Авраа́м (, *аврага́м) — біблійний персонаж, родоначальник багатьох народів (). Життя Авраама описане в книзі Буття (—). Релігії, що спираються на вчення Авраама: юдаїзм, християнство та інші.
Згідно з Біблією, і з погляду юдаїзму Авраам — родоначальник старожитніх євреїв, перший в Біблії названий євреєм (а нащадки його онука Якова вже звуться ізраільтянами). З точки зору мусульман — також родоначальник арабів (агарян або ізмаїлтян — нащадків його сина Ізмаїла від Агар). З точки зору християнства (зокрема православ'я та католицизму), так само як усіх вищеназваних віровчень — один з трьох родоначальників маючи на увазі всього людства в духовному розумінні, тобто вчителів і духовних наставників, поряд з його сином Ісааком і онуком Яковом.
На початку життя його звали Аврамом («великий батько»), але від Бога він отримав нове ім'я Авраам («батько багатьох») і обіцянку, що його нащадків буде стільки як зір на небі і як піску на березі моря (це було ще у той час, коли Авраам ще не мав дітей).
Віра в єдиного Бога, для поширення якої Авраам багато зробив, і засновані на цій вірі різноманітні філософські концепції мають велике значення для розвитку людства, сучасної суспільної філософії і навіть глобалістики.
Старий завіт
Вихід із Уру
Авраам народився в шумерському місті Ур (територія сучасного Іраку) у Тераха, що походив з роду Евера, правнука Сима. Він мав двох братів — Гарана та Нахора. В Урі він одружився зі Сарою, своєю одноюрідною сестрою . Довгий час вони проживали в Урі халдейському. Коли Гаран, син Тераха і батько Лота помирає, сім'я Тераха (Терах, Аврам, Сара та Лот) переселяється в Харан (Північна Месопотамія), а його син і брат Аврама — Нахор залишився у Месопотамії і жив у Арам-Нахараїмі . У Харані Терах помер у віці 205 років . Бог сказав Авраму піти з дому його батька і слідувати, куди Він вкаже. Також Бог пообіцяв, що зробить від Аврама великий народ, благословить і звеличить самого Аврама і через нього — всі народи на Землі. Тоді Аврам, якому на той момент було 75 років, разом з дружиною Сарою, племінником Лотом, всім майном і людьми, яких мав, вийшов з Харана та пішов у землю Ханаану. Господь сказав, що віддасть цю землю нащадкам Аврама. Споруджуючи жертовники Богу, Аврам продовжував рухатися на південь, проте в тій землі був голод, а тому, бажаючи уникнути його, Аврам попрямував до Єгипту.
Єгипет. Союз Господа з Аврамом
Наближаючись до Єгипту, він сказав своїй дружині Сарі назватися сестрою, побоюючись, що через її красу люди, що спокуситилися б на Сару, можуть його вбити . Єгипетські вельможі дійсно визнали Сару вельми красивою і повідомили про це фараону. Фараон взяв її собі за дружину, а Авраму завдяки цьому «було добре: і були в нього вівці, воли, осли, раби, рабині, ослиці й верблюди». Однак Бог ударив карами фараона і його будинок через Сару. Фараон покликав до себе Аврама і запитав, чому ж той не повідомив, що Сара — його дружина; після чого відпустив Аврама з усім майном, Сарою і Лотом; і фараонові люди випровадили їх. Отак вийшов Аврам з Єгипту в Негев, він і його жінка й усе, що було в нього, та й Лот з ним. Та земля не вміщала їх, щоб жити вкупі, бо їх майно було велике, й вони не могли жити разом. Аврам осівся в Ханаані, пізніше перейшов до Мамре, що у Хевроні, а Лот у містах у долині, розкладаючи намети аж до Содому. Після звільнення Лота із полону, Аврам приніс Богу в жертву трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба. Всі вони, крім птахів, були розсічені навпіл. Так був укладений союз Господа з Аврамом .
