Ао́рист ( — «невизначений», «необмежений») — дієслівна форма, властива стародавнім мовам, що позначала в минулому одиничну дію, яка безпосередньо не має стосунку до теперішнього.

Слов'янські мови

У давніх слов'янських мовах видо-часова форма означала нетривалу або разову дію, що виявляла себе до моменту мовлення (минулий час) і в момент мовлення вже не була актуальною. Самостійною формою дієслова минулого часу аорист виступає у південнослов'янських та лужицьких мовах. Із слідів аориста українська літературна мова та південно-східне наріччя зберегли тільки одну його форму — це 2 особа однини від дієслова бути «би», «б» (< *by), яка використовувалася та використовується для творення умовного способу (чит. кондиціонал): сказав би, та сама частка закріпилася в таких сполучниках, як: щоби, щоб, аби, якби та ін. (чит. кон'юнктив). Деякі з-поміж говірок говорів південно-західного наріччя, хоча б волинські й закарпатські, досі зберігають форму «бих» (< *byxъ) — 1 особу однини аориста від бути, — яка творить той самий умовний спосіб: я помолив бих ся «я би помолився».

Праслов'янська мова

У праслов'янській мові існувало три способи утворення аористу: простий, сигматичний атематичний і сигматичний тематичний. Простий утворювали шляхом безпосереднього додавання до основи інфінітива вторинних особових закінчень. Сигматичний атематичний аорист утворювали додаванням до основи суфікса «-s-», а особові закінчення приєднувалися вже до цього суфікса. Сигматичний тематичний утворювали майже так само, тільки з тією різницею, що суфікс «-s-» приєднували не безпосередньо до основи, а до тематичного голосного, що йшов за основою. Останній спосіб є власне слов'янською іновацією, а перші два успадковані праслов'янською з праіндоєвропейської. Форми-зв'язки аориста від дієслова *byti «бути» з основою *by- (*kъto by reklъ «хто би сказав») творили в праслов'янській мові умовний спосіб (кондиціонал і кон'юнктив), хоч могла вживатися й давня основа на *bi- (*ty snovalъ bi «ти снував би»).

Старослов'янська мова

Простий аорист Простий, він же асигматичний, аорист — одна з трьох форм аориста, що її засвідчують старослов'янські пам'ятки. Він сягає найдавнішого індоєвропейського атематичного аориста. Простий аорист є найстарішим утворенням, відомим лише від основ на приголосну. Його утворювано шляхом приєднання до основи інфінітива вторинних закінчень за допомогою тематичних голосівок [ŏ] (у першій особі всіх чисел і в третій особі множини) і [ĕ] (в усіх інших випадках). Якщо основа закінчувалася на задньоязикову приголосну, то перед [ĕ] вона піддавалася дії першої палаталізації.

У живій мові XI ст. форми простого аориста вийшли або ще виходили з ужитку. Його зарано витіснили форми сигматичного аориста, тому в церковнослов'янських текстах форм простого аориста попросту немає. У старослов'янських текстах слова типу , , зустрічаються надто рідко.

Форми дієслів у простім аористі були такі: ОсобаІтиПрийтиПастиДвигнутиЗаснутиМогтиВестиЇхатиНестиРектиОднина123Двоїна123Множина123

Сигматичний аорист Сигматичним називають такий аорист, що його в ранній праслов'янській мові утворювано за допомогою суфікса -s-. Ця приголосна на слов'янському ґрунті могла перейти в [х], що чергується із [ш].

Назву сигматичного цей вид аориста отримав за аналогією із сигматичним аористом у давньогрецькій мові, де звук [s] позначається літерою сигма.

Старий Старий, він же нетематичний, сигматичний аорист у праслов'янській мові був продовженням індоєвропейського сигматичного аориста. Він міг утворюватися від дієслів з основою на приголосну чи голосівку, у тому числі з кореневим [ĕ]. В основах на приголосну подовжувалися кореневі голосівки, тож утворилися чергування: [є] — [ѣ], [о] — [а].

Форми дієслів у старім нетематичнім аористі були такі: ОсобаБутиХвалитиПлестиМинутиПектиРектиВестиЧитатиНестиЗнатиБитиОднина123Двоїна123Множина123

Новий Новий, він же тематичний, сигматичний аорист не має індоєвропейських відповідників. Імовірно, він виник у праслов'янській мові через подальше узагальнення форм старого сигматичного аориста. Найдавніші пам'ятки старослов'янської мови його не засвідчують. Нового аориста утворювано тільки від основ на приголосну за допомогою вторинних закінчень, при цьому корінь збігався з основою інфінітива. Завдяки цьому основа фонетично не відрізнялася від інших дієслівних основ. Можливо, він виник унаслідок злиття форм простого асигматичного й старого сигматичного аориста: .

Форми дієслів у новім тематичнім аористі були такі: ОсобаДвигнутиПектиРектиВестиМогтиНестиОднина123Двоїна123Множина123

Церковнослов'янська мова У церковнослов'янській мові дієслова з інфінітивною основою на голосний утворюють форми старого сигматичного аориста, а дієслова з інфінітивною основою на приголосний — форми нового сигматичного аориста: ОсобаСтарийНовийСтарийНовийСтарийНовийОднинаДвоїнаМножина123

Давньоруська мова У давньоруській мові від дієслів з основою або коренем на голосний утворювалися форми старого аориста (сътворихъ, видѣхъ), а від дієслів з основою на приголосний — форми нового аориста (рѣкохъ, несохъ, идохъ). До традиційних закінчень у 3-й особі однини і множини могло ще додаватися закінчення -ть: несеть, сьтворить, несошать, створишать. У мові українських грамот XIV—XV сторіччя форми аориста майже не вживалися. Протягом наступних століть їх інколи використовували як літературний прийом. У новій українській літературній мові аорист вживається для стилізації під давню мову:

Слово потя тут є формою аориста дієслова потяти («порубати»), поя — формою дієслова пояти («пойняти», «захопити»), а отиде — формою дієслова отъити («відійти»).

Болгарська мова

Болгарський аорист (минало свършено време) виражає здійснену дію в минулому. Утворюють аорист дієслова як недоконаного, так і доконаного виду — шляхом додавання до основи особових закінчень -х, -хме, -хте, -ха. Залежно від типу дієслова, між основою та закінченням можуть вживатися різні тематичні голосні. Приклади для слів чета («читаю») і лягам («лягаю»): Особа Однина Множина1 «я читав» «ми читали» «я ліг» «ми лягли»2 «ти читав» «ви читали» «ти ліг» «ви лягли»3 «він читав», «вона читала» «вони читали» «він ліг», «вона лягла» «вони лягли»

У вигаданих мовах

У мові квенья, вигаданій Дж. Р. Р. Толкіном існує категорія аориста. Там він являє собою час чи простий теперішній час, що виражає загальні факти чи прості теперішні подіїHelge Kåre Fauskanger. Ardalambion . Quenya — The Ancient Tongue. The Verb .. Також аорист є в валірійській мові, вигаданій Девідом Пітерсоном для серіалу Гра Престолів.

Джерела

Примітки

Посилання

Енциклопедія української мови