Лічи́лка — невеликий віршований твір, зазвичай дитячий, яким визначають роль і місце в колективній грі кожного учасника. Належить до дитячого фольклору, створеного дітьми. Живий фольклорний жанр, який передається усно та зберігається в колективній пам'яті народу, переважно дітей.
Лічилки, призначені для гри в піжмурки, називають жмурилками.
Тлумачення терміну Назва походить від самого сенсу перерахування учасників гри. Крім того, у лічилках зазвичай наявні числівники. Для творів слов'янських народів це притаманна спільна ознака: «Раз, два, три, чотири, п'ять — я іду шукать».
Особливості Найчастіше лічилка — це римований текст із гумористичним змістом, у якому перераховують предмети, явища тощо. Саме перерахування може бути прихованим: «Еники-беники їли вареники...». Інколи лічби досягають завдяки переінакшенню числівників і лексичним запозиченням: «Ене, бене, рес...». У лічилках переважно немає чіткого змісту, слова дібрані вільно, сюжет спрощений.
Є різновид лічилок, у яких спотворені, або й узагалі вигадані всі слова. Нагромадження беззмістовних складів у таких текстах створює ритмомелодійний ряд і слугує лише для того, щоб виконати основне призначення лічилки — порахувати.
Зазвичай твір складається з 5—10 рядків (іноді й більше).
Переважно лічилку вигукують, зберігаючи чіткий ритм. Також вірш можуть наспівувати, якщо він супроводжує гру.
Промовляння лічилок зазвичай відбувається з рухами, найчастіше — ритмічними рухами пальцем. Ним показують на кожного гравця, подекуди торкаючись кожного почергово. Останній склад тексту супроводжується дотиком або поглядом, що підтверджує вибір гравця.
Закінчується текст лічилок переважно запитанням чи вказівкою, завданням тощо.
Види За формою лічилки поділяють на такі види.
Власне лічилки (використовують для рахунку). Лічилки-каламбури (які мають незрозумілі слова). Лічилки-замінники віршів (не містять ні чисел, ні дивних слів).
За призначенням лічилки бувають:
лічилки-задачі; лічилки для вибору ведучого; лічилки для вибору учасників гри.
За видами лічилки поділяють на такі категорії.
Лічилки-числовики (або лічилки з цифрами). Вони містять лічильні слова та числівники (чи відповідники). В основі — рахунок. Заумні лічилки. Наявні звукосполучення без жодного сенсу. Лічилки-жеребкування. Найбільш різноманітний різновид. Допомагають розподілитися на команди.
Дидактичне значення Лічилки часто застосовують на уроках у школі. Жанр виконує пізнавальне призначення, а також прищеплює дітям розуміння справедливості. На дидактичному та виховному значенні лічилок, наголошував український педагог М. Стельмах.
Походження У давні часи завдяки спрощеним жеребкуванням люди визначали, хто мав виконувати важку фізичну роботу або іти на полювання, наражаючи себе на небезпеку. Крім того, вважають, що лічилки пов'язані з магією, метою якої є принесення удачі на полюванні.
Жанр відображає давнє вірування в магію чисел і походить із ритуально-побутової практики дорослих. Праоснова лічилок — обрядові магічні закликання, пов'язані з ворожінням на числах («Обре, обре, заховайся добре»), жеребкуванням, табу. Тож деякі лічилки за звуковою та синтаксичною будовою схожі на заклинання.
У деяких лічилках збереглися мотиви обрядів ворожіння голкою.
Фольклорна спадщина в Україні Відомо, що збирання лічилок, і дитячого фольклору зокрема, на теренах України проводили вже в XVIII—ХІХ ст.
Застосування у літературі Мотиви лічилок зазвичай використовують у дитячій літературі (Г. Бойко, Тамара Коломієць, В. Лучук, О. Орач, Н. Забіла та ін.)
Практику жанру перейняли представники авангарду, зокрема футуристи. Приклади лічилок
Див. також
Список українських народних ігор
Джерела
Українські лічилки Посилання