У́льцька мова — мова народності ульчів, що живуть в Ульцькому районі Хабаровського краю Росії. Належить до південної гілки Тунгуської мовної родини. Ульцька — аглютинативна синтетична мова номінативного устрою. Як і в інших Алтайських мовах у ній спостерігається сингармонізм голосних.
Фонетика
Голосні Усі голосні в ульцькій мові мають короткий та довгий (подвоєний) варінт. Довгота голосних в ульцькій мові не позначається на письмі, але чітко розрізняється при вимові. Наприклад: пиқтэ (дитина) — пӣқтэ (кропива), оми̇ (людський зародок) — о̄ми̇ (мала касатка).
Підйом\РядПереднійСереднійЗаднійВерхнійи [i]у [u]Середнійи̇ [ɪ], е [ɛ]э [ə]у̇ [ʊ], о [o]Нижнійа [a]
Голосні верхнього підйому «и», «у» та середнього підйому «и̇», «у̇» не розрізняються на письмі, але чітко розрізняються при вимові.
Як і в інших мовах Алтайської макрородини, в ульцькій спостерігається сингармонізм голосних. Усі голосні за підйомом поділяються на 2 серії: верхні та нижні. В одному слові можуть бути голосні тільки з однієї серії: Верхніи, э, уНижніи̇, а, у̇, о, е
Наголос в ульцькій мові, так само як і у нанайській та удеґейській, експіраторно-тонічний: на голосний першого складу падає слабкий експіраторний (силовий) наголос, а на голосний останнього — тонічний. Причому голосний першого складу звучить чіткіше, ніж інші.
Приголосні ПриголосніЛабіальніДентальніПалатальніВелярніУвулярніВибуховіп [p], б [b]т [t], д [d]ч [ʨ], ǯ [ʥ]к [k], г [g]қ [q]Фрикативив [β], ф [ɸ]с [s]х [x]ҳ [χ]Носовім [m]н [n]н' [ɲ]ң [ŋ]Сонорнір [r], л [l]Ґлайдив [w]й [j]
Звуки т, д та н виступають тільки у твердій формі, а палатальні ч, ǯ та н' — тільки у м'якій. Звук л звучить, як напівм'який. Усі інші приголосні пом'якшуються у позиції перед голосними переднього ряду.
Морфологія
Іменник Іменник в ульцькій мові має такі категорії, як: число: однина та множина, відмінок: називний, знахідний, орудний, давальний, напрямковий, місцевий, повздовжний та вихідний, присвійність: особова та безособова.
Усі категорії позначаються разними афіксам, які додаються у певному порядку. Наприклад: қалǯам -> қалǯамсал -> қалǯамсалду̇ -> қалǯамсалду̇си̇(велетень -> велетні -> велетням -> твоїм велетням
Категорія числа іменника відрізняється певною нечіткістю. Форма однини (загального числа) часто вживається і для позначення множини. Наприклад: н'и — людина, люди мо̄ — дерево, дерева му̇ри̇(н) — кінь, коні
Ідея кількості також бути виражена числівником або прислівниками, на кшталт «эгди» (багато), «у̇му̇н» (один), «ǯуэл» (два) тощо. Іменник у такому випадку стоїть у формі однини.
Афікс множини -сал/-сэл вживається досить рідко: пиқтэ -> пиқтэсэл (дитина -> діти), ама -> амасал (батько -> батьки, отці).
Іменники в ульцкій відмінюються у залежності від того, на який звук вони закінчуються (голосний, приголосний, носовий) та серії голосних. Простий тип відмінюванняВідмінювання слів з посесивними афіксам Відмінок«качка»«озеро»«крило»«моя шапка»«твоя шапка»Називнийгасахэвэҳасал(и)āпу̇мби̇āпу̇нси̇Знахіднийгасавахэвэмбэҳасалбаāпу̇мбаи̇āпумбас(и̇)Оруднийгасаǯи̇хэвэнǯиҳасалǯи̇āпунǯи̇и̇āпунǯи̇с(и̇)Давальнийгасаду̇хэвэндуҳасалду̇āпунду̇и̇āпундус(и̇)Напрямковийгасати̇хэвэнтиҳасалти̇āпунти̇и̇āпунти̇с(и̇)Місцевийгасалахэвэндулэҳасалду̇лаāпундулаи̇āпундулас(и̇)Поздовжнийгасаки̇хэвэңкиҳасалки̇āпунки̇и̇āпункис(и̇)Вихіднийгасаǯи̇ǯи̇хэвээнǯиǯиҳасалǯи̇ǯи̇āпунǯиǯииāпунǯиǯис(и̇)
В ульцькій мові є особові та безособові присвійні афікси, що означають належність. Присвійні афікси додаються після афіксу відмінка. Особово-присвійні закінчення-и̇/-и, -би̇/-бимій-си̇/-си/-ствій-ни̇/-ни/-нйого, її-пу̇/-пу, -му̇/-мунаш-су̇/-суваш-ти̇/-ти/-тїхБезособово-присвійні закінчення-и̇/-и, -би̇/-бичийсь (власник в однині)-вари/-вэри, -бари/-бэричийсь (власник в множині)
Прикметник Прикметники в ульцькій мові не мають категорії роду. У залежній позиції вони не відмінюються ані за числами, ані за відмінками. Прикметники поділяються на якісні та відносні. Присвійних прикметників в ульцькій мові не має, їх роль грають іменники у присвійних конструкціях. Наприклад: н'и ңалани̇ — людська рука (букв.: «людина рука-її»), мапа поқтони̇ — ведмежий слід (букв.: «ведмідь слід-його»).
