У́мань — місто в Україні, адміністративний центр Уманського району та однойменної міської громади у Черкаській області. Розташоване на Придніпровській височині на обох берегах річки Уманка (притока Ятрані) за 186 км на південний захід від міста Черкаси. Через місто проходять автошляхи та . Історично знаходиться на межі Поділля та Наддніпрянської України. Важливий осередок Східного Поділля. Населення становить 81 525 осіб (станом на 1 січня 2022 р.).
Назва Частина дослідників вважає, що місто отримало назву від річки Уми, про яку згадується ще в 1494 році в літописі з монастиря Супрасль (Польща).
Назва міста є похідною від назви річки УманкаСтешенко О. Л. // Українська радянська енциклопедія. Черкаська область. 1972. с. 546.
Символіка
Офіційними символами Умані є герб та стяг, затверджені 30 травня 1996 року рішенням № 3-8/22 сесії міської радиГерб Умані на www.heraldry.com.ua вебпроект «Українська геральдика»Хоругва Умані на www.heraldry.com.ua вебпроект «Українська геральдика»
13 вересня 2016 року за результатами конкурсу «Логотип та слоган міста Умань» було представлено офіційний логотип міста та промоційний слоган «Умань. Місто, де тебе чекають»Місто Умань з новими слоганом та логотипом офіційний сайт Уманської міської ради uman-rada.gov.ua.
Географія
Клімат
Клімат Умані обумовлений розташуванням міста — близькістю до степової зони помірного поясу. Загалом клімат міста є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом.
Середньорічна температура повітря в місті становить близько +8 °C, а мінімальна вона у січні (-3,8 °C), максимальна — у липні (+20,5 °C).
Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 70 %, мінімальна вона у травні (55 %), максимальна — у грудні (85 %). Найбільший став в місті (Осташівський) займає площу 58 га. Уманський парк Софіївка входить до семи чудес України.
Історія
У складі Речі Посполитої
XVI — XVII століття Точна дата заснування міста невідома. Уманщина перебувала у складі Речі Посполитої з 1569.
1609 року, за королівським привілеєм, територія довкола сучасного міста була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському, вінницькому, кам'янецькому старості, генералу земель подільських Валентію Александру Калиновському. Перша згадка про «містечко Гумань» датована серпнем 1616 року. Заснування Калиновським замку значно посприяло швидкій колонізації довколишнього краю; починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень.
1629 року в Умані кількість податкового населення становило 1064 «димів». Містечко належало до Брацлавського воєводства. Після загибелі Валентія Александра Калиновського під Цецорою, Умань перейшла до його сина Марціна Калиновського.
1648 року Умань взяв загін повстанців, очолений Іваном Ганжою, місто стало адміністративним центром Уманського полку. З 1648 по 1667 рік — місто у складі козацько-гетьманської держави (полкове місто, важлива фортеця).
Наприкінці 1655 — на початку 1656 року козаки Умані, керовані Іваном Богуном, відбили наступ військ коронного гетьмана Станіслава «Ревери» Потоцького. 1654 року Умань взяли в облогу війська під командуванням Станіслава «Ревери» Потоцького та Стефана Чарнецького, замок зумів оборонити Іван Богун; нове і старе місто були спалені. 20.01.1655 року другий раз місто було взято в облогу гетьманом С. «Реверою» Потоцьким разом з татарським військом, вдруге І. Богун оборонив місто. В той час в Умані було 10 церков. Цього року місто відвідав патріарх Макарій. Згадку про оборону Умані Іваном Богуном можна знайти в історичному оповіданні Адріана Кащенка " Борці за правду ".
Замок, який заклав Валентій Александр Калиновський, був укріплений козаками. Був дерев'яний, мав чотири оборонні башти, укріплений валами, був на той час неприступною твердинею. Місто Умань було оточено трьома валами та 3 ровами. Місто було оточене дубовим палісадом. В двох баштах знаходились по 2 гармати, його порівнювали з укріпленням Бродівського замку.
За Андрусівським перемир'ям знов увійшло до складу Речі Посполитої.
