Тимофій Дмитрович Флоринський (, *28 жовтня 1854, Санкт-Петербург — †2 травня 1919, Київ ) — російський славіст та візантолог, доктор наук, дійсний статський радник. Мав яскраво виражені москвофільсько-українофобські погляди.
У 1897-1898 роках оприлюднив в москвофільських українофобських київських часописах "Киевлянин" (загальнотематична газета) та «Университетские Известия» (часопис Київського університету ім. Шевченка (тоді св. Володимира)) серію памфлетів супроти української мови та української літератури, де заперечив апріорі можливість існування окремої української мови та літератури та заявив що українська мова є наріччям російської.Половинчак, Юлія. Роль газети «Киевлянин» у дискусіях про місце і статус української мови наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. // Українознавство. #4(17) за 2005 рік. 435 стор.: С. 187-204 Був також причетним до заборони та ліквідації україномовної преси у Підросійській Україні у 1800-х та 1900-х роках.
Життєпис Народився в родині ключника Петропавлівського собору протоієрея Дмитра Іродіоновича Флоринського, магістра богослов'я та історика Церкви.
Навчався у Санкт-Петербурзькій 3-й гімназії, потім — закінчив у 1876 р. історико-філологічний факультет у Санкт-Петербурзькому університеті. Навчався у професорів В. І. Ламанского та В. Г. Васильєвського. Отримав золоту медаль за роботу «Критичний розбір свідоцтв Костянтина Порфірородного про південних слов'ян» (). Після закінчення курсу був залишений для підготовки до професорського звання.
У 1881 р. захистив магістерську дисертацію «Південні слов'яни і Візантія у другій чверті XIV століття» (). Доцент кафедри Слов'янської Філології Київського університету (з 1882), викладач історії слов'янських літератур на Вищих жіночих курсах у Києві (з 1884 р.), заслужений ординарний професор Київського Університету (від 1888 р.), декан історико-філологічного факультету (1890—1905 рр.), заступник голови київського неослов'янофільського і українофобського Київського Слов'янського Благодійного Товариства, яке спеціалізувалося у допомозі галицьким москвофілам й агітації за участь Російської імперії у Першій світовій війні, редактор його органу «» (1884 і наступні pp.). Був членом Київського клубу російських націоналістів.
У 1888 р. захистив докторську дисертацію «Пам'ятники законодавчої діяльності Душана, царя сербів і греків» ().
Від 1882 р. — член Історичного товариства імені Нестора Літописця при Київському Університеті. Був членом-кореспондентом Південно-Слов'янської Академії наук в Загребі (з 1890 р.), Королівського Чеського товариства наук в Празі (з 1891 р.), Сербської королівської Академії (з 1897 р.), членом Чеської Академії імператора Франтішка Йосифа (з 1898 р.), Російського Археологічного інституту в Константинополі (з 1895 р.), Імператорського Московського археологічного товариства (з 1896 р.), Слов'янського допоміжного товариства в Москві (з 1903 р.), Церковно-історичного та археологічного товариства при Київській духовній академії (з 1904 р.), почесним членом Слов'янського благодійного товариства в Болгарії (з 1904 р.), лауреатом Макаріївської премії (у 1889 р.) та премії імені М. В. Ломоносова (у 1897 р.).
У 1885 р. одружився з Вірою Іванівною Кремковою (з початку 1920-х вона на еміграції).
Від 1898 р. — член-кореспондент Імператорської АН на Відділенні російської мови і красного письменства, почесний член Галицько-Російського Товариства, заснованого 1902 р. у Росії для допомоги галицьким москвофілам, шеф Комітету у справах друку (цензури) в Києві на початку Першої світової війни, який спричинився до ліквідації української преси.
У 1899 р. оприлюднив в українофобському «» памфлет проти прав української мови «Малорусский язык и, українсько-руський' літературний сепаратизм» (згодом виданий окремо книжкою в СПб у 1900 році), внаслідок чого виникла дискусія на сторінках тогочасної київської преси (проти памфлету виступили зокрема Володимир Науменко та Кость Михальчук).
Флоринський був другом Ю. А. Кулаковського, М. П. Дашкевича, О. І. Соболевського.
У 1906—1907 рр. — був директором Київського приватного жіночого комерційного училища.
У 1909 р. — став головуючим у Київському тимчасовому комітеті у справах друку, київський цензор з іноземної цензури.
