Ка́мінг-а́ут, а також ка́мінґ-а́ут, ка́мінг а́ут, ка́мін-а́ут і каміна́ут ( — «розкривання», «вихід»; скор. від coming out of the closet — «вийти з шафи», «вихід з комірки», у значенні «вийти із темряви, відкритися») — процес добровільного й усвідомленого визнання людиною своєї сексуальної орієнтації чи гендерної приналежності. Також може означати результат такого процесу. Термін «камінг-аут» застосовується здебільшого стосовно ЛГБТ, які усвідомили себе як лесбійка, гей, бісексуальна або пансексуальна людина і прийняття своєї сексуальної орієнтації, або трансгендерні люди — невідповідність психічної статі біологічній.
Аутинг, тобто примусове відкриття відповідних обставин особистого життя людини, публічне розголошення інформації про сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність людини без її на те бажання та згоди, не вважається камінг-аутом і може бути розцінене як порушення законуКонституція України, Стаття 32 «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.» «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.».. У результаті можливе перенесення ставлення людей до ЛГБТ-людини в соціальну і професіональну сферу. Такий ефект може бути використаний для того, щоб скомпрометувати людину, зіпсувавши її особисту або громадську репутацію, а також поставивши під сумнів її професійну компетентність.
Деякі представники поп-культури використовують камінг-аут або натяки на свою гомосексуальність для підвищення інтересу до власної персони, як, наприклад, вчинив російський гурт Тату«Тату» в лесбийских дебрях. Московский комсомолец. № 46, 22 декабря 2000 года .
Є два види камінгауту: різкий та поступовий. У першому випадку людина розповідає про свою орієнтацію відкрито і всім одразу, наприклад, на сторінці у соцмережах. Поступовий камінгаут — це поступове розширення кола людей, що знають про орієнтацію людини.
Історія
Уперше термін «камінг-аут» було запропоновано 1869 року німецьким адвокатом, журналістом і захисником прав меншин Карлом Гейнріхом Ульріхсом як різновид концепції емансипації. Потаємне існування меншин, на його думку, зменшувало можливість їх впливу на громадську думку, — і він закликав гомосексуалів ставати виднішими, здійснюючи «камінг-аут».
Згодом німецький терапевт і сексолог Іван Бльох, у своїй праці під назвою «Сексуальне життя нашого часу та його відношення до сучасної цивілізації» (1906) заохочував літніх гомосексуалів здійснювати камінг-аут для гетеросексуальних членів своїх сімей і знайомих.
Сексолог Магнус Хіршфельд звернувся до цієї теми у своїй праці «Гомосексуальність чоловіків та жінок» 1914 року, розмірковуючи над можливістю сповіщення поліції про свою орієнтацію з боку декількох тисяч можновладних чоловіків та жінок з метою вплинути на законодавчі органи і громадську думкуJohansson, Warren & Percy, William A. «Outing: Shattering the Conspiracy of Silence». Harrington Park Press, 1994 .
Першою відомою особою, що здійснила камінг-аут у США, став поет Роберт Данкан: після того, як він оголосив про свою орієнтацію, його було звільнено з військової служби 1941-го року, майже одразу після призову. 1944 року у статті в анархістському журналі «Politics», підписаній власним ім'ям, поет оголосив, що гомосексуали є репресованою і пригнобленою меншиною.
1951 року Дональд Вебстер Корі у своїй праці «Гомосексуал в Америці» відзначив: «Суспільство видало мені маску, яку я змушений постійно носити… Куди б я не йшов, я прикидаюсь усюди і перед усіма представниками усіх верств суспільства». Хоча під цим псевдонімом приховувався американський професор соціології і кримінології Едвард Сагарін, його відвертий опис своїх суб'єктивних відчуттів став приводом для усвідомлення гомосексуалами себе як частини суспільства, а також сприяв виникненню руху гомофілівDonald Webster Cory on Gross, Larry. «Contested Closets: The Politics and Ethics of Outing». Minneapolis & London, University of Minneapolis Press, 1993 .
