Енéргія іонізáції — найменша енергія, потрібна для того, щоб вирвати електрон із фізичної системи й віднести його на нескінченну віддаль.
У випадку ізольованих атомів чи молекул електрони з найбільшою енергією, які найлегше відриваються, зазвичай розташовані на валентних оболонках. У випадку твердих тіл, металів чи напівпровідників, електрони з найбільшою енергією належать до валентних зон. Адіабатна енергія іонізації Найменша енергія, необхідна для видалення електрона з атома, іона або молекули в газовій фазі. Визначається як різниця між енергіями утворюваного іона та вихідної молекулярної частинки в основних їх енергетичних станах.
Другий потенціал іонізації Енергія, потрібна для вилучення електрона з ізольованого іона з зарядом +1. Енергія третьої іонізації буде енергією, що необхідна для видалення електрона з ізольованого +2 іона.
Вертикальна енергія іонізації Найменша енергія, потрібна для відриву одного електрона від ізольованої молекулярної частинки (в основному коливальному стані) у газовій фазі у випадку, коли утворена молекулярна частинка набуває коливальної енергії відповідно до принципу Франка-Кондона (котрий стверджує, що електрон відривається без зміни геометрії частинки). Синонім — вертикальний потенціал іонізації.
Див. також Адіабатний потенціал іонізації Атом Валентна зона Енергія відокремлення Зона провідності Робота виходу Спорідненість до електрона
Джерела
Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0