Ле́мківська (ле́мківсько-го́рлицька) мо́ва — літературний кодифікований говір південно-західного наріччя української мови, яка використовується у Польщі з 1990-х років. Вона схожа на русинську бесіду на Пряшівщині, русинську мову у її сучасній формі, яку пропагують політичні русинські організації на Закарпатті, бачвансько-русинську мікромову у Воєводині, але не є тотожною: ці літературні мікромови виникають на основі різних діалектів української мови (лемківського, середньозакарпатського, бойківського, гуцульського говорів, перехідних українсько-словацьких говірок), мають різну орфографію (на основі української літературної мови та на основі желехівки), фонетику, велику кількість запозичень з інших слов'янських мов (лемківська — з польської, русинська Пряшівщини — зі словацької, русинська Закарпаття — з церковнослов'янської, бачвансько-русинська — зі словацької та сербської). Ці чотири літературні мікромови іноді називають «русиньским языком», однак однією кодифікованою мовою вони не є.
Щодо поширення в Польщі назви «лемківська мова» (а не «руснацька», «русняцька», «руська», «русинська» чи «українська»), І. Красовський зазначавКрасовський І. «Дашто з історії», Карпатска Русь. Юнкерс, Н. Й. 1986.:
Соціолінгвістичний статус За переписом 2002 р. у Польщі мешкає 5,9 тис. осіб, які ідентифікують себе з лемками (за даними лемківських організацій — бл. 60 тис.), українців — 31 тис. Лемківською мікромовою вдома розмовляє 5.627 осіб (разом із польською — 4.168 осіб, лише лемківською — 1.459 осіб)Мова, що вживається вдома, за польським національним переписом населення 2002 р. , українською літературною мовою вдома розмовляє 22.698 осіб (разом із польською — 19.303 осіб, лише українською — 3.395 осіб).
На сьогодні у Польщі діють два найбільші товариства, які об'єднують лемків — проукраїнське «Об'єднання лемків» та «Стоваришыня Лемків», яке пропагує ідею про лемків як окремий народ і лемківську мову як окрему від української. Є свідчення, що у тих районах Південно-східної Польщі, куди повернулися лемки після акції «Вісла», українську літературну мову вивчають щораз менше, натомість лемківську мікромову почали вивчати не лише українці, а й місцеві полякиЛемки. В пошуках істини. Газета «День». .
Кодифікація Одна з перших відомих спроб створення підручників лемківської мови належить Мефодієві Трохановському в міжвоєнний період.
2000 р. Генрик Фонтанський та Мирослава Хом'як видали в Катовицях книгу «Ґраматыка лемківского языка», яка кодифікує правопис лемківської мови в Польщі. Цей правопис засновано на правописі української літературної мови з включенням літери ы для позначення звуку [ɨ], який зник в інших українських діалектах до XI ст., та виключаючи апостроф (правописи, які вживаються для «русинської мови» на Пряшівщині та бачвансько-русинської мікромови у Воєводині, засновані на желехівці, яка була найпоширенішим правописом української мови в Західній Україні до 1922 р.).
Окрім того з 1990-х р.р. видано «Перший Лемківско-Польскій Словник» () Ярослава Горощака у 1993 р., літературу для дітей «А я знам азбуку. Лемківскій буквар» Петра Трохановського у 2003 р., «Мамо куп мі книжку. Антольоґія діточой поезиі» того ж автора у 1995 р.
З кінця 1980-х рр. у Польщі виходять книги (Петро Мурянка, Теодор Кузяк та ін.) та часописи лемківським говором, існує онлайн-радіо Lem.fm.
У багатьох сучасних іноземних виданнях лемківський говір розглядається саме як кодифікований діалект української мови (приклад — «Mali Rjecnik Lemkivskog Govora Ukrainskog Jezika» , Алекса Павлешин, Загреб, Хорватія, 2007 р.).
Приклад мови Текст лемківською мовою (кодифікованим лемківським говором південно-західного наріччя української мови):
Виклад українською літературною мовою:
Текст лемківською мовою (кодифікованим лемківським говором південно-західного наріччя української мови) латиницею:
Виклад українською літературною мовою:
Велика кількість лемківських організацій («Світова федерація українських лемківських організацій», Всеукраїнське товариство «Лемківщина», «Молода Лемківщина», «Об'єднання лемків» у Польщі) виступають проти окремішності лемків і вважають їх етнічною групою українського народу. Польська україномовна газета «Наше слово» містить лемківську сторінку, де розміщуються матеріали лемківським говором української мови (різна орфографія).Розділ «Лемківська сторінка» в газеті «Наше слово» .