У 1910—1917 рр. — був головою професорського дисциплінарного суду при Університеті Св. Володимира.
У 1915 р. він став товаришем голови Благодійного Комітету «Київ — галичанам».
У 1916—1917 рр. — був військовим цензором.
У 1919 р., за переданим у руки чекістів списком російських монархістів Києва був заарештований та розстрілянийСписок репрессированных членов АН СССР . Після відходу більшовиків спотворене тіло Флоринського було урочисто поховано коло Аскольдової могили — поруч з його старшим сином Сергієм, загиблим на фронті в 1916 році. Пізніше прах обох був перенесений вдовою — В. І. Флоринською — на Лук'янівський цвинтар м. Києва.
Праці Візантологічні та славістичні дослідження в «» учнів В. Ламанського (1883), Лекции по славянскому языкознанию: В 2 ч., , 1895. Ч. 1. 530 с.; 1 — 2 (1893—1897 рр., без східнослов'янських мов); його «Этнографическая карта Западного славянства и Западной Руси: Приложение. Объяснения. Источники и пособия. Статистические данные. Поправки». , 1911 р.; ідеологічно мотивувала російську участь у Першій світовій війні. Византия во второй четверти XIV века. // , 1879. Афонские акты и фотографические снимки с них в собраниях П. И. Севастьянова. // , 1880. Константин Порфирородный как писатель о южных славянах перед судом новейшей критики. // ЖМНП. 1880. № 1. Новые материалы для истории Дубровника. // ЖМНП. 1880. № 9. Вступительная лекция. // Университетские известия (УИ). 1882. № 4, ч. 2. Южные славяне и Византия во второй четверти XIV века: В 2 вып. // , 1882. Новые книги по южнославянской истории. // УИ. 1883. № 4. Новые материалы по истории Греции в средние века. // УИ. 1883. № 10. Политическая и культурная борьба на Греческом Востоке в первой половине XIV века. // УИ. 1883. № 2, № 3, № 9. В. В. Макушев: некролог. // Славянский ежегодник. , 1884. Юбилей В. И. Ламанского. // Славянский ежегодник. , 1884. Юрий Даничич: некролог. // Славянский ежегодник. , 1884. Юбилей Франца Миклошича. // Славянский ежегодник. , 1884. Гус и Виклеф. // УИ. 1884. № 5. Новые книги по этнографии и истории славян. // УИ. 1884. № 10. Новый русский труд по истории Византии. // УИ. 1884. № 8. Заметки о новых книгах по славяноведению. // УИ. 1885. № 2. Изучение болгарской народной старины. // УИ. 1885. № 9. Новости сербской литературы. // УИ. 1885. № 3. Польский ученый труд о Дубровнике. // УИ. 1886. № 5. Словенская Матица и её издания. // УИ. 1886ю № 2. Заметки о новых трудах по славянской филологии и истории. // УИ. 1887. № 7. Памятники законодательной деятельности Душана, царя сербов и греков: хрисовулы, сербский Законник, сборники византийских законов. , 1887. 492 с. Новые книги по сербской истории. // УИ. 1888. № 7. В память пятисотлетия Косовской битвы. // УИ. 1889. № 11, ч. 2. Новейшие исследования архимандрита Илариона Рувараца. // УИ. 1889. № 12. Новые книги по славяноведению. // УИ. 1889. № 1; 1891. № 7. Новое открытие в области глаголицы и вопрос о происхождении славянского миссала. // УИ. 1890. № 11. Памяти Миклошича. // УИ. 1891. № 4. Глаголический Миссал Хервои, воеводы Боснийского и герцога Сплитского. // УИ. 1892. № 1. Ян Амос Коменский, друг человечества. // УИ. 1892. № 4, ч. 2. Новейшие труды по изучению южнославянской старины и народности. // УИ. 1894. № 12. Жизнь и труды д-ра Фр. Рачкого, первого председателя Югославянской академии. // УИ. 1895. № 12. Западные славяне в начале и конце XIX века. // , 1895. Новые труды по славяноведению. // УИ. 1895. № 7. Обзор важнейших трудов по славяноведению за 1895—1896 гг. // УИ. 1896. № 5. Лекции по славянскому языкознанию: В 2 ч., ; , 1897. Ч. 2. 712 с. Успехи научной разработки польского языка за последние двадцать пять лет. // УИ. 1897. № 8. Несколько слов о малорусском языке (наречии) и новейших попытках усвоить ему роль органа науки и высшей образованности. , 1899 (отклик: Антонович В. Б. К вопросу о галицко-русской литературе (По поводу статьи проф. Т. Д. Флоринского). // Киевская старина. 