Невільницький Бе́рег (, , «Рабський берег») — у XVI — XIX ст. назва узбережжя Бенінської затоки у Західній Африці, між річкою Вольта і Лагоською лагуноюLaw 1989, p. 46.. Нині займає терени Того, Беніну та західної Нігерії. Назва походить від африканських рабів-невільників, яких продавали в ході трансатлантичної работоргівлі. Протягом XVI — XVIII ст. контролювався здебільшого Англією та Голландією. Був найбільшим центром работоргівлі в Африці. З Невільницького берега рабів вивозили, головним чином, до Бразилії та островів Карибського моря. Основними портами, звідки збували невільників були Лагос, Великий та Маленький Попо, Порто Ново, Бадагрі.
Примітки
Див. також Работоргівля Берег Слонової кістки Золотий берег
Джерела Law, Robin. Slave-Raiders and Middlemen, Monopolists and Free-Traders: The Supply of Slaves for the Atlantic Trade in Dahomey c. 1750-1850 // The Journal of African History, Vol.30, No. 1, 1989.
Посилання