Таємне правозахисне «Товариство Маттачін», засноване Гаррі Хеєм та іншими учасниками президентської кампанії за кандидата Генрі Воллеса 1950 року в Лос-Анджелесі, також потрапило у поле зору громадськості, коли у Сан-Франциско 1953 року на чолі групи стали гомосексуали Хел Колл, Кен Бернз і Дон ЛукасMeeker, Martin «Behind the Mask of Respectability: Reconsidering the Mattachine Society and Male Homophile Practice, 1950s and 1960s». Journal of the History of Sexuality — Volume 10, Number 1, January 2001, стр. 78-116 Paul Varnell. «Revising Early Gay History». October 2, 2002, Chicago Free Press .
Наприкінці 1950-х термін «камінг-аут», до цього — жаргонізм гомосексуалів, потрапив до наукової термінології завдяки північноамериканському психологу Евелін Хукер, яка присвятила низку новаторських робіт дослідженню спільноти геїв. Вона стверджувала, що «нерідко дебют (або камінг-аут як називають його гомосексуали) людини, впевненої у своїй гомосексуальності, але яка боролася із цим відчуттям, відбувається тоді, коли вона уперше публічно ідентифікує себе гомосексуалом у присутності інших гомосексуалів, що з'являються в одному із їх барів»Hooker, Evelyn. «Male Homosexuals and Their Worlds». Sexual Inversion: The Multiple Roots of Homosexuality. Judd Marmor, ed. New York: Basic Books, 1965, стр. 83-107..
У 1960-ті роки Френк Камені став першим відкритим активістом у боротьбі гомосексуалів за свої права у СШАGay pioneer's papers enter Library of Congress . Згодом звільнений з посади астронома армійської картографічної служби за гомосексуальну поведінку, він відкрито протестував проти законності свого звільнення — і поступово довів справу до Конституційного суду США. Камені закликав гомосексуалів не до оборонних, а до войовничих, наступальних публічних дій. За його твердженням, ключовим моментом є те, що геї «повинні впровадити у своїй власній спільноті думку про значущість кожного гея», і цієї мети можна досягти лише шляхом проведення кампаній, на чолі яких стояли б відкриті гомосексуали. За аналогією з девізом боротьби афроамериканців за свої права «Темношкірий — значить прекрасний» (), своїм девізом Камені обрав фразу «Гей — значить хороший» ().
Камуфлююча гетеросексуальність Деякі люди, що ідентифікують себе як геї, лесбійки, бісексуали або трансгендери, а також ті, хто відчувають гомосексуальні переживання, але не належать до сексуальних меншин, підтримують натомість гетеросексуальні стосунки або одружуються (наприклад, так тривалий час поводив себе британський поп-співак Елтон Джон). Подібну поведінку описано терміном «камуфлююча гетеросексуальність», під яким російський лікар-сексолог Михайло Бейлькін розуміє «гетеросексуальну активність гомосексуалів, мотивовану міркуваннями соціального престижу»М. М. Бейлькин. «Гордиев узел сексологии. Полемические заметки об однополом влечении», стр. 89-91 . Така камуфлююча поведінка людей, які за інших обставин визнали б себе геями або лесбійками, практикується для створення в оточуючих ілюзії про їхню гетеросексуальну орієнтацію і для сприйняття соціумом. За словами Бейлькіна, подібні випадки треба відрізняти від поведінки відкритих бісексуалів в довготермінових гетеросексуальних відносинах: «Бісексуальну поведінку в рамках […] камуфлюючої гетеросексуальності слід відрізняти від справжньої бісексуальності».
Інші люди, що приховують свою сексуальну орієнтацію, не мають жодних гетеросексуальних контактів і намагаються захиститися від дискримінації або відчуження шляхом приховування своєї сексуальної орієнтації чи вподобань. Бейлькін стверджує: «щоб зрозуміти мотивацію такої поведінки, не потрібні спеціальні знання. Мова йде про вимушену підпорядкованість гомосексуала соціальним правилам суспільства, яке зовсім не підтримує сексуальне інакомислення.»