До якісних відносяться такі прикметники, як «да̄и̇» (великий), «н'учи» (малий), «гу̇гду» (високий), «чагǯа» (білий), «сэгǯэ(н)» (червоний), тощо.
Відносні прикметники утворюються від основ іменників, прислівників та дієслів за допомогою суфіксів -вли̇̇̇/-вли, -у̇ли̇/-ули; -кту̇/-кто/-кту; -ма/-мэ/-мо та допоміжного слова «би». Наприклад: н'ама -> н'амавли̇ (тепло -> теплий), ну̇ңди̇ -> ну̇ңду̇ли̇ (холод -> холодний), дака(чи) -> дакавли̇ (загострювати -> гострий), пэйǯэ -> пэйǯэмэ (цегла -> цегляний), пуйу -> пуйукту (варити -> зварений).
Форма підсиленого ступеню порівняння утворюється за допомогою суфіксу -ла/-лэ та слова «би», а найвищого ступеню за допомогою слів «чу» та «манга». Наприклад: н'учи -> н'училэ би -> чу/манга н'учи (малий -> замалий -> найменший).
Займенник Відмінювання особових займенників:
Відмінок«я»«ти»«ми»«ви»«він, вона, воно»"вониНазивнийбисибӯсӯна̄нина̄ти̇Знахідниймимбэсимбэмумбэсумбэна̄мбанамбаОруднийминǯисинǯимунǯисунǯина̄нǯи̇нанǯи̇Давальнийминдусиндумундусундуна̄ндунандуНапрямковийминтисинтимунтисунтина̄нти̇нанти̇Місцевийминдулэсиндулэмундулэсундулэна̄ндуланандулаПоздовжниймиңкисиңкимуңкисуңкина̄нки̇нанки̇Вихіднийминǯиǯисинǯиǯимунǯиǯисунǯиǯина̄нǯи̇ǯи̇нанǯи̇ǯи̇
В ульцькій мові вказівні займенники у залежній позиції не відмінюються, а у самостійній відмінюються за числом та відмінками.
Відмінок«цей»«той»Називнийэйти̇, ти̇йи̇Знахіднийэйвэти̇ваОруднийэйǯи, йэǯити̇ǯи̇Давальнийэйду, йэду, н'эдути̇дуНапрямковийэйти, эвэсити̇ти̇, таваси̇Місцевийэйлэти̇лаПоздовжнийэйкити̇ки̇Вихіднийэйǯиǯити̇ǯи̇ǯи̇
Питальні займенникиңуй/уйхтоҳайщо (обидва змінюються за числами та відмінками)ҳайңги̇чий (не-особа)уйңги, ңуйңгичий (особа)ҳамата(н)якийҳайма(н)з чого зробленийҳайчу̇з чим, що маючийхайду̇макотрий (з декількох)ҳōн(и) биякий, як існуючийҳōн/ҳōниякҳāл/ҳāли̇колиҳасу̇(н)скількиҳаваси̇кудиҳайаǯи̇звідкиҳайду̇деҳайри̇ни̇що робитьҳайханищо робив
Означальні займенники: хэм, хумвесь, всічу̇пали̇всегойінший, інакшийпāн/пāнидеякийҳай-да хумкожний (не-особа)ңуй-дэ хумкожний (особа)ман(э)сам, свій (відмінюється по парадиґмі посесивно-безособової відміни з основою на -н)
Числівник В ульцькій мові розрізняються неозначені, кількісні, порядкові, розділові (по-два, по-три) та повторювальні (двічі, тричі) числівники:
КількісніПорядковіРозділовіПовторювальні1у̇му̇нумуйомотоомора2ǯуэл(и)ǯуэйǯуэтэǯуэрэ3и̇ла(н)или̇йи̇лантаи̇лара4дуи(н)дуи̇йдуинтэдуирэ5ту̇н'ǯату̇н'ǯийту̇н'ǯататун'ǯара6н'уңгу(н)н'уңгуйн'уңгунтэн'уңгурэ7нада(н)надайнадантанадара8ǯақпу̇(н)ǯақпу̇йǯақпу̇нтаǯақпу̇ра9хуйу(н)хуйуйхуйунтэхуйурэ10ǯу̇а(н)ǯу̇айǯу̇антаǯу̇ара
