51-ша окре́ма гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізована бригада  — військове з'єднання механізованих військ України, що існувало у 1992—2014 роках. За організаційно-штатною структурою бригада входила до складу 13-го армійського корпусу Сухопутних військ України.

З'єднання було створене з 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР. 2002 року з'єднання з дивізії було переформоване на бригаду.

2014 року бригада брала участь у війні на Донбасі. Підрозділи бригади брали участь у найбільш запеклих боях війни — боях на кордоні, за Савур-Могилу, боях за Іловайськ. Завдяки артилеристам та бійцям бригади у боях під Іловайськом було розбито дві колони російських військ, взято в полон 13 військовослужбовців Збройних сил РФ.

1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створено нову — 14-ту окрему механізовану бригаду.

Історія 19 січня 1992 року особовий склад 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР склав присягу на вірність українському народові. Дивізія була реорганізована у 51-шу механізовану дивізію.

У вересні 1999 року в рамках заходів, присвячених 800-літтю Волинсько-Галицького князівства та з нагоди 60-річчя з дня створення, дивізія одержала з рук Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Леоніда Кучми Бойовий Прапор та почесне найменування «Волинська».

У ході реалізації Державної програми розбудови і реформування Збройних Сил України у 2002 році 51-шу дивізію було реформовано в 51-шу окрему механізовану бригаду з залишенням їй усіх нагород та почесних найменувань.

Війна на сході України

Війну на сході України бригада зустріла у статусі кадрованої — вона мала всього близько 500 кадрових військових-контрактників проти 800—1000 контрактників у звичайних частинах. До повного складу у 4500 бійців мала нарощуватися за рахунок мобілізованих.

8 квітня 2014 року розпочалася мобілізація і з 521 військовослужбовця за контрактом бригада набирає 5386 чоловік. За три дні бригада була набрана до штату воєнного часу і 12 квітня 2014 року передислокована у повному складі на Рівненський учбовий центр.День створення 51 омбр. Я пам'ятаю. // Facebook Олег Кобилинський, 7 вересня 2020 року

Приблизно о 6:00 ранку 22 травня 2014 року між Великоанадолем (Ольгінка) і Володимирівкою поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад групи бойовиків так званої «ДНР» на табір військовослужбовців 51-ї механізованої бригади. За словами очевидців, бойовики приїхали на інкасаторських авто «Приватбанку», і відкрили вогонь з гранатометів та кулеметів. З особового складу бригади було близько 30 чоловік, 3 БТР або БМП. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою загинуло 17 військових, включно з командиром батальйону майором Леонідом Полінкевичем, 18 поранено. Всього до місцевої лікарні було доправлено з вогнепальними пораненнями 31 людину.

Після бою під Волновахою командира бригади полковника Володимира Яцкова було усунуто від командування, а саму бригаду вивели на злагодження на полігон Широкий Лан. Проте 300 чоловік висловили бажання залишитися в зоні АТО — під Маріуполем ці сили провели три тижні, а в кінці червня вони були передислоковані в Докучаєвськ. Звідти частину особового складу перекинули в Амвросіївку, де тоді вела бої 72-га бригада, а частину батальйонно-тактичної групи на чолі з підполковником Миколою Капіносом відправили в район села Григорівка на кордоні з РФ. Росіяни щоночі здійснювали маневри силами порядка 50 машин, імітуючи атаки, проте кордон тоді не перетинали. Кожен день протягом двох тижнів там велися артилерійські обстріли — мінометна батарея тактичної групи, маючи хороші замасковані позиції на висоті, била по силам проросійських формувань, і практично не мала втрат.

14 липня 2014-го під час переміщення в колоні поблизу села Черемшине вночі відбувся бій. Бригада почала відхід із Черемшиного, проросійські сили уразили пострілом ПТРК САУ 2С1.

25 липня 2014 року 40 військовослужбовців 51-ї бригади і декілька військовослужбовців з 72 ОМБр з угрупування Збройних сил України, що утримувало позиції біля Червонопартизанська, після 10 днів у оточенні і під обстрілами, були змушені скласти зброю і перейти українсько-російський кордон, таким чином потрапивши у полон. Кілька бійців з угрупування здаватись відмовилися і прорвалися до позицій ЗСУ.