1652 року в битві під Батогом загинув Марцін Калиновський разом з єдиним сином Самуелем Єжи, Умань перейшла до Станіслава «Ревери» Потоцького, одруженого з донькою Валентія Александра Калиновського — Зофією Калиновською. Від нього до його сина — польного гетьмана — дідича Підгаєць та Кристинополя Фелікса Казімєжа Потоцького. Пізніше до його сина — белзького воєводи — Станіслава Владислава Потоцького (†1732)Potoccy (02) , від нього — до його племінника — Францішека Салезія Потоцького, який поставив в Умані управителем Рафаїла Младановича. Младанович укріпив замок, озброїв його 22 гарматами, поставив міські брами та ратушу, також розвідний міст через р. Уманку. За цих часів до Умані запрошено багато російських, сербських, турецьких, єврейських купців. Младанович підтримував зв'язки з київським губернатором, запорозьким кошовим, турецьким пашею. Францішек С. Потоцький завжди утримував в Умані козацький полк з близько 2300 козаків.
1664 року гетьман Павло Тетеря разом із Марціном Замойським не змогли здобути Уманський замок.
Умань була столицею гетьмана Михайла Ханенка.
1672 року місто взяв гетьман Петро Дорошенко. 1673 року в ніч на Великдень уманці підняли бунт проти гарнізону П. Дорошенка, вирізали всіх.
У 1674 році Умань була повністю зруйнована П. Дорошенком разом із турками і татарами, місто після 15 денної облоги було взято візиром Кара Мустафою, не дотримавшись умов, турки вирізали велику кількість населення. Після тих подій, місто приходить в занепад. Більшість мешканців переселилися на Лівобережжя.
XVIII століття
Замок та місто відновив белзький воєвода Станіслав Владислав Потоцький.
У 1711–1712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя.
Занепад продовжується до 1726 року, коли Умань з околицями переходить у володіння Франциска Салезія Потоцького. В краї в цей час пожвавились дії гайдамаків. Щоб укріпити Умань, Потоцький заохочує переселення сюди з інших своїх володінь селян та ремісників. Запрошує торгувати вірмен, греків, євреїв. Починає будівництво нового замку. Але гайдамаки роблять постійні наскоки на місто, вони здобувають його в 1737 та 1750 роках.
1749 року гайдамаки спалили більшу частину міста.
В 1760 році місту надається Магдебурзьке право. В 1761 році закінчується будівництво замку.
В 1764 році Францішек Салезій Потоцький засновує в Умані василіянський монастир та церкву. Монахи в свою чергу відкривають василіянську школу на 150 учнів. Навколо Умані було багато козацьких слобідських поселень, які мали боронити Край від гайдамацьких ватаг. Місто перетворюється на одне з найважливіших міст Правобережної Київщини і Черкащини.
Під час Коліївщини в 1768 році, під проводом Максима Залізняка і Івана Ґонти, в місті було винищено євреїв, українців-уніатів (греко-католиків) та польську шляхту, що тут ховалася — так звана «уманська різня». Перемога в Умані давала змогу повсталим поширити владу гайдамаків на довколишні міста і села, де вони встановлювали козацький устрій, формували нові загони, посилаючи їх в інші терени України. Царський уряд, боячись поширення народного руху на Лівобережну Україну, віддав наказ російським військам допомогти польській шляхті придушити гайдамаччину. Іван Ґонта був закатований поляками у Сербах на Поділлі, а Залізняка заслано в Сибір, де він помер. Проте боротьба на цьому не припинилася. Загони Неживого, Журби та інших отаманів чинили запеклий опір російському війську. Лише наприкінці липня 1768 року сили повстанців були розбиті. Повстання гайдамаків 1768 року, поширення визвольного народного руху на Лівобережжя стало однією з причин знищення Росією Запорозької Січі 1775 року й запровадження кріпацтва в Україні. Містом продовжували володіти Потоцькі. Після придушення повстання Умань знову занепадає. Населення майже не залишилось, торгівля зачахла.