10ǯу̇а(н)20хори̇(н)30гу̇ти̇(н)40дэйи, дэғи50су̇сай60н'уңгун'ǯу70надан'ǯу̇80ǯақпу̇н'ǯу̇90хуйун'ǯу100(у̇м) таңгу̇1000ми̇ңганбезлічтумэн
Дієслово Дієслово в ульцькій мові має такі граматичні категорії, як: спосіб: дійсний, наказовий та суб'юнктивний час: у дійсному способі розрізняються 4 часові форми, а у наказовому — 2. особа та число позитивна та негативна форми
Також дієслово має такі форми: каузатив (змусити/спонукати зробити щось) форма наміру (збиратися щось зробити) форма потреби (треба/слід щось зробити) кондиціональ супін
В дісному способі розрізняються 4 форми часу (теперішній I, теперішній II, минулий та майбутній), а у наказовому — 2 (теперішній та майбутній).
Дійсний спосіб У дійсному способі розрізняються 4 форми часу: теперішній I, теперішній II, минулий та майбутній. 3 з них є простими формами дієслова, а форма теперішнього I складається з дієприкметника та особової предикативної частки.
Позитивні форми дійсного способу: <table class="wikitable" style="font-family: Arial Unicode MS;"> штовхатидаватиказатиїстибутиТеперішній Iбиани̇и̇бӯриивэндииǯэптэсиибиисиани̇си̇бӯрисивэндисиǯэптэсисибисинāниани̇(ни̇)бӯри(ни)вэнди(ни)ǯэптэси(ни)би(ни)бӯани̇пу̇бӯрипувэндипуǯэптэсипубипусӯани̇су̇бӯрисувэндисуǯэптэсисубисунāти̇ани̇ти̇, ани̇(л)бӯрити, бӯри(л)вэндити, вэнди(л)ǯэптэсити, ǯэптэси(л)бити, би(л)Теперішній IIбианамби̇бӯрэмбивэндэмбиǯэптэсэмбибиэмбисианати̇бӯрэтивэндэтиǯэптэсэтибиэтинāнианарабӯрэрэвэндэрэǯэптэсэрэбиэрэбӯанаму̇бӯрэмувэндэмуǯэптэсэмубиэмусӯанасу̇бӯрэсувэндэсуǯэптэсэсубиэсунāти̇анара(л)бӯрэ(л)вэндэ(л)ǯэптэсэ(л)биэ(л)Минулийбианахамби̇бӯхэмбивэнчимбиǯэқпимбибичимбисианахаси̇бӯхэсивэнчисиǯэқписибичисинāнианаха(ни̇)бӯхэ(ни)вэнчи(ни)ǯэқпи(ни)бичи(ни)бӯанахапу̇бӯхэпувэнчипуǯэқпипубичипусӯанахасу̇бӯхэсувэнчисуǯэқписубичисунāти̇анахати̇бӯхэтивэнчитиǯэқпитибичитиМайбутнійбиани̇ламбибӯрилэмбивэндилэмбиǯэптэсилэмбибилэмбисиани̇латибӯрилэтивэндилэтиǯэптэсилэтибилэтинāниани̇ламабӯрилэмэвэндилэмэǯэптэсилэмэбилэмэбӯани̇ламу̇бӯрилэмувэндилэмуǯэптэсилэмубилэмусӯани̇ласу̇бӯрилэсувэндилэсуǯэптэсилэсубилэсу<tr> нāти̇ани̇лалмабӯрилэлмэвэндилэлмэǯэптэсилэлмэбилэлмэ</td> </tr> </table>
Негативна форма теперішнього I утворюється за допомогою афіксу -си/-си̇, а в усіх інших формах — за допомогою частки эчиэ(л). Приклад: не штовхатине даватине казатине їстине бутиТеперішній