Максимов Володимир Васильович — (27 липня 1880, Петербург — 23 березня 1937, Ленінград) — російський і радянський актор українського походження. Заслужений артист РРФСР (1925).
З життєпису Справжнє прізвище — Самусь. Грав у трупі українського режисера М. Синельникова, в театрах Москви і Ленінграду.
Працював в кінокомпанії Дмитра Харитонова. Коли в ньому прокинулося українське коріння, почав вивчати українську мову в середовищі української колонії в Москві.
У зв'язку з репресіями більшовиків у червні 1918 року разом із трупою Харитонова переїхав до Одеси, знімався в фільмах разом з Вірою Холодною.
Фільмографія «Енвер-паша — зрадник Туреччини» (1914), «Заради щастя» (1916, реж. П. Чардинін) «Блукаючі вогні» (1917, реж. П. Чардинін) «Як вони брешуть» (1917, реж. В. Вісковський) «На вівтар краси» (1917, реж. П. Чардинін) «Біля каміну» (1917 та «Забудь про камін, у ньому погасли вогні» (1917, реж. П. Чардинін (друга серія «Біля каміну» поставлена Чардиніним у Харкові в театрі «Ампір») «Живий труп» (1918, реж. Ч. Сабінський) «Мовчи, сум, мовчи» (1918, реж. П. Чардинін, Ч. Сабінський та В. Вісковський) «Жінка, яка винайшла любов» (1918, реж. В. Вісковський) «Декабристи» (1926) та ін.
Знявся в українських фільмах: «Мовчи, сум, мовчи» (1918), «Слюсар і канцлер» (1924, Франк Фрей), «Останній порт» (1933).
Література Гловацкий Б. В. Максимов. Л.-М., 1961; Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.249.