Гуляйпíльський краєзна́вчий музе́й — районний краєзнавчий музей у місті Гуляйполе Запорізької області, зібрання матеріалів і предметів з етнографії та історії краю, зокрема Махновщини.
Загальна інформація
Музей розташований у центрі міста за адресою: вул. Соборна, буд. 75, м. Гуляйполе — 70200 (Запорізька область), Україна.
Гуляйпільський краєзнавчий музей заснований 11 грудня 1960 року. Будівля музею споруджена у 1901 році як приміщення банку «Товариство взаємного кредиту». У роки Другої Світової війни тут знаходилася церква. У повоєнні часи — районний будинок культури, з 1989 року — будівля музею.
У грудні 2022 року фасади та дах музею були пошкоджені російським обстрілом. Ще до того було пошкоджено садибу родини Крігер (1892), в якій планується відкрити філіал музею.
У ніч на 24 серпня 2024 року будівля музею вигоріла вщент від влучання російського снаряду. Експонати на той час були евакуйовані до Запорізького краєзнавчого музею. До цього в будівлю Гуляйпільського музею було ще три влучання.
Музей гостинно приймав гостей з різних куточків землі. Щороку музей відвідували представники Німеччини, Польщі, Італії, Канади, Америки, Франції. Особливо дружні стосунки складалися з представниками Франції, бо саме там покоїться прах Нестора Махно.
Експозиція
Експозиція музею становить 9 розділів, а фонди — 18 тисяч експонатів: археологія; доба запорізького козацтва; побут селянської та міщанської оселі; ремесла Гуляйпільського краю; період громадянської війни 1918–1920 рр. — найбільша і найповніша експозиція закладу; Голодомор 1930-х років; Друга світова війна; «Сучасність»; Письменники рідного краю — Гуляйпілля є батьківщиною 14 членів спілки письменників України; це зокрема М. Тардов — письменник-фронтовик, Л. Юхвід (автор книги «Весілля в Малинівці»); письменники-сучасники Г. Лютий (Голова Запорізької обласної організації Національної спілки письменників України), В. Віденко (автор популярної пісні «На долині туман»), поетеса Л. Геньба (директор музею) та багато інших.
Експозиція періоду Громадянської війни найбільше висвітлює революційний шлях ватажка повстанського руху на півдні України (1918–1921 рр.) — Нестора Махна. Все недовге життя цієї людини було присвячене служінню ідеї — побудові щасливого, заможного суспільства, без пригноблення морального і фізичного, без панів і начальників.
Сам він створив і очолив у 1917 році у Гуляйполі перші органи народовладдя (спочатку — Селянський союз, а пізніше — Раду робітничих і селянських депутатів), провів земельну реформу. Все життя Нестора Івановича Махна гідно його девізу: «Жити і вільно померти у бою». Так він і пішов у вічність, лишивши нам своє ім'я і чорний прапор волі.
Галерея (серпень 2006 року)
Див.також
Садиба Крігерів
Виноски
Джерела і посилання