Олена Олексіївна Корєнєва ( 3 жовтня 1953, Москва, РРФСР) — радянська і російська акторка театру і кіно, літераторка, сценаристка, кінорежисерка. Лауреатка міжнародних кінофестивалів (за роль у фільмі «Ася») та кінопремії «Ніка» за «Найкращу жіночу роль другого плану» (за 2016 і 2018 роки).
Життєпис Народилася в родині відомого радянського кінорежисера Корєнєва Олексія Олександровича. Мати — Корєнєва (Константинова) Наталія Андріївна, багато років пропрацювала асистентом режисера по акторах на кіностудії «Мосфільм». В отроцтві Олена мріяла стати балериною, бо на неї мали вплив балетні ролі, які створила Галина Уланова. Серед улюблених книжок цього періоду — твір Уланової «Жила була дівчинка». Але молоду Коренєву в балетну школу Большого театру не прийняли. Батьки порадили займатися англійською. І слухняна дочка закінчила англійську спецшколу, плануючи займатися перекладами з англійської.
У 1970 році, під час створення батьком кінострічки «Вас викликає Таймир» (за однойменною п'єсою К. Ісаєва і О. Галича), розпочалися пошуки акторки на головну роль. Друзі родини запропонували батькам спробувати на цю роль їх дочку, яка на той час була всього лише школяркою, у 16-річному віці. Батьки довго вагалися, чи є сенс пускати дочку в спокусливий і жорстокий світ кіновиробництва. Але вирішили зробити спробу. Олена була затверджена на головну роль. Трохи кумедна, щира, мрійлива дівчинка несподівано стала черговим типом — образом нового дівоцтва. Картина мала успіх, хоча розпочався політичний тиск на кіноколектив. Адже сценарист фільму, Олександр Галич, емігрував за кордон.
Після закінчення школи Олену прийняли в театральне училище. Спочатку це було умовне зарахування, але уперта дівчина довела власне право на студентство. У 1974 році, ще будучи студенткою, зіграла головну роль Тані в культовому фільмі режисера Андрія Міхалкова-Кончаловського «Романс про закоханих», який приніс їй величезний успіх і глядацьку любов. В 1974 р. на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах фільм був удостоєний премії «Кришталевий глобус»Karlovy Vary International Film Festival (imdb.com) .
У 1975 році закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна. Її дипломна робота — головна роль Джульєти Капулеті в виставі «Ромео і Джульєтта». Пізніше акторка згадувала цю роль з вдячністю, бо дозволила їй зрости, сміцніти як акторській особі на чудовому драматургічному матеріалі. Досвід ролі Джлульєтти згодився пізніше і при створенні ролі тургенєвської героїні у кінострічці «Ася».
По закінченні Театрального училища, у 1975–1977 роках була акторкою Московського театру «Современник» (грала в спектаклях «Принцеса і дроворуб» (перша режисерська робота Олега Даля спільно з Галиною Волчек), «Чотири краплі», «Валентин і Валентина», «І піду, і піду!..», «Сон смішної людини», «Вічно живі» та ін.), в 1977–1979 роках — акторка Московського драматичного театру на Малій Бронній (грала в спектаклях видатного режисера Анатолія Ефроса: «Веранда в лісі», «Місяць у селі», «Продовження Дон Жуана»).
Але була не менш затребувана тогочасним кіно, бо до неї була зацікавленість від різник кінорежисерів. Наприкінці 1970-х з нею працювали Йосип Хейфиц, Марк Захаров, Ігор Масленніков. В феєричному фільмі Захарова «Той самий Мюнхгаузен» Коренєва зіграла роль коханої дивакуватого німця і фантазера Мюнхаузена, ставши справжньою опорою діячу, незрозумілому ні у власній родині, ні у суспільстві.
Дещо зверненням до молоденьких героїнь перших кінострічок була роль Анни Ярославни, князівської доньки Ярослава Мудрого, якій судилося стати шостою королевою Франції. В кінофільмі Ігоря Масленнікова «Ярославна, королева Франції» героїня Коренєвої, веселе київське дівчисько, пройде не один, а два важких шляхи — географічно довгий шлях до Франції і болючий шлях власного дорослішання — після зіткнень з чужинською культурою, після зіткнень з чужим коханням, після полону, звільнення.
На початку 80-х до популярної кіноакторки простягло свої руки КДБ. Вона знала англійську, спілкувалася з іноземцями, була однією з небагатьох радянських акторок, яким КДБ дозволяв виїзди за залізну завісу СРСР. Коренєва відхиляла пропозиції КДБ, бо пам'ятала про сталінські репресії, пам'ятала про діда, розстріляного у 1937-му, про бабцю, яку засудили до двадцяти двох років ув'язнення в радянський таборах для членів родин «ворогів народу». На хвилі еміграції знайомих Олени за кордон і вона вирішила покинути СРСР, що котився у прірву політичної кризи. Олена одружилася з американським професором і поліглотом Kevin Moss. Радянський ОВІР кілька разів затримував видачу їй закордонної візи. Але Олена була наполегливою і у вересні 1982 року, в розквіті акторської кар'єри, емігрувала у Сполучені Штати.
