То́кай () — місто в Угорщині. Розташоване в медьє Боршод-Абауй-Земплен (Північна Угорщина) на березі р. Тиса. Відстань до Мішкольца, адміністративного центру медьє, становить 54 км.
Місто Токай — центр виноробного регіону, в якому виробляється однойменне вино. Регіон включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Український слід Токай — давньоруське містечко біля місця впадіння Бодрога до Тиси, яке колись називалося Стоки (річки стікалися докупи).«Історія карпатських русинів» Михайло Лучкай, Ужгород, видавництво «Закарпаття», 1999 рік, том 1, сторінка 44 Незважаючи на сильний тиск, українці не стали моментально мадярами, до 1845 року у Токаї діяла руська школа, притому, що такої школи не було навіть у Ужгороді та Хусті. По сьогодні тут збереглася руська православна церква, служба в якій триває з XVI століття. З 1750 року богослужіння відбуваються в новому приміщенні, яке існує й досі. Тут зберігаються такі раритети, як «Євангеліє» 1744 року та «Апостол» 1766 року видання. В місті діє досі також греко-католицька церква.
Російський слід 16 (28 за новим стилем) червня 1849 року 4-й корпус російських каральних військ, увійшовши в місто, розграбував і сплюндрував його.Алабинъ П. Четыре войны. Походныя записки въ 1849, 1853, 1854-56, 1877-78 годахъ. — Самара, 1888. — с. 116—120. Опис погрому, записаний очевидцем:
«Здѣсь я убѣдился, что выражение „разграбить въ пухъ и прахъ“ не есть красное слово, а вѣрное и буквально-точное выраженіе дѣйствительности. Во всѣхъ разграбленныхъ домахъ на полу лежалъ слой пуху и праху около аршина толщиною, — пуху изъ распоротыхъ перинъ и подушекъ, а праху отъ разбитыхъ посуды, зеркаль, люстръ, мебели, оконъ, изломанныхъ печей и проч. и проч.; ни одна вещь не осталась цѣлою; все было разбито въ дребезги, изломано въ мелкіе куски; не щадили вещей, имѣвшихъ цѣнность; ничего не брали, а все разрушали; въ этомъ видно болѣе негодованія и мщенія, чѣмъ корысти.»Лихутин М.Д. Записки о походе в Венгрию в 1849 году. — Москва, 1875. — С. 107..
Токай і Григорій Сковорода
При вході до православної церкви встановлена меморіальна дошка. Текст: «У моїй любій Гунгарії. На цьому місці стояла православна дерев'яна церква, в якій у 1745—1753 роках був півчим і звідси вирушав у мандрівки по Угорщині та інших країнах Європи великий український просвітитель-гуманіст філософ і поет Григорій Сковорода». Дошка була встановлена 1998 року товариством української культури в Угорщині.
Міста-побратими
, Біньяміна-Ґіват-Ада , Кормонс , Деж , Естріх-Вінкєль , Руст
Зображення
Література
Святослав Семенюк. Українські історико-етнічні землі. Львів, «Апріорі», 2011.
Посилання
В Гунгарії любій… — Токай на сайті «VOLOЦЮГИ»
Примітки