Інфляція є прихованим податком, який накладає держава на населення.(MESPM, ст. 1019) Отримувачем інфляційного податку є емітент грошей.(Панчишин, розділ 10)
Інфляційний податок сплачується покупцем через зростання номінальної ціни товару.
Також держава може встановлювати податок на інфляцію: оскільки номінальна ціна товарів внаслідок інфляції зростає, зростання ціни нагромаджених підприємством товарів може розглядатись державою як прибуток, що підлягає явному оподаткуванню.Олександр Кірш, Податок на інфляцію , Дзеркало Тижня, 5—11 вересня 2009.
Приклади Депозити За річної інфляції 13% власник депозиту з 12% річних, насправді, матиме реальну ставку −1%. Тобто, лише через знецінення грошей власник депозиту зазнаватиме збитків у розмірі −1% річних. Однак, існуючі податкові закони (прим. в США) не враховують впливу інфляції і піддають оподаткуванню весь номінальний прибуток. Якщо номінальний дохід від розміщення грошей на депозиті піддати оподаткуванню у розмірі 30% то власникові залишиться лише 8.4% замість 12%. Якщо скоригувати цей дохід з інфляцією 13% в США 1979 року, то виявиться, що власник рахунку зазнав збитків у розмірі 4.6% річних.
Примітки
Література
Man, Economy & State with Power and Market (The Scholar's Edition). Ludwig von Mises Institute. Лютий 2004. 1441 ст. плюс огляд. ISBN 0-945466-30-7.
Див. також Сеньйораж, Емісія (економіка) Інфляція, податок.
Посилання Інфляція і девальвація: макроекономічні взаємозв'язки і залежності