Автомобі́ль (від  — «сам» і  — «той, що рухається») — самохідна чотирьохколісна машина, яка приводиться в рух встановленим у неї двигуном і призначена для перевезення людей, вантажу, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт та перевезення спеціального устаткування безрейковими дорогами. Пересувається переважно суходолом.

Назва

Автомобілями називають самохідні сухопутні безрейкові транспортні засоби з двигуном внутрішнього згоряння, електричною силовою установкою чи гібридною установкою. Слово вживається з другої половини XIX століття. До справжніх автомобілів не відносять відомі з XVIII ст. безкінні транспортні засоби, що являли собою безрейкові паровози, такі як локомобілі, парові карети та інші (хоча їх часто називають паровими автомобілями).

Рідковживана зараз назва автомашина походить від терміну «машина» (яким колись називали переважно паровоз, паровик пароплава, а також інші механізми) з доданням уточнювального авто-. Надалі воно скоротилося до машина, внаслідок поширення цього виду транспорту. Розмовний варіант авто́ вживається і в інших мовах, в українській з кінця XX — початку XXI поширюється похідне від нього зменшувальне авті́вкаАвтівка // Український орфографічний словник: понад 175000 слів / уклад.: В. В. Чумак, І. В. Шевченко, Л. Л. Шевченко та ін.; за ред. В. Г. Скляренка. — Вид. 9-те, переробл. і доповн. — К.: Довіра, 2009. — 1011 с. — (Словники України). — ISBN 978-966-507-260-7.Тищенко О. М. Нові й актуалізовані слова та значення (словникові матеріали) у конексті сучасних неословників // Українська мова, 2011, № 1. — С. 63.. Інші розмовні і жартівливі назви автомобіля в українській мові — мотор, чортопха́йка (колись так жартома називали легкі візки, а також човни). Також існувала назва — самохі́д.Самохід // Українська Загальна Енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т. — Т. 3: С–Я / Під гол. ред. І. Раковського; [В. Дорошенко, М. Рудницький, В. Сімович]. — Львів; Станіславів; Коломия: Рідна школа, 1930. — 1933. — С. 18–19. — 676 (1422) с. стб.автомоби́ль // Російсько-український словник з інженерних технологій = Русско-украинский словарь по инженерным технологиям: [близько 42 тис. термінів] / Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш; Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології Міністерства економ. розвитку і торгівлі та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. — 2-е вид. — Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2013. — 1021 с. — (Термінографічна серія СловоСвіт; № 9). ISBN 978-617-607-385-7.

Призначення Автомобіль призначений для перевезення пасажирів і вантажів, спочатку розглядався як механізований варіант кінної упряжки.

Більшість сучасних автомобілів мають чотири колеса та двигун що приводить їх в рух. Більшість автомобілів що вироблялися до 2010 року починають рух за допомогою двигуна внутрішнього згоряння, який працює на спалюванні викопного палива. Гібридні автомобілі активно почали виробляти у 2000 році, після 2010 року електромобілі.

Класифікація

Сучасні автомобілі за призначенням поділяються на: транспортні — основна група, призначені для перевезення людей і вантажу (до транспортних автом́обілів належать також спеціальні буксирні і сідлові тягачі, призначені для роботи в складі автопоїзда): вантажні, пасажирські: легкові, мікроавтобуси, автобуси; спеціальні — обладнані відповідним устаткуванням і призначені для виконання певних виробничих операцій (автокрани, автовишки, автокомпресори, пожежні машини, пересувні ремонтні майстерні та інше); гоночні — використовуються для спортивних змагань.

Легкові автомобілі

Легкові автомобілі, призначені для індивідуальних перевезень пасажирів, мають від 2 до 9 місць, включаючи місце водія. За європейською класифікацією розрізняють такі класи легкових автомобілів:

Клас А. Сюди належать невеликі «міні» автомашини, які найчастіше використовуються у містах, для поїздки на дачу, для подорожей вони не дуже підходять. Ширина такого автомобіля — до 1,6 метра, довжина — не більше 3,6 метра.

Клас B. Це малогабаритні автомобілі малого класу. Найчастіше їх використовують для приміських та міських поїздок. У цих машин довжина складає не більше 4 метрів.

