Федеральной комиссии по рынку ценных бумаг России от 1 апреля 2003 № 03-17/пс»). Згідно з цим положенням ліміт встановлено на рівні 40 відсотків від кількості акцій відповідного типу і Казахстану«Правила выдачи разрешения на выпуск или размещение эмиссионных ценных бумаг организации–резидента Республики Казахстан на территории иностранного государства», на які посилається аналітична записка Комісії стосовно Казахстану, насправді не встановлюють будь-яких обмежень на залучення фінансування казахськими емітентами.

Незважаючи на існування цих обмежень, українські емітенти залучали на міжнародних ринках капіталу суми, які значно перевищували розмір їхніх статутних капіталів. Так, Полтавський ГЗК залучив 213 мільйонів фунтів стерлінгів, в той час як розмір його статутного капіталу становив 1,149 мільйонів гривень. Сума залученого фінансування є більшою від суми статутного капіталу Миронівського хлібопродукту в рази: при статутному капіталі в 286.9 мільйонів гривень залучені інвестиції склали 370.8 мільйонів доларів США. У разі якщо ці емітенти вирішили дотримуватися вимог українського регулятора, сума інвестицій, які вони могли би залучити, становила би, відподіно, приблизно 40 мільйонів фунтів і 12 мільйонів доларів. Ці суми є співставними з винагородою посередників за відповідними транзакціями, а отже умови видачі Комісією дозволу по суті мають забороняючий ефект. Безпосереднім наслідком такої заборони є суттєве скорочення прямих іноземних інвестицій в українські компанії. Здається, що це є занадто високою платою, яку повинна сплатити українська економіка за зусилля регулятору з перекладу з російської і за інформацію про «ідентифікацію» іноземного інвестора.

На практиці українські компанії, які залучили ресурси на іноземних біржах, можуть взагалі не здійснювати емісію акцій для цього, а отримати кошти у вигляді займу або кредиту.Khachaturyan., A., Pokanay, I., partners with Asters (formerly known as Shevchenko Didkovskiy and Partners) «A legal guide to Eurobond placements, international financing and securitisation in Ukraine», Business Ukraine, Banking 2007, p. 29 Нижче буде показано, що здебільшого вони так і роблять.

Перше українське IPO

В цьому розділі розглядається механізм проведення IPO українськими компаніями на прикладі Ferrexpo plc, яка є першою компанією українського походження, що розмістила акції на основному майданчику (Main Market) Лондонської фондової біржі у червні 2007 р. Джерелом інформації, яка подається нижче, є:

Prospectus relating to Ferrexpo plc prepared in accordance with the Prospectus Rules made under Section 73A of the Financial Services and Markets Act 2000 (June 2007) (далі — Проспект, 2007) Річний звіт ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за 2006 р. (далі — Річний звіт, 2006)

ГРУПА. Ferrexpo plc є створеною за законодавством Великої Британії публічною компанією (далі — Емітент), яка на момент розміщення її акцій на біржі опосередковано володіла контрольними пакетами акцій заводів, основне місце діяльності яких знаходилось в Україні, зокрема ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (доля Емітенту — 85.9%) з двома дочірніми підприємствами — «Ферротранс» і «Об'єднана енергетична компанія» (доля Емітенту — 100%). Крім дочірніх підприємств Проспект включав до групи Емітента також і компанії, в яких Емітент не мав контрольного пакету: ТОВ «Восток Руда» (доля Емітенту — 9.4%)і ТОВ «ТІС Руда» (доля Емітенту — 49.9%). Емітенту також опосередковано належали 100% акцій у двох англійських компаніях, які були створені як спеціальні інструменти для здійснення фінансових транзакцій і надання управлінських послуг — Ferrexpo UK Limited і Ferrexpo Services Limited.Проспект, 2007, с. 131