Свято-Успенський кафедральний собор — церква Православної церкви України, пам'ятка архітектури національного значення у місті Володимир Волинської області, разом з будинком з дзвіницею (єпископський будинок) 1494 року та мурами з брамою XVII століття становить єдиний комплекс пам'ятки.

Історія Храм збудований за часів волинського князя Мстислава II Ізяславича у 1160 році. Стіни храму гармонійно розчленовані арками на півколонках; мав фрескові розписи; перебудований у XVIII столітті. Загальний вигляд має статично-монументальний, незважаючи на не надто вдалу перебудову, виконану у 1896—1900 роках архітекторами А. Праховим і Г. Котовим.

1156 року праонук Володимира II Мономаха, Мстислав II Ізяславич, котрий був удільним князем у Володимирі, а пізніше великим Київським князем, збудував новий храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Освячення храму було після розпису в 1160 році. Після освячення храм став кафедральним, продовжуючи історію першої єпископської кафедри Волинської єпархії, заснованої на цих землях у 992 році. На честь 1000-ліття Волинської єпархії поблизу собору у 1992 році встановлено пам'ятний хрест. Собор був усипальницею князів, бояр і єпископів. Під храмом є 6 великокнязівських, 2 єпископські і багато гробниць знатних осіб. Тут похований і будівничий храму князь Мстислав II. Він був розорений полчищами Батия і знову відновлений. У першій половині XV ст. спустошений, наприкінці століття стараннями Володимирського єпископа Васіана відбудований.

У 1596 році, коли Володимирський єпископ Іпатій Потій прийняв унію, храм став унійним. Під час пожежі 1683 році, яка спустошила все місто, собор дуже постраждав і був відновлений лише в 1753 році. У 1772 році собор прийшов у запустіння. Використовувався як «казенний магазин» (склад). На 1829 році він перетворився на суцільну руїну — обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням собор завдячує турботам відкритого в грудні 1887 року у Володимирі Свято-Володимирського братства, яке поставило перед собою релігійно-просвітницькі і церковно-упоряджувальні завдання. У 1896 році був прийнятий проєкт «реставрації» храму архітектора Котова І. Г. У 1896–1900 роках собор перебудований у псевдовізантійському стилі. Освячення оновленого храму перетворилось у всенародне свято. Успенський собор є пам'яткою давньоруського зодчества. Розташований він у самому центрі міста Володимира поруч з древніми міськими валами. Разом з єпископським будинком і дзвіницею складає своєрідний комплекс так званого «замочку» — укріпленої резиденції волинських єпископів. Кам'яний, шестистовпний, хрестокупольний, трьохнавний, трьохапсидний, однокупольний. Його архітектурні форми прості і лаконічні. Фасади розчленовані пілястрами і напівколонами, прикрашені аркатурним поясом.

Успенський собор (Мстиславів храм) (1156 рік) є пам'яткою архітектури України, входить до державного реєстру Національного культурного надбання (реєстраційний номер № 803) і охороняється державою.

У 1927 р. в Успенському соборі відмовились поховати Василя Комаревича - українського політичного діяча, депутата польського парламенту (1922-1923 рр.), що спричинило публічний скандал.

Впродовж 1944-2025 рр. перебував у користуванні Російської православної церкви, а у 1996-2025 виконував роль кафедрального собору Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП.

11 травня 2010 році виповнилося 850 років з дня спорудження собору. У місті відбулися урочистості, які очолив Предстоятель Української православної церкви Блаженніший Митрополит Володимир (Сабодан). 10 жовтня 2025 року о 06:00 державна виконавча служба України спільно з національною поліцією України провела обшук і виселила представників УПЦ МП там знайшли килим з двоголовим орлом фото російського святого Іоана Кроштадського і багато інших. Перед собором молилися 80 парафіян Української православної церкви Московського патріархату.

14 січня 2026 року на території Свято-Успенського кафедрального собору у Володимирі відбулась робоча зустріч очільника Володимир-Волинської єпархії ПЦУ архиєпископа Матфея з заступником голови облдержадміністрації Тарасом Шкітером. За його словами, Волинська ОДА отримала листи-погодження про передачу Успенського собору Володимир-Волинській єпархії Православної Церкви України від міністерства культури України та Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.

Святині «Братська» ікона Божої Матері; Шанована Почаївська ікона Божої Матері; Древній Хрест-Голгофа (14 століття); Ковчег з часткою мощей священномученика Фаддея (Успенського), архієпископа Тверського, єпископа Володимир-Волинського .

Галерея

Архітектурні дані Успенський собор — великий шестистовпний триапсидний храм. Нартекс його відокремлений стінкою від основного приміщення. Загальна зовнішня довжина будівлі 34.7 м, ширина 20.6 м, азимут 79 °. Величина підкупольного простору уздовж храму 8 м, поперек — 7.45 м. Товщина стін 1.5-1.7 м. Висота храму до верху центральної закомарі близько 18.5 м. Стародавні склепіння не збереглися. На західному і східному фасадах в закомарах розташовані не вікна, а глухі ніші; це свідчить про те, що кутові циліндричні склепіння були повернені. У західній частині церкви є хори. Склепіння, що підтримували бічні членування хор, судячи за збереженими древнім п'ятах, були хрестовими. Середнє членування хор, можливо, спиралося на дерев'яні балки. У соборі не було драбини, і на хори потрапляли через двері другого поверху південного фасаду, очевидно, по переходу з палацу. Зовнішні кутові лопатки храму плоскі, а проміжні — з потужними напівколонами. У будівлю ведуть 3 портали, мають двохступінчатий профіль. Вікна вузькі, з напівциркульним завершенням, але в центральних закомарах, де розташовано по 3 вікна, така форма лише у середньому, а бічні завершуються чвертю кола. У підставі закомар по трьом фасадам, крім східного, проходить аркатурний поясок з подвійною стрічкою поребрика.

