Вадим Олексійович Симакович ( — ) — український письменник.
Народився в с. Бахтин Мурованокуриловецького (тепер Могилів-Подільського) району Хмельницької (тепер Вінницької) області в родині псаломщика. Закінчив два курси Київського залізнично-будівельного технікуму (1923).
Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями.
Працював учителем, завідуючим трудовою школою, начальником відділу культури Балтського райвиконкому на Одещині, журналістом в газетах «Червоний орач» в Молдові і «Радянська Волинь».
Починав як поет. 1932 року вийшла збірка лірики «Щоденний ритм». Надалі зосередився на драматургії та прозі.
Романи: «Маяки» (1955), «Креси в огні» (1960), «Зрада і хрест» (1970); повість «Остання явка» (1968); памфлет «Духовні отці і їх вихованці»; п'єса «У чарах кохання» (1959) та ін.; одноактівки, вірші.
Член Спілки письменників України (1959).
Література
— с. 604. — с. 387—388. — с. 539. Видавництво