2 серпня у Запоріжжі суд відпустив під особисті зобов'язання всіх військовослужбовців 51-ї окремої механізованої бригади, яких підозрюють у дезертирстві (вимушено відступили під обстрілом на територію РФ).

24 серпня 2014 року на український блокпост в Оленівці, що під Донецьком, почали наступ значні сили проросійських збройних угруповань: танковий підрозділ батальйону «Оплот» у складі щонайменше 5 танків, і піхота батальйону «Кальміус». Зі спогадів Миколи Тишика, танкіста 51-ї бригади, наступ почався з артилерійського обстрілу, хоча й неточного, о 4 ранку. Зі спогадів танкістів Оплоту, що брали участь у тому нападі, вони у 6:23 ранку зайняли селище Луганське і далі висунулись на Оленівку, на блокпост Сигнальний. Згідно їх слів, головний танк у колоні ще до бою виявив несправність гармати — гідростопор, — він вийшов зі строю і пішов у поле лагодити неполадку. Інші ж танки почали обстріл українського блокпосту, намагаючись вразити можливі позиції, техніку і вогневі точки українців. За словами Миколи Тишика, це була майже 8 ранку, вони зарядили бронебійний снаряд у гармату танку ще коли почули гуркіт танкових двигунів у тумані, і чекали у зеленці. Коли з туману вийшов танк Т-64БВ проросійських сил, його гармата була повернута в сторону Донецька, що спочатку спантеличило українських танкістів. Проте коли він почав розворот башти, український танк за наказом Миколи Тишика зробив постріл, яким одразу його підбив, влучивши в башту в місце командира. Підбитий танк спалахнув вогнем, і невдовзі вибухнув — його втрата спричинила панічні настрої серед танкістів Оплоту. Один з їх танків все ж поцілив український танк осколковим снарядом у башту, чим розбив йому триплекси, вивів з ладу стабілізатор гармати, а на башті почалась незначна пожежа, яку невдовзі Микола з екіпажем загасили. Проте інші два танки Т-72 Оплоту почали неорганізований відступ, під час якого один передом, а інший задом впали у канаву. Їх танкісти евакуювалися і втекли. Четвертий танк вийшов з бою, забравши пораненого мехвода. В результаті бою українська сторона втратила підбитими БМП-2 і МТ-ЛБ. Проросійські сили втратили танк Т-64БВ згорілим, і два Т-72 покинутими: перший мав модель Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38, і був затоплений повністю, його не змогли витягти українські військовики. Другий Т-72Б, бортовий № 37, був узятий трофеєм, і його передали батальйону міліції «Дніпро-1».

Розформування 22 вересня Президент Петро Порошенко повідомив, що 51-шу бригаду Збройних сил України буде розформовано, а на її місці буде створена нова механізована бригада.

8 жовтня Петро Порошенко на зустрічі з бійцями та командирами 51 ОМБр анонсував створення 14-ї механізованої бригади, — на базі підрозділів 51-ї бригади, які зарекомендували себе як героїчні під час АТО: Серед таких президент назвав розвідників, які одними з перших взяли під контроль Савур-Могилу; протитанковий артилерійський підрозділ бригади, який знищив чимало бронетехніки противника; ремонтний підрозділ бригади, який під обстрілами виконував свої обов'язки; танковий підрозділ, який атакував ворога, щоб забезпечити виведення українських військ з-під Іловайська.

1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створили нову: 14-ту окрему механізовану бригаду. Структура

2002 управління (штаб) 50-й окремий танковий батальйон 44-й механізований полк 47-й механізований полк 170-й танковий полк 11-й інженерний батальйон 21-й окремий розвідувальний батальйон 43-й артилерійський полк 59-й зенітно-ракетний полк 25-й окремий батальйон зв'язку 309-й окремий батальйон технічного забезпечення 24-й польовий навчальний полігон 84-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон

2014 1-й механізований батальйон 2-й механізований батальйон 3-й механізований батальйон Самохідно артилерійський дивізіон (2С1 «Гвоздика»)

Оснащення

2С1 «Гвоздика»

Командування ???—2009: полковник Кравченко Володимир Анатолійович 10.2009—10.2012: підполковник Залужний Валерій Федорович 10.2012—05.2014: полковник Яцків Володимир Васильович 05.2014—08.2014†: в.о. полковник Півоваренко Павло Васильович, загинув 29 серпня 2014 року в бою під Іловайськом.