Стіни храму складено з цегли в техніці рівношарової кладки. Розмір цегли приблизно 4.5X22-23X32.5-35.5; вони хорошого випалу, міцні. На деяких цеглинах на одній з ліжок є хвилясті паралельні лінії, а на декількох виявлені великі «князівські» знаки у вигляді двозубця. Зустрічаються трапецієподібні цеглини і вузькі з клиноподібним торцем. Товщина швів розчину в кладці приблизно дорівнює товщині цегли. Розчин вапняний, рожевий від цем'янки. У стінах відзначені канали від гнилих дерев'яних зв'язків. Виявлено також голосники, використані в кладці склепінь. Фундаменти стрічкові, глибиною 2-3 м, складені з буту. Над ними — вимостка з декількох рядів цегли на розчині. Підлога храму була покрита поливними керамічними плитками. Інтер'єр розписаний фресками, від яких до часу реставрації ще зберігалися деякі ділянки в центральній апсиді і на схилах вікон. У соборі були аркові ніші для поховань. Одне з поховань містило, мабуть, останки князя Володимира Васильковича.

Реставраційні роботи Спорудження центрального храму Володимирського князівства — Успенського собору — привернуло до себе пильну увагу літописців і тому відображено в багатьох літописах. Запис у Лаврентівському літописі повідомляє про закладення собору 8 квітня 1158 р. У літописі Авраамки зазначений інший день закладки — 8 травня. Закінчення будівництва відзначено в 1160 р.: «Создана бысть церки святая Богородица в Володимери… князем Андреем; и украси ю дивно… и верх ея позлати. .. приведе ему бог из всех земель мастеры». У 1161 р. проводився розпис храму: «Почата бысть писати церквы в Володимери Золотоверхая, а кончана августа в 30». У 1185 р. собор сильно постраждав під час пожежі. Очевидно, відразу ж після пожежі його почали відновлювати, і в 1189 р собор знову був освячений. У деяких літописах більш точно вказано, які роботи були при цьому виконані: князь Всеволод «церков владимирскую сугубо округ ея упространи, украси, юже брат его Андрей постави об едином верее… Всеволод же четыре верхи пазда и позлати». Під час великої пожежі 1193 р. церква, мабуть, не постраждала, але все ж у 1194 році її побілили вапном: «И бысть опять, акы нова». У XIII в. в соборі було поховано кілька володимирських князів, а у 1237 р проводилися якісь роботи по прикрасі і розпису. Під час взяття Володимира монголо-татарами у 1238 році собор був пограбований і спалений. Після цього він довго стояв без ремонту, але 1280 р. митрополит Кирило«покры церковь святую Богородицю съборную оловом».У 1293 монголо-татари знову розгромили місто «и церковь володимерскую разграбиша, и чюдное дно медяное выдраша».Різні ремонти і перебудови здійснювалися в соборі в XIV ст., А 1408 р Андрій Рубльов і Данило Чорний виконали новий розпис храму. Пізніше собор ще кілька разів страждав від пограбувань і пожеж, але кожен раз після цього ремонтувався. Капітальні ремонти були проведені в 1725—1734 і 1888—1891 рр., Причому під час останнього архітектор К. О. Карабут відновив давні форми будівлі.

Дослідження пам'ятника дає можливість в загальних рисах уявити первісний вигляд собору, побудованого в 1158—1160 рр. Це був шестистовпний однокупольний храм з трьома апсидами. Його ширина 17.6 м, а довжина, мабуть, близько 27.5 м, азимут 53 °. Розмір сторін підкупольного квадрату близько 6.5 м. Великий 12-віконний барабан спирається на своєрідну конструктивну систему — поєднання вітрил з вісьмома поперечними арочками (типу тромпів). Склепіння собору циліндричні. У західній частині розміщені хори, які спираються на склепіння. В п'ятах арок під хорами проходять різьблені карнизи зі стилізованими листям аканфа, а в п'ятах підпружних арок — карнизи з зображеннями парних левів. Собор був розписаний фресками, від яких збереглися окремі зображення. Були знайдені поливні керамічні плитки підлоги. Зовні стіни храму розділялись плоскими пілястрами з примикаючими до них напівколонами. Пояс цей був прикрашений фресковим розписом, а колонки визолочені. У храм вели три багато оформлених портали; вони не збереглися, але відзначені в літописі: «Двери же церковные трое золотом устрой».В оздобленні фасадів були застосовані різьблені камені, частина яких вціліла на стінах собору 1185—1189 рр. Закомари фасадів були прикрашені, судячи з літопису, позолоченими зображеннями. Знайдено фрагменти різьблених водометів зі слідами їх оковки позолочені міддю. Масивний барабан початкового собору оформлений 24 колонками з різьбленими капітелями. Карниз барабана складається з зубчастих трикутників, смуги поребрика і завершального поясу маленьких арок. Простінки між вікнами барабана були оббиті позолоченою міддю. Такою ж міддю був покритий і купол собору. Перед північним порталом початкового собору розкрито фундаменти притвору; можна думати, що сіни були перед усіма трьома порталами. Питання про вхід на хори залишається відкритим. Судячи по залишках фундаменту, виявлених на північ від північно-західного поділу первісного храму, біля собору були переходи, безпосередньо пов'язували його з єпископським палацом, і тому він міг не мати спеціальної драбини для підйому на хори.