Відомі польські мовознавці М. Лесюв ()М. Лесюв, «Українські говірки у Польщі», Варшава, 1997 р. та В. Мокрий вважають лемківський говір діалектом української мови.
Деякі риси лемківської (лемківсько-горлицької) кодифікованої мови Полонізми у сфері економіки, адміністрації, політики тощо: → право ізды «водійські права», → повітовий уряд «повітова адміністрація», → податковий уряд «податкова адміністрація», → безпосередній податок «прямий податок», → фінансовий потентат «фінансовий гігант», → особовий (товаровий, поспішний) потяг «пасажирський потяг (вантажний потяг, потяг-експрес)». у формі місцевого відмінку однини іменників жіночого роду замість літературного закінчення -ою вживається -ом: над ріком «над рікою». у третій особі однини дієслів теперішнього часу замість закінчення -ть вживається закінчення -т: він крутит «він крутить». існує лише твердий звук [r]: вітрак «вітряк». у знахідному відмінку множини прикметників замість -ими вживається закінчення -ыма: великыма «великими». регіоналізми неє «немає», лем «лише», товды «тоді».
Примітки
Література Нагорна Т. Не мова, а лем діалект // Zbruč. — 2015. — 7 липня. Ґраматыка лемківского языка // Г. Фонтаньскій, М. Хомяк. — «Śląsk», Katowice — 2000. Про говор галицьких лемків // І. Верхратский, Львів — 1902. Kratky Rusinsky slovnik // A. Hnat, Trebisov — 2003. Перший лемківско-польскій словник // Я. Горощак, Лєґніца — 1993. Лемківскій буквар // П. Мурянка, Варшава-Лєґніца — 2003. Program nauczania jezyka lemkowskiego. — Варшава—Лігниця, 1999. Лесів М. Українські говірки у Польщі // Український Архів. — Варшава, 1997. Короткий словник лемківських говірок // П. Пиртей, «Сіверсія МВ», Івано-Франківськ — 2004. Dialekt łemków. Fonetyka i fonologia // Z. Stieber, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź — 1982. Книги з граматики та словники лемківською мовою
Посилання Вивчення лемківської мови — Тетяна Нагорна. Не мова, а лем діалект // Zbruch, 07.07.2015 Уроки лемківської мови на порталі «Лемковина.net» . (лемків.) «Граматика лемківської мови» у .pdf форматі. (лемків.) Лемківська говірка та словник на сайті «Лемки.com». Книжка-підручник для дітей у .pdf форматі «А я знам азбуку» . (лемків.) Курс лемківского языка Курс лемківської мови (120 лекцій) Інтернет-ресурси — Портал «Лемко.org» . (лемків.), , Лемківська сторінка в українській газеті «Наше слово», Польща. , (лемків.) Лемки як частина української нації — Сайт «Світової федерації українських лемківських об'єднань». Хто ми, лемки? Сайт «Об'єднання лемків» у Польщі. (лемків.), , Лемки як відмінний від українців етнос — Сайт «Стоваришыня Лемків» . , (лемків.) Риси лемківського, середньозакарпатського, бойківського та гуцульського говорів — Лемківський говір . Середньозакарпатський говір . Бойківський говір . Гуцульський говір . Визначення підкарпаторусинської мови (русинської мови на Закарпатті) як окремої від української — Про русинську мову на сайті «Світової академії русинської культури». , Підручник карпато-русинської мови «Let's speak rusyn — Бісідуйме по-руськы», Transworld Publishers Englewood — New Jersy, ISBN 0-917242-00-9 Визначення мови Закарпаття як частини української мови — Авґустин Волошин. О письменном языці подкарпатських русинов. — 1921 «Неорусинський» політичний рух — Про історію неорусинського руху . Як русини стали українцями // Дзеркало тижня . Розкол серед русинських сепаратистів Закарпаття. Вебсайт «Об'єднання приятелів Підкарпатської Русі» / «Společnost přátel Podkarpatské Rusi» . Сайт панрусинської організації «Руска матка». (бач.-рус.) І.Поп. Енциклопедія Підкарпатської Русі. Сайт «Podkarpatska Rus». Д.Дорошенко. Угорська Україна. — Репринтне видання 1919 р. у .pdf-форматі. Словничок — Словник закарпатської (русинської) мови. ЛемСловник — Перши інтернетови спис словництва лемківского . (лемків.)