Втрати 22 травня 2014 майор Полінкевич Леонід Олександрович лейтенант Овчарук Володимир Борисович старший сержант Артемук Олександр Іванович старший солдат Біда Євгеній Миколайович солдат Бондарук Микола Петрович солдат Грицюк Михайло Михайлович солдат Зарадюк Володимир Володимирович солдат Йовзик Дмитро Васильович солдат Ліщук Віталій Леонідович солдат Маринич Віталій Петрович солдат Махновець Віталій Іванович солдат Нечипорук Андрій Дмитрович солдат Озеранчук Леонід Вікторович солдат Попов Павло Володимирович солдат Прокопчук Володимир Іванович солдат Шкрібляк Дмитро Олександрович 23 травня 2014 — старший солдат Кузьмін Любомир Ігорович 17 червня 2014 молодший сержант Крохмаль Володимир Антонович солдат Ващеня Іван Петрович 28 червня 2014 — старший солдат Упоров Ігор Романович 1 липня 2014 — солдат Гринюк Володимир Володимирович 14 липня молодший сержант Юрій Трохимук солдат Олександр Абрамчук солдат Ігор Кантор солдат Юрій Трохимук 23 липня - підполковник Василь Спасьонов 25 липня -молодший лейтенант, командир мінометного взводуГарматій Володимир Михайлович 25 липня — солдат Григорій Савчук 1 серпня 2014 капітан Андрій Задорожний сержант Руслан Калуш молодший сержант Андрій Курочка старший солдат Сергій Дармофал, старший солдат Михайло Котельчук старший солдат Сергій Кушнір солдат Власюк Роман Васильович 6 серпня 2014 солдат Трохимчук Іван Васильович солдат Іван Сирватка 7 серпня — старший лейтенант Валентин Прихід 17 серпня 2014 — солдат Дмитро Герасимик 21 серпня 2014 солдат Приходько Володимир Володимирович Сергій Приймак 25 серпня Олександр Лобжин Ігор Пугач Валерій Янчук 27 серпня — солдат Сергій Курука. 28 серпня 2014 — солдат Лавренчук Юрій Васильович 29 серпня 2014: Іван Джадан (40-й батальйон) Ігор Долгов (40-й батальйон) Костянтин Нечепуренко (40-й батальйон) Сергій Конопацький (40-й батальйон) Василь Зелінський Віталій Малишев Вадим Засєкін Богдан Тарасюк В'ячеслав Іонов Олександр Василюк Олег Ващишин Микола Гуменюк Ігор Кушнір Олександр Перепелиця Андрій Посполітак Андрій Саксін 31 серпня 2014 — солдат Громовий Денис Володимирович 4 вересня 2014 — солдат Сергій Писарук. 12 вересня — старший лейтенант Олексій Кітновський 1 листопада Петро Порошенко повідомив, що вдалося досягти звільнення іще 25 бійців, котрі перебували в полоні у Сніжному — вояків 51-ї бригади, а також з військової частини 3056 Національної гвардії та 39-го батальйону територіальної оборони: обмін відбувся в форматі 25 на 25.

30 грудня внаслідок переговорів, котрі організувала миротворча місія УПЦ МП, було визволено з полону трьох людей, із 51-ї бригади — молодшого сержанта Юрія Потейчука (Волинь) та молодшого сержанта Святослава Савчука (Волинь).

1 лютого 2015 року з полону терористів вдалося визволити двох військовослужбовців з 51-ї механізованої бригади.

6 квітня загинув військовик 51-ї бригади Луць Дмитро Сергійович, місце та обставини не уточнені.Луць Дмитро Сергійович 29 квітня 2015-го здійснено спецоперацію за сприяння СБУ, вдалося звільнити військовика 51 ОМБр Євгена Олейника — провів в полоні бойовиків понад 8 місяців.