Я́ків Бори́сович Фа́йнберґ (7 вересня 1918, Золотоноша, Полтавська губернія, нині Черкаська область — 7 березня 2005, Харків) — український фізик. Доктор фізико-математичних наук (1959), професор (1963), академік НАН України (1979). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996). Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1998) та ІІ ступеня (2003), а також державними нагородами СРСР.

Біографія Батько, Борис Мойсейович, працював фармацевтом. Мати, Розалія Юхимівна, викладала у школі та давала приватні уроки.

Навчався у школі № 3 міста Харкова, після чого вступив до Харківського технікуму трамвайного господарства.

У 1940 році закінчив Харківський університет. Перше самостійне наукове дослідження Файнберга було його дипломною роботою, виконаною під керівництвом Кирила Синельникова. Після закінчення університету був направлений до аспірантури, однак під час Другої світової війни займався науковими роботами оборонного спрямування.

У 1944—1945 роках служив старшим інженером у складі однієї з технічних спеціальних частин Радянської армії під керівництвом генерал-майора Бориса Павловича Асєєва, якого згодом вважав одним із найкращих своїх учителів.

У 1944—1945 роках служив старшим інженером однієї з технічних спеціальних частин Радянської армії.

Після демобілізації повернувся до Харкова. У жовтні 1946 року був призначений старшим науковим співробітником теоретичного відділу Харківського фізико-технічного інституту НАН України. У 1972—1989 роках — завідувач теоретичного відділу, з 1989 року — радник при дирекції.

Одночасно у 1949—1972 роках викладав у Харківському університеті (доцент, а згодом професор). Читав курси з фізики та теорії прискорювачів, а також спеціальні розділи електродинаміки для студентів-фізиків старших курсів.

У 1964 році був обраний членом-кореспондентом Академії наук Української РСР, а у 1979 році — академіком. Заслужений діяч науки Української РСР (1982).

У 1991—2005 роках був головою Наукової ради «Плазмова електроніка і нові методи прискорення заряджених частинок» Національної академії наук України. У 1993 році став почесним академіком Академії наук прикладної радіоелектроніки України, Росії та Білорусі.

У 1995 році отримав звання заслуженого професора Сороса. У 1996 році став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.

Родина У кінці 1948 року одружився з Євгенією Володимирівною Ліфшиць (1919—1993). Вона була кандидатом фізико-математичних наук, працювала в Харківському фізико-технічному інституті з 1938 по 1993 рік. Її наукові праці були присвячені спектроскопії.

Наукова діяльність Розробив теорію лінійних прискорювачів на бігучій хвилі та запропонував принципово новий метод забезпечення одночасної радіальної і поздовжньої стійкості прискорюваних частинок за допомогою високочастотних полів змінно-фазового фокусування. На основі його ідей було створено перші лінійні прискорювачі електронів.

Разом із Володимиром Векслером та Гершем Будкером сформулював основні принципи колективних методів прискорення. Запропонував і розвинув метод прискорення за допомогою хвиль густини заряду у плазмових хвилеводах та в нескомпенсованих електронних і іонних жмутах.

У 1948 році спільно з Олексієм Ахієзером передбачив і дослідив першу та найпоширенішу мікронестійкість плазми — жмуткову. Відкрив новий тип газового розряду — плазмово-жмутковий, а також новий спосіб беззіткненного нагрівання плазми — жмутове нагрівання.

Був співавтором відкриття «Турбулентне нагрівання та аномальний опір плазми» і передбачення параметричного ефекту Черенкова. Його праці стали основою нового наукового напряму — плазмової електроніки.

Нагороди та відзнаки

Медаль «За перемогу над Німеччиною» (1945) Орден Трудового Червоного Прапора (1988) Орден «За заслуги» (Україна) III ступеня (1998) Орден «За заслуги» (Україна) II ступеня (2003) Медаль «Захиснику Вітчизни» (2001) Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982) Державна премія України в галузі науки і техніки (1996)

Основні праці

О взаимодействии пучка заряженных частиц с электронной плазмой // Докл. АН СССР. 1949. Т. 69, № 4 (співавт.); The use of plasma waveguides as accelerating structures in linear accelerators // Proceedings CERN Symposium on High-Energy Accelerator and Pion Physics. 1956. Vol. 1; Ускорение частиц в плазме // Атомная энергия. 1959. Т. 6, вып. 4; Взаимодействие электронного пучка с плазмой // Журнал экспериментальной и теоретической физики. 1960. Т. 38, № 3 (співавт.); Ускорение заряженных частиц в плазме // Успехи физических наук. 1967. Т. 93; Некоторые вопросы плазменной электроники // Физика плазмы. 1985. Т. 11; Ускорение заряженных частиц волнами плотности заряда в плазме // Релятивистская высокочастотная электроника. 1992. Т. 7 (співавт.); Ускорение заряженных частиц в плазме кильватерными полями профилированной последовательности релятивистских электронных сгустков // Физика плазмы. 1996. Т. 22, № 2 (співавт.); Ускорение электронов в плазме последовательностью релятивистских электронных сгустков с переменным периодом следования // Физика плазмы. № 7 (співавт.); Ускорение заряженных частиц в плазме // Физика плазмы. 1997. Т. 23, № 4.

Джерела

Література Яков Борисович Файнберг. Ученый. Гражданин. Учитель / редкол. : И. М. Неклюдов, А. М. Егоров, А. С. Бакай [та ін]. − Х., 2009. − 781 с. : ил., фотогр. − Бібліогр. : с. 714−752 (304 назви). − ISBN 978-966-2136-18-0. Експерт Золотоніський район