Клас С. Це автомашини нижчого середнього класу, так званий гольф-клас. Ширина кузова складає від 1,6 до 1,75 метра, довжина від 3,9 до 4,4 метра.

Клас D. Це автомашини середнього класу.

Клас E. Це машини вищого середнього класу.

Клас F. До цього класу належать дуже дорогі автомобілі, так званого представницького класу. Ширина машини від 1,7 метра, довжина від 4,6 метра.

Легкові автомобілі класифікуються також за типом кузова: закриті − седан, дводверний седан, хетчбек, купе, лімузин, мінівен, хардтоп, таун-кар, комбі, ліфтбек, брогам; відкриті − кабріолет, фаетон, ландо, тарга, родстер, спайдер; вантажно-пасажирські − пікап, фургон, універсал.

Автобуси

Автобуси призначені для групових перевезень пасажирів. За кількістю місць для сидіння поділяються на: автобуси малої місткості (до 25 сидінь), середньої (від 26 до 35 сидінь), великої (від 36 до 45 сидінь), особливо великої місткості (понад 45 місць).

За призначенням автобуси поділяються на: міські, міжміські, спеціалізовані, які відрізняються плануванням кузова, устаткуванням, обладнанням сидінь, швидкістю руху.

До спеціалізованих належать автобуси, призначені для перевезення пасажирів певних категорій (екскурсантів, туристів, школярів).

Вантажні автомобілі

Вантажні автомобілі класифікуються за вантажопідйомністю. Розрізняють такі класи вантажних автомобілів: дуже малої вантажопідйомності (менше ніж 0,75 тонни), малої (0,75 — 2,5 тонни), середньої (2,5 — 5 тонн), великої (5 — 10 тонн), дуже великої вантажопідйомності (понад 10 тонн).

За типом кузова вантажні автомобілі поділяються на: універсальні — мають відкриту платформу з відкидними бортами, спеціальні самоскиди (з перекидною відкритою платформою), фургони (з закритим кузовом), цистерни (для рідин), цементовози та інші.

Історія

Самохідні екіпажі різних схем і конструкцій розроблялися багатьма винахідниками ще в XVI-XVIII століттях. Французькому офіцеру Ніколя-Жозефу Кюньо широко приписують будівництво першого повномасштабного самохідного механічного транспортного засобу приблизно в 1769 році; він створив паровий триколісний велосипед. Він також побудував два парових тягачі (вогнені вози) для французької армії, один з яких зберігається у французькій національній консерваторії мистецтв і ремесел. У 1801 році Річард Тревітік побудував і продемонстрував свою парову карету, що на думку багатьох, було першою демонстрацією парового транспортного засобу. Цей локомотив був не в змозі підтримувати достатній тиск пари протягом тривалого часу та мав мало практичної користі.

Швидкий розвиток автомобілів почався після появи швидкохідних і економічних, двигунів внутрішнього згоряння. У 1879 році Бенц отримав патент на свій перший двигун, який був розроблений в 1878 році. Його перший Motorwagen був побудований в 1885 році в Мангаймі, Німеччина. Він отримав патент на його винахід 29 січня 1886 (під егідою його великій компанії, Benz & Cie, яка була заснована в 1883 році). Benz почав продаж транспортного засобу 3 липня 1886, близько 25 автомобілів «Бенц» були продані між 1888 і 1893 роком. Вони також були наведені з чотирма двигунами власної конструкції. Француз Еміль Роже, що вже виробляв двигуни Benz за ліцензією, додав автомобіль Бенца до своєї лінії автомобілів. Оскільки Франція була більш відкритою для ранніх автомобілів, спочатку більше було збудовано та продано у Франції через Роже, ніж Benz продав у Німеччині. У серпні 1888 Берта Бенц, дружина Карла Бенца, зробила першу поїздку на автомобілі, щоб довести дорожню придатність винаходу чоловіка.