Процес камінг-ауту Дансько-німецький психолог у галузі психології розвитку та психоаналітик Ерік Еріксон виявив, що у процесі свого психічного розвитку людина долає вісім певних стадій, вирішуючи конкретні психологічні завданняEricson, E. (1946) «Ego development and historical change». The Psychoanalitic Study of the Child, 2: 359-96 . Він стверджував, що для психічного здоров'я людини вкрай важлива інтеграція сексуальності в цілісний образ «Я» в процесі формування психічної ідентичності. В той ж час Еріксон каже, що це формування є комплексним процесом взаємодії між особистістю та суспільством. Аналізуючи цю працю, психотерапевт Домінік Девіс стверджує: «Оскільки формування ідентичності геїв і лесбійок в обтяженому гомофобією суспільстві відбувається зовсім інакше, ніж у гетеросексуалів, їх психічний розвиток свідчить про інтеграцію стигматизованої сексуальності в їхній образ „Я“»Дэвис Д., Нил Ч. «Розовая психотерапия: руководство по работе с сексуальными меньшинствами», СПб: Питер, 2001, ISBN 5-318-00036-3 .
З кінця 1970-х років дослідниками було сформульовано різноманітні психологічні моделі процесу камінг-ауту (Grace, 1977;Grace, J. (1977) «Gay despair and the loss of adolescence: a new perspective on same sex preference and self-esteem». Presented at 5th Biennial Professional Symposium of the National Association of Social Workers, San Diego, November de Monteflores, Schultz, 1978;de Monteflores, C. and Schultz, S.J. (1978) «Coming out». Journal of Social Issues, 34(3): 59-72 Kimmel, 1978;Kimmel, D.C. (1978) «Adult development and ageing: a gay perspective». Journal of Social Issues, 34(3): 113-30 Cass, 1979;Cass V.C. (1979) «Homosexual identity formation: a theoretical model». Journal of Homosexuality, 4: 219-35 Troiden, 1979;Troiden, R.R. (1979) «Becoming homosexual: a model of gay idetity acquisition». Psychiatry, 42(4): 362-73 Woodman, Lenna, 1980;Woodman, N.J. and Lenna, H.R. (1980) «Counselling with Gay Men and Women: A Guide for facilitating Positive Lifestyles». San Francisco, CA: Jossey Bass Coleman, 1981-82;Coleman, E. (1981/82) «Development stages of the coming out process». Journal of Homosexuality, 7: 31-43 MacDonald, 1982;MacDonald, G.J. (1982) «Individual differences in the coming out process of gay men: implications for theoretical models». Journal of Homosexuality, 8(1): 47-60 Minton, MacDonald, 1983-84;Minton, H. and MacDonald, G.J. (1983/84) «Homosexual identity formation as a development process». Journal of Homosexuality, 9(2/3): 91-104 Troiden, 1989R. R. Troiden (1989). «The formation of homosexual identities». Journal of Homosexuality, vol. 17, № 1/2/3/4, стр. 43-74.). Зокрема, американський соціолог Річард Тройден запропонував такі чотири фази для опису процесу формування сексуальної ідентичності гомосексуала: передчуття відмінності від інших людей, що виникає у людини до статевої зрілості; сумнів у гетеросексуальній ідентичності, який припадає на підлітковий вік; сприйняття своєї гомосексуальності, яке може і не відбутися через ворожі соціальні установки; ідентифікація себе як представника сексуальної меншини, установлення зв'язку сексуальності з емоціональністю, інтеграція своєї сексуальності в образ «Я».
Через те що конкретних «причин» формування сексуальної ідентичності гомосексуалів не виявлено, сам процес камінг-ауту і його теоретичні обґрунтування спричиняють суперечки та дискусії: жодна з розроблених моделей не може вважатися вичерпною. Тим не менше, вони збігаються в одному: процес не є лінійним, і людина може одночасно вирішувати декілька психологічних завдань, що належать до різних стадій процесу.
Усвідомлення власної орієнтації