1900. Кн. 3). Пушкин и Челяковский. // УИ. 1899. № 5, ч. 2. О происхождении и имени моравских Валахов. // Доклад на XI Археологическом съезде в Киеве. Август 1899 г. История сербо-хорватской литературы. , 1900. Зарубежная Русь и её горькая доля. , 1900. Малорусский язык или «украінсько-руський» литературный сепаратизм. , 1900. Тревожные вопросы дня в Славянском мире. // Киевлянин. 1901. № 133. Отзыв о сочинении г-на Фридриха Вестберга «Комментарий на записку Ибрагима Ибн-Якуба о славянах» // Отчет о сорок втором присуждении наград графа С. С. Уварова. , 1902. Отзыв о сочинении приват-доцента В. А. Францева «Очерки по истории чешского возрождения», представленном для получения степени магистра славянской филологии // УИ. 1903. № 7, ч. 1. Рецензия на сочинение А. Н. Ясинского «Очерки и исследования по социальной и экономической истории Чехии в средние века» (Юрьев, 1901) // Отчет о присуждении Ломоносовской премии в 1901 году. , 1903. Фёдор Яковлевич Фортинский: некролог. // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. 1903. Кн. 17, вып. 2. Древнейший памятник болгарского права // Сборник статей по истории права в честь М. Ф. Владимирского-Буданова. , 1904. Дубровницкий статут 1272 года. // Новый сборник статей по славяноведению, составленный и изданный учениками В. И. Ламанского. , 1905. Славянофильство Т. Г. Шевченка. // УИ. 1906. № 8. Славянское племя: Статистико-этнографический обзор современного славянства (с прил. 2-х этнографич. карт). , 1907. Отзыв о сочинении профессора Императорского Варшавского университета В. А. Францева «Польское славяноведение конца XVIII и первой четверти XIX века». (Прага, 1906) // УИ. 1907. № 7, ч. 1. Славяноведение: Курс лекций. , 1911 (гектограф.). Рабство и торговля рабами в Дубровнике по данным статута 1272 г. и его продолжений. // Serta Borysthenica: Сборник в честь заслуженного профессора Императорского университета св. Владимира Юлиана Андреевича Кулаковского. , 1911. Курс славяно-русской палеографии. , 1913 (гектограф.). Критико-библиографический обзор новейших трудов и изданий по славяноведению: 1898—1913 гг. , 1913. Новая этнографическая карта Южной Македонии. // УИ. 1914. № 1, ч. 2. Пособие к лекциям по истории чехов. , 1915 (гектограф.). Отзыв о сочинении А. Л. Петрова «Материалы для истории Угорской Руси» (, 1911) // Записки Императорской академии наук: Отчет о пятьдесят четвёртом присуждении наград графа С. С. Уварова. Пг, 1915. Т. 12. Прил. № 6. Докладная записка по вопросу о введении преподавания малорусского языка в средних учебных заведениях // Alma Mater: Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції (1917—1920 рр.): Матеріали, документи, спогади. , 2000. Кн. 1.
Примітки
Джерела Н. О. Герасименко. Флоринський Тимофій Дмитрович //
Яровий В., Профессор Т. Д. Флоринський — фундатор викладання історичної славістики та засновник болгаристики в Університеті св. Володимира // Київський університет як осередок національної духовності, науки, культури. , 1999. Ч. 1. Чеканов В. Ю., Питання ранньосередньовічної етнічної історії південних слов'ян у науковому доробку Т. Д. Флоринського (1854—1919) // Етнічна історія народів Європи: Зб. наук. праць. , 1999. — С.90-94. Чеканов В. Ю., Т. Д. Флоринський та його внесок у розробку концепції греко-слов'янського світу // Університет. 2009. № 3. — С.96-99. Щербань Т. О., Тимофій Дмитрович Флоринський (1854—1919). , 2004. 200 с.
Булахов М. Г., «Флоринский» // Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды. Минск, 1976. Перченок Ф. Ф., Список репрессированных членов Академии наук // In memoriam: Исторический сборник памяти Ф. Ф. Перченка. ; , 1995. Наумов Е. П., «Флоринский» // Славяноведение в доревлоюционной России: Биобиблиогр. словарь. , 1979.