Украї́нський науко́вий інститу́т у Берліні — наукова установа, заснована 1926 з ініціативи гетьмана Павла Скоропадського, яку підтримав генерал В. Ґренер. Завданням інституту було ширення серед німців (зокрема наукового) світу відомостей про Україну й український народ, дослідження взаємин України з західними країнами, зокрема Німеччиною, в минулому і сучасному і допомога українським студентам і науковцям у студіях і дослідах.
Діяльність За першого періоду своєї діяльності (до 1931) директор Інституту був Дмитро Дорошенко, куратором генерал В. Ґренер (його заступником — О. Скоропис-Йолтуховський). Інститут був субсидійований товариством Verein zur Förderung der ukrainischen Kultur und Wissenschaft. Його діяльність майже занепала 1930 через економічну кризу.
За другого періоду Інститут перейшов на бюджет Міністерства Освіти і став німецькою державною установою, — але це не змінило його українського характеру. Директором інституту став Іван Мірчук, кураторами були: до 1934 — Вільгельм Ґренер, з 1934 — А. Пальме, з 1939 — Г. Ґерулліс. З 1930-их років інститут поставив собі за головне завдання інформувати про Україну й активізувати українське питання на території Центральної і Західної Європи. З цією метою інститут влаштовував (головно в Берлінському Університеті) лекції німецьких і українських науковців; члени інституту читали систематичні курси з різних ділянок українознавства, влаштовували виставки для широкої публіки: «україніки» в німецькій пресі, української графіки (організовану Д. Антоновичем), географічних карт України (під керівництвом В. Кубійовича) та ін.; інформували про українські проблеми зацікавлені установи, зокрема готували українські матеріали до німецьких енциклопедій. Бібліотека Інституту нараховувала близько 35 000 томів.
Інститут давав стипендії молодшим українським науковцям і студентам, які навчалися у закладах вищої освіти Німеччини й утримував студентський дім у Берліні.
Після окупації Берліна більшовиками 1945 інститут перестав існувати, а його бібліотека загинула.
Співробітники Членами і постійними науковими працівниками інституту були: Георг Шрайбер, З. Кузеля, (етнографія і краєзнавство), Б. Крупницький (історія), Р. Димінський (економіка), деякий час історики М. Антонович, І. Лоський, історик літератури М. Гнатишак.
Праці До 1931 року інститут видав три томи наукових праць «Abhandlungen» і два томи інформативних матеріалів «Mitteilungen» (1927 і 1928). З 1932 видання інституту мали переважно інформативно-науковий характер: «Beiträge zur Ukraine-Kunde» (невеликі брошури, здебільша доповіді, виголошені в інституті); інформативний місячник «Ukrainische Kulturberichte» для інформації чужинців про культурне життя в Україні (у 1933—1940 роках) і українське видання «Вісті Українського Наукового Інституту у Берліні» (ред. З. Кузеля). У 1941 з'явився підручник українознавства німецькою мовою «Handbuch der Ukraine» (ред. І. Мірчук); вийшли також посібники з історії України Б. Крупницького «Geschichte der Ukraine» (1939 і 1943) й української мови Я. Рудницького. Словниковий відділ опрацював низку словників, з яких найважливішим є великий «Німецько-український словник» Кузелі-Рудницького.
Книжкові видання M. Hnatyschak. Katalog der Ucrainica in der Abteilung "Ukraine im Lichte der deutschen Presse und Literatur" der Internationalen Presse-Ausstellung 1928 in Köln. Berlin, 1928. Katalog der Ausstellung ukrainischer Graphik in der Staatlichen Kunstbibliothek vom 5. bis 26. Februar 1933. Berlin, 1933. B. Krupnyckyj. Geschichte der Ukraine. Leipzig: Otto Harrassowitz, 1939 [2-е вид. 1943]. Deutsch-ukrainisches Taschenwörterbuch = Українсько-німецький кишеньковий словник. Leipzig: Otto Harrassowitz, 1939 [3-е вид. 1943]. Die Westukraine. Berlin, 1939. Handbuch der Ukraine. Hrsg. v. J. Mirtschuk. Leipzig: Otto Harrassowitz, 1941. B. Krupnyckyj. Hetman Mazepa und seine Zeit. Leipzig: Otto Harrassowitz, 1942. Ukrainisch-deutsches Wörterbuch = Украïнсько-німецький словник. Leipzig: Otto Harrassowitz, 1943. V. Petrov. Grundprobleme des Studiums der primitiven Volkskunde. Aus dem Ukrainischen von Therese Woywod. Berlin, 1944. Petrenko P. Hryhorij Kwitka im Prozess der Wiedergeburt des ukrainischen Volkes. Berlin, 1944. J. Mirtschuk. Die ukrainische Kultur in ihrem geschichtlichen Werden. Berlin, 1944. B. Krupnyckyj. Beiträge zur Ideologie der “Istorija Rusov” (der Geschichte der Reussen). Berlin, 1945.
Література
Посилання Д. В. Бурім. «ВІСТІ З УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВОГО ІНСТИТУТУ В БЕРЛІНІ» //