Луїс Карлус Престіс (, 3 січня 1898, Порту-Алегрі — 7 березня 1990, Ріо-де-Жанейро) — бразильський військовик та політик-комуніст, генеральний секретар Бразильської комуністичної партії та один з лідерів Комуністичної партії Бразилії.
Життєпис Народився в сім'ї військовослужбовця. Він навчався у Військовій школі Реаленго у місті Ріо-де-Жанейро на військового інженера та закінчив її у 1919 році. Після цього деякий час працював залізничним інженером у Залізничній Компанії Деодору в штаті Ріо-де-Жанейро в чині інженера-лейтенанта бразильської армії, а потім був переведений до Ріу-Гранді-ду-Сул.
Революційну роботу він розпочав під час перебування в Ріу-Гранді-ду-Сул, де вів пропагандистську роботу серед солдатів і офіцерів.
1924 року став членом Бразильської комуністичної партії (ПКБ).
У 1924—1927 роках керував Колоною Кости-Престіса, в рядах якою вів озброєну боротьбу проти «Старої республіки».
1927—1931 роки провів в еміграції в Болівії, Аргентині і Уругваї; був тісно пов'язаний з компартіями цих країн і з Південноамериканським бюро Виконкому Комінтерну.
У 1931—1934 роках перебував в Радянському Союзі. На 7-му конгресі Комінтерну (1935) був обраний членом Виконкому.
У 1935 році був організатором «Листопадового повстання» проти диктатури Жетуліу Варгаса, керівником революційної армії та головою Національно-визвольного альянсу. Після придушення повстання був заарештований і з 1936 по 1945 провів у в'язниці. Його дружина, дочка німецького єврея Ольга Бенаріу-Престіс, була вислана вагітною до Німеччини і незабаром померла в концентраційному таборі, проте матері Луіса Карлуса вдалося врятувати свою онуку Аніту, що стала згодом відомим істориком.
1943 року Престіс став членом ЦК, з 1945 — членом Виконавчої комісії ЦК БКП і генеральний секретар ЦК БКП.
1945 року звільнений Варгасом у спробі дещо демократизувати режим.
Вибраний сенатором, проте вже через два роки військовики здійснили переворот, що привів до нової заборони компартії.
У 1947—1958 роках у зв'язку із забороною БКП знаходився поза законом. Повернувся в політику тільки після обрання демократичного президента Жуана Гуларта (1961—1964).
1964 року (після чергового державного перевороту) знову опинився у нелегальному становищі. Був заочно засуджений до 14 років позбавлення волі. В цей же час відбувся розкол в Компартії: маоїстське крило БКП знов перейшло до озброєної боротьби, а Престіс, що очолив Комуністичну партію Бразилії, в 1970 разом з сім'єю виїхав до Москви і повернувся лише десятиліття опісля, після амністії, але вже не займався активною політичною діяльністю.
1973 року нагороджений орденом Жовтневої Революції.
Примітки
Посилання Arquivo Luiz Carlos Prestes Armenio Guedes. Figuras do Movimento Operário: Prestes