Іван-Тадей Мітринга (МітринґаДержавний архів Івано-Франківської області, фонд 68, опис 1, справа 377, а. 25, Мітрінґа,Дем'янова І., Окаринський В., Пиндус Б. Мітрінґа Іван… — С. 536. Мітрінга; псевда: Бирон, Орелюк, Сергій Орелюк, Полин; 5 серпня 1907, с. Петриків (за деякими даними с. Дичків) — 6 вересня 1943, с. Вілля) — український політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху.

Життєпис Іван Мітринга народився 5 серпня 1907 року в селі Петрикові, (за деякими даними с. Дичків, обидва села тоді входили до складу Тернопільського повіту Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна).

Дитячі та юнацькі роки минули в с. Дичкові. 1928 року закінчив Тернопільську українську гімназію. Під час навчання належав до 28-го юнацького пластунського куреня імені Байди-Вишневецького, організовував підпільні націоналістичні гуртки. У 1930-х роках вивчав історію у Львівському університеті.

1930 року зазнав утисків під час так званої пацифікації. 8 лютого 1932 року польською владою засуджений на півтора року ув'язнення (зокрема, у концтаборі Береза Картузька).

Належав до ОУН, займав ряд провідних постів у Крайовому Проводі ОУН на закордонних українських землях. В ОУН очолив ревізіоністську групу, названу його іменем, яка вимагала перегляду теоретичних засад націоналістичного руху в бік його демократизації.

Наприкінці 1930-х був співвласником видавництва «Дешева книжка» з Володимиром Кунанцем. Був редактором газети «Геть з большевизмом».

Вже в тридцятих роках кинув символічне гасло: «Центральна проблема України, це ані Київ ані Львів, але Донбас», показуючи образно значення робітництва та значення соціальних проблем для всякої визвольної боротьби.

У 1938 році в статті в газеті «Геть з большевизмом» проголосив гасло «Свободу народам! Свободу людині!»

У 1940 році виступив з критикою концепції Степана Бандери орієнтації на Німеччину, висунувши гасло: «Разом з поляками, французами, народами СРСР за вільну Європу без Гітлера і Сталіна».

У 1941 році відійшов від ОУН(б). Заснував Українську Революційну Партію Робітників і Селян, що в 1942 році, після об'єднання з іншими групами, створила Українську народно-демократичну партію. Видавав її партійний орган «Земля і Воля». Разом з Борисом Левицьким влітку 1942 року приєднався до «Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця, в якій очолив відділ пропаганди.

І. Мітринга разом з групою молодших старшин штабу Поліської Січі виступав за збройну відсіч намаганням ОУН(б) під керівництвом Миколи Лебедя підпорядкувати собі всі повстанські формування. Проте у своєму радикалізмі вони не були підтримані більшістю керівництва, на чолі з отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем і начальником штабу Леонідом «Зубатим» Щербатюком, що намагались уникати братовбивчих зіткнень з ОУНівцями.

Загинув Іван Мітринга 6 вересня 1943 року біля с. Вілії (Людвіпольська волость, нині Березнівського району Рівненської області) поблизу Острога на Волині у бою з польськими партизанами.

Твори Видавав партійний часопис «Земля і воля». Автор праць і драматичних творів: Vare, redde mihi legiones meas! (Вар, віддай мені мої легіони) джерело: Студентський шлях. — 1933. — Ч. 8—9. — С. 213—218. «Горять колгоспи. Драма на 5 дій» (1936, Тернопіль), «Фабричні дими. Драма на 5 дій» (1937, Львів), «Большевицька революція» (1937, Львів), «Гітлер і Україна» (1939), «Наш шлях боротьби» (1940), «Володимир Великий» (1942, Краків).

Див. також † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †

Примітки

Джерела Дем'янова І., Окаринський В., Пиндус Б. Мітрінґа Іван // Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.

Посилання Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Революційно-партизанська боротьба проти Гітлера // Масові жертви лебедівської диктатури . Інтерв'ю з Борисом Левицьким про групу Івана Мітринги: частина перша , частина друга , частина третя Кушплір Д. Іван Мітринга НТЗ