Агар. Обітниця обрізання Однак Сара була безплідна, і вона віддала чоловікові свою рабиню — єгиптянку Агар. Коли завагітніла Агар від Аврама стала зневажати свою пані, і Сара звинуватила в цьому Аврама. Тоді Аврам дав своїй дружині право робити зі служницею все, що завгодно. Агар утікла від утисків, які почалися після цього, в пустелю, і біля джерела зустріла ангела, який повелів їй повернутися, а також повідомив, що Бог почув її страждання, і що Агар народить сина і назве його Ізмаїлом. Коли Агар народила Ізмаїла, Авраму було 86 років. Через тринадцять років Бог явився Авраму, щоб поставити заповіт з Аврамом. Бог перейменував Аврама в Авраама і знову пообіцяв — тепер уже Аврааму, що той стане батьком багатьох нащадків (і народів), що від нього вийдуть царі, і що Бог дасть їм землю Ханаан у вічне володіння і буде їм Богом. Бог велів обрізати будь-яку людину чоловічої статі в восьмий день від народження, включаючи немовлят, народжених в будинку і куплених за срібло у іноземців. Душа ж тих, хто не зробить обрізання, за словами Бога, буде знищена. Дев'яносторічна Сараї була ним перейменована в Сару. Бог також обіцяв, що Сара народить сина Авраамові — Ісаака. Авраам слухняно виконав волю Бога. Всі належні до його дому чоловічої статі, як народжені в домі, так і куплені, були обрізані. Аврааму було 99 років, коли була обрізана його крайня плоть.
Содом і Гоморра Незабаром після обрізання Авраама Бог явився до нього у вигляді трьох чоловіків-мандрівників. Авраам просив можливості прислужитися Богові, запропонував омити ноги чоловіків, принести хліба, масла і молока, приготувати теля. Бог повідомив, що через рік знову з'явиться до Авраама і дасть сина Сарі. Сара ж, почувши розмову Авраама з Богом, не повірила, оскільки була вже дуже стара, щоб зачати і засміялася. Бог запитав Авраама, чому Сара сміється; і Авраам розповів, що вона безплідна. Однак Бог підтвердив, що в призначений термін буде у Сари і дасть їй сина. Після цього Бог поділився з Авраамом своїми планами: про обрання Авраама, щоб той наказав синам своїм виконувати волю Господа. Далі Бог сказав про свої плани: «Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий. Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати». І два чоловіка вирушили в Содом і Гоморру, а Авраам став торгуватися з Богом, не бажаючи, щоб в тих містах загинули праведні разом з неправедними. Знизивши норму числа праведних, при якій ці міста будуть помилувані, з п'ятдесяти до десяти, Господь пішов.
Сара. Ісаак Після руйнування Содому і Гоморри і виводу Лота із Содому, Авраам проїжджав через місто Герар. І знову через страх, що його вб'ють, щоб заволодіти його дружиною, він назвав Сару своєю сестрою. Сара знову потрапила до місцевого царя — Авімелеха — в дружини; і знову Бог явився Авимелеху уві сні і сказав, що вб'є царя Авімелеха, раз той взяв у дружини жінку, яка має чоловіка. Однак Авімелех не торкався до Сари й був невинний. Сара сама називала Авраама своїм братом. Тому Бог велів Авімелеху повернути дружину чоловікові, пригрозивши в іншому випадку смертю. Прокинувшись, цар Авімелех покликав Авраама і запитав, за що той навів на його державу великий гріх і поступив так. Авраам же зізнався, що думав, ніби немає в цьому місті страху перед Богом і його вб'ють за його дружину. Крім того, Сара дійсно є сестрою Авраама, оскільки вона дочка його батька від іншої жінки. І вони так домовилися прикриватися цим в своїх подорожах. Тоді цар Герара дав Аврааму багато рабів, худоби та тисячу шекелів срібла; повернув йому дружину і виправдав її перед усіма, а також дозволив вільно жити на його землі. Авраам молився до Господа, і Бог повернув роду Герара здатність народжувати дітей. Коли Аврааму було 100 років Сара народила Ісаака. Сара вибрала ім'я Ісаак, бо коли ангел пообіцяв, що вона стане матір'ю у віці, старшому, ніж можливо мати дітей, вона про себе посміялася над пророцтвом. Коли дитина народилася, вона сказала: «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене» (); за перекладом Короля Джеймса (англ.): «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися зі мною» («God hath made me to laugh, so that all that hear will laugh with me»). Вона вигодувала дитину сама і не дозволила Ізмаїлові мати спадок разом з ним, та вмовила Авраама вигнати його разом з його матір'ю Агар з табору Авраама.
Жертвопринесення Ісаака. Смерть Сари Коли Ісааку було біля двадцяти п'яти років, Господь випробовував Авраама та наказав йому принести його сина у жертву (). Авраам поклявся зробити так, взяв Ісаака та двох своїх слуг та пішов до місця, яке Господь мав йому показати. На третій день, побачивши те місце (можливо, що це була гора Морія), він взяв дрова для цілопалення, поклав їх на сина свого Ісаака, і сам взяв вогонь та ніж. Слугам же своїм сказав: «я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас». Коли вони йшли удвох до гори, Ісаак сказав: «ось вогонь та дрова, але де ягня на цілопалення?». І відказав Авраам: «Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!» Прийшовши на призначене місце, Авраам приготував жертовник, розклав дрова, зв'язав Ісаака та поклав його над дровами. Взявши у свою руку ніж, він простягнув руку, щоб зарізати сина. Але ангел господній озвався до нього з неба, і сказав йому: «Не чини нічого хлопцю, бо тепер я довідався, що ти боїшся Бога». Авраам підняв очі, та побачив барана, що заплутався рогами у тернях. Він взяв його, та приніс у жертву замість свого сина. І Авраам назвав те місце «Господь побачить» (Адонай іре). Після цього Авраам повернувся у Версавію. Сара померла у 127-річному віці в Кір'ят-Арбі (Кирьят-Арбі), біля Хеврона. Для її поховання Авраам попросив у власність у дому Ефрона (печеру Махпела («подвійна печера») близько Хеврона. Хетти продали йому цю печеру з полем за чотириста шекелів срібла ().
Ревека Постарівши, Авраам посилає свого слугу Елієзера до своєї рідні в Північну Месопотамію на пошуки нареченої для Ісаака, щоб уникнути шлюбних зв'язків з ханаанеями. Елієзер з десятьма верблюдами і подарунками, виданими Авраамом, у міста Нахора зустрів дівчину, яка напоїла і його самого, і всіх верблюдів. Цією дівчиною виявилася Ревека — дочка племінника Авраама Бетуела. Слуга вклонився Богові, який привів його до потрібного місця. У будинку, де жила Ревека, Елієзер розповів про життя Авраама і про те, навіщо прийшов. Родичі Ревеки сказали, що справа ця від Господа, і без заперечень віддали Ревеку. Елієзер дав подарунки їй, її брату і матері і наступного дня повіз її до Авраама та Ісака. Зустрівши Ревеку, Ісаак одружився з нею. Отримавши кохану дружину, Ісаак втішився в печалі по своїй матері ().
Кетура У старості Авраам одружився з Кетурою, яка народила йому ще шість дітей: Зімрана, Йокшана, Медана, Мідіяна, Ішбака та Шуаха. (). Всі вони, як і старший син Авраама — Ізмаїл — стали родоначальниками різних племен, чим і пояснюється значення імені Авраама, як «батька многоти народів» (). Авраам віддав все, що у нього було, своєму синові Ісааку, а синам наложниць, які у нього були, дав подарунки і відіслав на схід. Помер Авраам у віці 175 років, старий і насичений життям, і був похований Ісааком та Ізмаїлом поруч зі своєю дружиною Сарою в печері Махпела в Хевроні ().
Новий завіт У Новому Завіті часто згадується постать Авраама. Родовід Ісуса Христа починається від прабатька всіх євреїв Авраама: «Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама» (). У народженні Ісуса християнська традиція бачить виконання обітниці Аврааму про те, що потомку його (яким, за словом апостола Павла, є Христос (), благословляться всі народи землі ().
Євангеліє від Івана