Національний науковий центр «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини» — перший в Україні спеціалізований науково-дослідний заклад, створений для вирішення науково-практичних завдань ветеринарного забезпечення тваринництва.

До структури інституту входять 4 відділи, 13 лабораторій, 1 науково-дослідна станція, 5 науково-виробничих центрів, референс-лабораторія з грипу птиці.

ННЦ «ІЕКВМ» здійснює наукові дослідження щодо: генетичної мінливості, екології та філогеографіі збудників інфекційних хвороб рогатої худоби впровадження у лабораторну та виробничу практику ветеринарної медицини міжнародних стандартів біологічної безпеки та біозахисту проведення епізоотологічного моніторингу основних інфекційних та інвазійних хвороб сільськогосподарських тварин, у тому числі антропозоонозів, прогнозування епізоотичної ситуації та дослідження молекулярних механізмів епізоотичного процесу дослідження механізму формування імунітету та теоретичне обґрунтування схем корекції імунодефіцитних станів створення сучасних технологій виробництва та регламентів застосування імунобіологічних препаратів з використанням молекулярно-генетичних методів та нанобіотехнологій удосконалення ветеринарно-санітарних заходів щодо запобігання та ліквідації інфекційних хвороб спільних для людей і тварин: туберкульозу, бруцельозу, сальмонельозу, лістеріозу, кампілобактеріозу та інших проведення токсикологічного моніторингу, розробка методичних підходів щодо контролю якості та безпечності кормів і продукції тваринного походження

ННЦ «ІЕКВМ» координує виконання наукових досліджень з питань ветеринарної медицини, які проводять наукові установи НААН, Держпродспоживслужби України та вищі навчальні заклади України аграрного профілю. —

Історія Український науково-дослідний інститут експериментальної ветеринарії був організований 1921 року на базі бактеріологічної станції Харківського ветеринарного інституту (існувала з 1889 року). Інститут існував як найвища науково-дослідна установа з питань ветеринарії в УРСР, містив в Харкові. Основним завданням інституту є розробка методів профілактики і заходів боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин та бджіл. Інститут мав 18 відділів; йому підпорядковані 4 зональні науково-дослідні ветеринарні станції (Полтавська), Відділ для вивчення незаразних хвороб сільськогосподарських тварин (у Кіровограді) і Опорний пункт для вивчення лейкозів (у Луганську).

Першим директором інституту був доктор ветеринарних наук, професор Дедюлін Олександр Васильович.

В 1957—1985 роках директором центру був академік ВАСГНІЛ Гладенко Іван Микитович.

Інститут винайшов ряд вакцин, сироваток, антигенів та ін. ефективних засобів боротьби з хворобами тварин; він готує наукові кадри і працює над підвищенням кваліфікації ветеринарних працівників. Видає науковий. збірник «Ветеринарія».

Від 1991 року має назву Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини Української Академії Аграрних Наук.

З 1997 по 1999 посаду директора обіймав Заслужений працівник сільського господарства України Бабкін Валерій Федорович.

Указом Президента України за № 186/2006 від 3 березня 2006 р. інституту надано статус Національного наукового центру.

Джерела

Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986.

Посилання Національний науковий центр Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини Українська Академія аграрних наук. Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини Національна академія аграрних наук України. Відділення ветеринарної медицини та зоотехнії.