1773 року, після смерті Ф. С. Потоцького Умань переходить до його єдиного сина Станіслава Щенсного Потоцького. Він переніс свою резиденцію з Кристинополя до Тульчина, сприяв новому підняттю Умані. Станіслав Щенсний запровадив «касу допомоги» для своїх селян, оплачував кожен день роботи на панщині по 12-15 гр.. У 1780-1784 роках збудував греко-католицький монастир отців ВасиліянВасиліянський Святопокровський монастир в Умані, запровадив двотижневі ярмарки.
1775-го в місті було 159 осель і в передмісті 259, місто було гарно забудоване, мало 3 церкви, муровану ратушу, костел монастирський і костел Василіянський.
У складі Російської імперії
В 1793 року Умань увійшла до складу Російської імперії.
1796-го року Станіслав Щенсний Потоцький заклав один з найбільших в Європі, знаменитий садово-ландшафтний парк «Софіївка». Потоцький подарував його своїй дружині Софії. Будівництво, яким керував талановитий садівник-декоратор, кріпак Заремба, почалося на пустирі, понад річкою Кам'янкою, яка утворила два ставки, каскади, водоспади, джерела у гротах, канали з містками, водограї.
За часів Софії Потоцької на з'їзд школи садівництва приїжджав російський імператор Олександр I.
В 1795 році Умань стає повітовим містом Вознесенської губернії Російської імперії, а в 1797 році Умань входить до складу Київської губернії.
ХІХ століття
З 1805 після смерті Станіслава Потоцького Умань перейшла до його сина Олександра. Під час франко-російської війни тут було сформовано 3-й козацький полкАбалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118..
На початку XIX століття Умань перетворюється на центр юдейського релігійного руху — хасидизму. Рабин Нахман, правнук фундатора хасидизму рабина Баал Шем Това, останні свої роки прожив в Умані. Помер 1810 року від туберкульозу. За заповітом його поховали на старому єврейському цвинтарі, де поховані й жертви «Коліївщини». В наш час на місці будинку де жив цей цадик, влаштована синагога.
Костел Успіння Богородиці закладений Станіславом Щесним Потоцьким, добудований його сином Олександром 1826 року. Зараз ця споруда внесена в реєстр культурного надбання України. Станіслав Потоцький перевіз в Умань чудотворний образ Богородиці.
У 1834 році Умань була конфіскована російським урядом у Потоцьких й 1838-го перейшла у володіння відомства військових поселень Київської та Подільської губерній. В цей же час почалася активна забудова аристократичної частини міста, вулиці вкривають бруківкою й оснащують гасовими ліхтарями, будують торгові ряди.
У 1859 році в Умань переносять з Одеси Головне училище садівництва.
Із другої половини XIX століття населення Умані значно зросло (1860 — 10 тисяч мешканців, 1897 — 29 тисяч мешканців, 1914 — близько 50 тисяч), на що вплинуло сполучення міста залізницею з Києвом (1890) та Одесою (1891). Економічний характер — торговельний (здебільшого торгівля збіжжям) і ремісничий.
XX століття 13 березня 1919 р. Кінний полк ім. Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців, здобув штурмом приміщення заводу товариства «Ельворті» в Умані, робітники якого підняли заколот на підтримку військ більшовицької Росії, що наступали на Умань. Слідом за тим Умань було зайнято військами більшовиками. Проте невдовзі українські війська пішли у контрнаступ і 19 березня 1919 р. Кінний полк ім. Петра Болбочана без бою здобув Умань, де простояв 3 дні, які використав для придбання у місцевого населення взуття для козаків Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012.
Перед Другою світовою війною місто стає крупним центром сільськогосподарського району; відкрито сільськогосподарський інститут.
У липні 1941 року працівниками органів НКВС в Умані було розстріляно 954 в'язні Чортківської тюрми, вивезених до Умані з Тернопільщини (мешканців Монастириського, Чортківського, Борщівського, Теребовлянського, Бучацького районів).В Умані відкрили Меморіал розстріляним тернопільчанам.