Як автомобілі змінили Київ Автомобілі почали змінювати Київ, як тільки у ньому з'явилися. Першою прийняла виклик архітектура — будинки тепер будувалися з гаражами. На Лютеранській 23 у будинку купця Олександра Аршавського. Завдяки міському фольклору він відомий як Будинок безутішної вдови через маскарон на його фасаді. Липки на початку 20 століття почали набувати статусу одного з найпрестижніших районів, і Аршавський не шкодував гроші на будівництво. Дім заклали у 1907 році, а вже наступного року завершили всі роботи. Аршавський забажав мати два гаражі та приміщення для шофера.

Перший вантажний автомобіль з'явився в Києві у 1908 році. Це був італійський Фіат з двигуном потужністю 40 кінських сил з вантажопідйомністю майже 5 тонн. Звісно, поява вантажівок у Києві змінила торгівлю. До того всі товароперевезення тримались на конях. За кіньми-ваговозами закріплений рекорд 22,5 тонни.

Перший пожежний автомобіль з'явився в Києві доволі рано — у 1913 році. Зміна швидкості прибуття пожежників, можливість підніматися на спеціальних драбинах на дах, а пізніше поява резервуарів з водою дозволили боротися з осередками займання набагато швидше.

Основні дати 1886 року Карл Бенц запатентував перший автомобіль. 1891 року Рене Панар та Еміль Левассор створили перший «безкінний» екіпаж, силовим агрегатом якого був двигун Даймлера. 1901 року Ренсом Елі Олдс налагодив у США серійне виробництво автомобіля «Олдсмобіль». 1906 року в Ле-Мані (Франція) відбулися перші автомобільні перегони Ґран-прі. 1908 року Генрі Форд розпочав випуск автомобіля Ford-T. 1934 року Сітроен Андре Гюстав розробив та налагодив виробництво автомобіля з переднім приводом. 1979 року винайдено каталізатор вихлопних газів, що дало можливість зменшити викиди шкідливих речовин у атмосферу.

Загальна будова

Кузов

Кузов — це частина автомобіля або іншого транспортного засобу, яка призначена для розміщення пасажирів і вантажу. Кузов вантажного автомобіля кріпиться до рами автомобіля. Абсолютна більшість легкових автомобілів мають безрамні тримальні кузови, які одночасно виконують роль рами — до них приєднується решта вузлів і агрегатів автомобіля. Також безрамний кузов притаманний більшості автобусів.

Ходова частина Ходова частина складається з рами (у випадку рамної конструкції з не тримальним кузовом), переднього та заднього мостів (осей), підвіски та коліс зазвичай з пневматичними шинами (у 2023 році з'явилися безповітряні шини). Рама є основним тримальним елементом авто до якого кріпляться всі агрегати та прилади, а також кузова або кабіни й вантажної платформи у вантажних автомобілів. У легкових автомобілях і автобусах широко застосовуються безрамні конструкції, в яких всі механізми прикріплені до корпусу суцільнометалевого тримального кузова. Мости автомобілів передають вертикальне навантаження від рами або кузова на колеса, а штовхальні і гальмові зусилля — від коліс до рами або кузова. Передній ведений міст складається з балки і шарнірно з'єднаних з нею поворотних важелів, за допомогою яких повертаються керовані колеса. Тяговий міст зазвичай виготовляють порожнистим. У ньому розміщена частина механізмів силової передачі. Підвіска автомобіля пружно з'єднує мости з рамою і разом із шинами пом'якшує поштовхи та удари, що виникають під час руху автомобілів.

Як пружний елемент підвіски застосовують ресори (пружні балки, складені з окремих сталевих листів) або намотані пружини; використовують також стрижневу (торсійну), гумову, пневматичну і пневмогідравлічну підвіски. Для передніх коліс легкових автомобілів широко застосовують так звану «незалежну підвіску» , в якій пружний елемент з'єднує раму або кузов безпосередньо з колесом. Для гасіння коливань підвіски в усіх легкових та у деяких вантажних автомобілях встановлюють гідравлічні або механічні (фрикційні) амортизатори.

Для покращення стабілізації керовані колеса автомобілів встановлюються з певними кутами розвалу та сходження. Для контролю та регулювання цих параметрів застосовуються спеціальні (лазерні або комп'ютерні) стенди «розвал-сходження».

Крім того, колеса транспортних засобів підлягають періодичному балансуванню на спеціальних балансувальних верстатах.

Двигун