Iбианаси̇̇мби̇бӯрэсимбивэндэсимбиǯэптэсимбибиэсимбисианаси̇̇си̇бӯрэсисивэндэсисиǯэптэсисибиэсисинāнианаси̇̇(ни̇)бӯрэси(ни)вэндэси(ни)ǯэптэси(ни)биэси(ни)бӯанаси̇̇пу̇бӯрэсипувэндэсипуǯэптэсипубиэсипусӯанаси̇̇су̇бӯрэсисувэндэсисуǯэптэсисубиэсисунāти̇анаси̇̇ти̇, анаси̇̇(л)бӯрэсити, бӯрэси(л)вэндэсити, вэндэси(л)ǯэптэсити, ǯэптэси(л)биэсити, биэси(л)Минулийбиэчиэ(л) анаи̇эчиэ(л) бӯрэиэчиэ(л) вэндэиэчиэ(л) ǯэптэиэчиэ(л) биэисиэчиэ(л) анаси̇эчиэ(л) бӯрэсиэчиэ(л) вэндэсиэчиэ(л) ǯэптэсиэчиэ(л) биэсинāниэчиэ(л) ана(ни̇)эчиэ(л) бӯрэ(ни)эчиэ(л) вэндэ(ни)эчиэ(л) ǯэптэ(ни)эчиэ(л) биэ(ни)бӯэчиэ(л) анапу̇эчиэ(л) бӯрэпуэчиэ(л) вэндэпуэчиэ(л) ǯэптэпуэчиэ(л) биэпусӯэчиэ(л) анасу̇эчиэ(л) бӯрэсуэчиэ(л) вэндэсуэчиэ(л) ǯэптэсуэчиэ(л) биэсунāти̇эчиэ(л) анати̇эчиэ(л) бӯрэтиэчиэ(л) вэндэтиэчиэ(л) ǯэптэтиэчиэ(л) биэти
Наказовий спосіб У наказовому способі розрізняються форми теперішнього та майбутнього часу: Теперішній-ру/-ру̇, -у/-у̇, -в Майбутній-сар(и)/-сэри(и̇)
Форма множини 2 особи утворюється за допомогою афіксу -ксу/-ксу̇: вэну(ру) -> вэнуксу (скажи -> скажіть), бису(ру) -> бисуксу (будь -> будьте).
Як форми наказового способу 1 та 3 осіб вживаються форма з афіксом -ңа/-ңэ та форма з афіксом -ǯи/-ǯи̇, після якої йде особове закінчення. Наприклад: анаǯи̇та — хай я штовхну, анаǯи̇пу — хай ми штовхнемо
Негативна форма наказового способу утворюється за допомогою частки «эǯи»: эǯи ана(ра) — не штовхай, эǯи анаксу̇ — не штовхайте, эǯи бурэ — не давай, эǯи бурэксу — не давайте.
Суб'юнктивний спосіб Суб'юнктивний утворюється за допомогою афіксу «-мча/-мчэ/-мчо» та особово-предикативного закінчення. Негативна форма утворюється за допомогою частки «эңдэ» та допоміжного дієслова «та» (робити), яке приймає на себе афікс способу та особи. Наприклад: анамча -> эңдэ ана тамча (йому б штовхнути -> йому б не штовхнути), анамчайи̇ -> эңдэ ана тамчайи̇ (щоб я штовхнув ->щоб я не штовхав), бимчэси -> эңдэ би тамчаси̇ (щоб ти був -> щоб ти не був).
Інші форми дієслова Супін утворюється за допомогою афіксу -бда/-бдэ та особово-предикативного закінчення. Негативна форма супіну утворюється за допомогою частки эңдэ та допомміжного дієслова «та» (робити). Супін використовується для позначення мети. Наприклад: анабдани̇ -> эңдэ ана табдани̇ (щоб він штовхнув -> щоб він не штовхнув), анабдаи̇ -> эңдэ ана табдаи̇ (щоб я штовхнув -> щоб я не штовхнув).
Кондиціональ утворюється за допомогою афіксу -ву̇ча/-вучэ. Негативна форма також утворюється за допомогою частки эңдэ та допомміжного дієслова «та» (робити). Наприклад: анаву̇чани -> эңдэ ана таву̇чани̇ (якщо/коли він штовхнув -> якщо/коли він нештовхнув)
Інші форми: Каузатив-(бу̇)ван/-(бу)вэн, -ву̇/-ву, -бу̇/-буспонукати/змусити зробити щось Форма наміру-йча/-йчэ, -ди̇ча/-дичэзбиратися щось зробити Форма потреби-мси̇/-мситреба/слід щось зробити Напрямкова форма-ңда/-ңдэпіти зробити щось
Дієприслівник В ульцій мові розрізняються 5 видів дієприслівників: