Аграри́зм — політична доктрина низки селянських партій та рухів Центральної та Південно-Східної Європи 1900—30-х роках. Вчення аграризму наголошує на тому, що селянство зосереджує в собі головні позитивні цінності й якості суспільства, є осердям стабільності держави й зберігачем національної ідентичності і що вказані чесноти мають визначити його прихід до політичної влади. Виник як реакція на модернізаційні зміни в аграрних країнах Європи. Поширенню його ідей сприяли німецькі та французькі вчені А. Шефле (автор терміна), Г. Руланд, Ж. Мелін. Ідеологію аграризму прийняли: Польське сторонництво людове, Чеська аграрна партія, Болгарський землеробський народний союз та інші. Відомі ідеологи аграризму: А. Швегла, М. Годжа, О. Франкенбергер (Чехословаччина), А. Стамболійський (Болгарія), Я. Домбський (Польща). В Україні аграристські за змістом ідеї розробляв В.Липинський, який був ідеологом доктрин Української демократичної хліборобської партії (1917) та гетьманського руху в еміграції (1920–1930).
Польські прихильники аграризму – В. Вітос, М. Ратай, В. Кєрнік та ін., перебуваючи при владі в 2-й Речі Посполитій, проводили політику підтримки в Західній Україні польського селянства, надання йому земельних угідь на пільгових умовах, здійснення військового осадництва тощоВітенко М. Аграризм ("Третій шлях") // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 1 : А–Ж. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. ISBN: 978-966-2067-44-6 С. 31..
Примітки
Література Галушко К. Ю. Аграризм // Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею та організацію українського монархізму. Відень, 1926 Cesar J., Cerny B. O Ideologii ceskoslovenskeho agrarizmu. «Ceskoslovensky casopis historicky», 1959, N 2 Materialy zrodlowe do historii polskiego ruchu ludowego. Warszawa, t. 1—2, 1966 Матвеев Г. Ф. «Третий путь?» Идеология аграризма в Чехословакии и Польше в межвоенный период. М., 1992 Липинський В. Студії, т. 1. К. — Філадельфія, 1994.