«Портрет Джуліо Кловіо» () — портрет пензля Ель Греко, створений у Римі. Зберігається в Музеї Каподімонте, Неаполь.
Джуліо Кловіо і Доменіко Теотокопулос Ель Греко навчався в Венеції, де був деякий надлишок художників. Молодий і амбітний грек мріяв про славу й добробут, а для цього було потрібно розпочати самостійну кар'єру. Всіх вабив Рим, де було багато паломників, церков і вдосталь багатих замовників. Нова художня манера, засвоєна в Венеції, (далека від іконопису Візантії), робила неможливим повернення додому, на острів Крит. Тому Доменіко Теотокопулос їде в Рим.
Там швидко знайшовся прихильник його мистецтва і художньої манери, такої схожої на твори Тіціана і Тінторетто. Першим патроном Доменіко став Джуліо Кловіо, відомий у Римі художник-мініатюрист, художник рукописної книги. З листа Кловіо до кардинала Олессандро Фарнезе дослідники й дізнались про важливі подробиці ранішнього періоду життя Теотокопулоса в Італії. Восени 1570 року Кловіо писав: «У Рим щойно прибув молодий уродженець Кандії, учень Тіціана, який, на мою думку, є одним з найкращих майстрів живопису. Серед інших, він створив автопортрет, що вразив усіх художників Риму». Рекомендація була найкраща. Молодий грек швидко увійшов у коло художників Риму й майже одразу опинився серед освічених меценатів. Через 2 роки, аби мати право на фахову діяльність художника, він записався в академію Святого Луки, цех римських художників. Перепонів для праці тепер не було. Почався його римський період життя і творчості. На подяку Кловіо за підтримку він і пише його портрет. Найімовірніше, це сталося 1572 року, коли він став членом академії Св. Луки.
Портрет Джуліо Кловіо
Старий художник, що давно перебрався в Рим, сидить біля умовного вікна без скла. Чорний одяг мало відрізняє його постать від темної стіни. Зате добре вимальоване обличчя з усіма його індивідуальними рисами, зморшками і сивим волоссям. У руках Кловіо книга, мініатюри до якої той зробив. Вона вважалася шедевром, хоча вже набули міці друкарні і доля рукописних книжок закінчувалась. (Книга, прикрашена світлинами Кловіо, дійшла до 21 століття і її придбали у США).
Римська школа живопису і її прихильники не схвалювали венеційської манери працювати плямою без різких контурів і відбитку чіткого малюнка у творі. Тому і Доменіко Теотокопулос відійшов в портреті від венеційської манери і робить все надзвичайно точно, різкувато. Лише в гірському пейзажі за вікном він експресивний і темпераментний, особливо у відтворенні дощового, похмурого неба, яке покохав і яке майстерно відтворюватиме все життя.
Див. також Мадридська школа Маньєризм Портрет Паравісіно
Посилання
Джерела ÁLVAREZ LOPERA, José, El Greco, Madrid, Arlanza, 2005, Biblioteca «Descubrir el Arte», (colección «Grandes maestros»). ISBN 84-955503-44. SCHOLZ-HÄNSEL, Michael, El Greco, Colonia, Taschen, 2003. ISBN 978-3-8228-3173-1.