Ві́ктор Макси́мович Ба́нніков (28 квітня 1938, селище Лугини Житомирської області — 25 квітня 2001, Київ) — український радянський футболіст, воротар. Вихованець житомирської заводської команди. Заслужений майстер спорту СРСР (1991). Перший президент Федерації футболу України з 1991 до 1996 року. Перший віце-президент Федерації футболу України з 1996 до 2001 року. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1998).
Кар'єра гравця «Авангард» Житомир (1959) «Шахтар» Коростишів (1960) «Десна» Чернігів (1960—1961) «Динамо» Київ (1961—1969) «Дніпро» Дніпропетровськ (1970) «Торпедо» Москва (1970—1973) За футбольну збірну СРСР зіграв 14 матчів. Перший матч провів 29 листопада 1964 року проти Болгарії, котрий завершився у нічию 0:0. Останній матч за збірну провів 6 серпня 1972 року проти Швеції, котрий завершився нічиєю 4:4.
Досягнення Чемпіон СРСР 1966, 1967 та 1968 років. Володар Кубка СРСР 1964, 1966 та 1972 років. двічі ставав «Воротарем року»: 1964, 1970 Був у складі збірної СРСР на чемпіонаті світу 1966 року. Внесений Міжнародною федерацією футбольної історії та статистики (IFFHS) до рейтингу голкіперів, які відстояли «на 0» найбільшу кількість часу (без перерв) в національних чемпіонатах, під № 19. За те, що, граючи за Динамо (Київ) в період з 7 серпня 1967 до 17 квітня 1968, впродовж 1 127 хвилин ігрового часу не пропустив жодного м'яча.
Тренерська кар'єра
Наставник команди «Зоря» Ворошиловград (1976). Головний тренер команди «Спартак» Житомир (1977—1978).
Див. також Стадіон імені Баннікова
Література
Примітки
Посилання Профіль на сайті «Збірна Росії з футболу» Статистика на сайті КЛИСФ