Жила з чоловіком Кевіном Моссом, громадянином США, славістом, викладачем російської мови і літератури (який викладав в різних вишах) в університетських містах, відвідувала різні освітні курси, вивчала французьку мову. Для кращої адаптації та матеріальної свободи влаштувалася працювати в кафетерій. Шлюб з Кевіном таки розпався і Олена перебралася до Нью-Йорку. Серед випробувань нью-йоркського періоду життя — праця у ресторані «», одного з центрів російськомовної культури у США, — підприємства, власниками якого були емігранти з СРСР — Роман Каплан, балетний танцівник світового рівня Михайло Баришніков та російський поет-вигнанець, майбутній нобелевський лауреат Йосип Бродський. Пізніше працювала в Лос-Анджелесі (артдилер — в одній з галерей) та в Сан-Франциско.
Залишаючись громадянкою СРСР, протягом 3,5 років не мала можливості приїхати на Батьківщину, щоб зустрітися з рідними, оскільки радянські органи відмовляли їй. Відвідати Москву, отримавши довгоочікуваний дозвіл, їй вдалося лише навесні 1986 року. У 1988–1989 роках акторка також приїжджала в СРСР і виконала ролі в кількох вітчизняних картинах.
За період 11-річної еміграції знялася також в кількох американських фільмах (1984 — «Коханці Марії», 1989 — «Гомер і Едді», 1993 — «В'язень часу») і почала писати автобіографічну прозу.
У 1993 році Олена Коренєва повернулася в Росію. Живе в Москві, грає у виставах, знімається в кіно і телесеріалах, а також бере участь в телепередачах.
У 1995–1997 роках працювала за контрактом в Московському драматичному театрі ім. К. С. Станіславського.
У 1999 році закінчила Вищі режисерські курси (експериментальний однорічний курс, майстерня Олександра Мітти). За власними сценаріями створила дві короткометражні кінокартини: «Ноктюрн Шопена» та «Люся і Гриша».
За свою багату творчу біографію працювала з багатьма видатними акторами й режисерами, створила безліч яскравих, незабутніх образів у кіно та театрі («Вишневий сад», «Сентиментальний роман», «Сибіріада», «Ася» (удостоєна премій за найкращу жіночу роль на трьох міжнародних кінофестивалях), «Ранковий обхід», «Ярославна, королева Франції», «Той самий Мюнхгаузен», «Ідеальний чоловік», «Цезар і Клеопатра», «Покровські ворота», «Комедія про Лісістрату», «Пастка для самотнього чоловіка» та ін.)
Після повернення до Росії грала в спектаклях: «Лу (і Фріц, і Райнер, і професор)» Девіда Джорджа (моноспектакль), «Тачка во плоті» П. Гладиліна (антреприза), «Парія» А. Стріндберга і «Одруження» М. В. Гоголя (Театр ім. К. С. Станіславського), «Доброго ранку, кохана!» или «Кофе с Бибо» п'єса і постановка А. Ташкова (антреприза), «Близько любові» О. Коровкіна (антреприза), «Кармен. Ісход» (постановка А. Жолдака, Театр Націй).
Серед цікавих театральних ролей акторки — Медея у виставі з галасливою славою «Москва. Психо» в театрі «Школа сучасної п'єси» (реж. Андрій Жолдак). У 2009 році за цю роль акторка була номінована на глядацьку премію «Зірка театрала» («За найкраще соло») журналу «Театрал» та ВД «Нові Вісті».
Знялася у низці картин українських кіностудій: «Глибокі родичі» (1980, Одеська кіностудія, реж. С. Ашкеназі), на кіностудії ім. Довженка — «Яблуко на долоні» (1981, реж. М. Рашеєв), «Інспектор Лосєв» (1982, реж. Олег Гойда); також, в серіалах «Мертвий, живий, небезпечний» (2006, Україна) і «Подвійне життя» (2013, Україна); в російсько-українських проектах — серіалі «Сестри по крові» (2006, Україна—Росія), фільмі «Рік золотої рибки» (2007, Україна—Росія), «Шуша» (2020, т/с), «Рідна мачуха» (2021, т/с) та ін.
Брала участь в роботі кінофестивалю «Амурська осінь — 2009» в складі професійного журіЖюри кинофорума "Амурская осень" возглавил известный литовский актер Регимантас Адомайтис (24.08.2009, region49.ru).
У 2010 році була членом Великого міжнародного жури кінофестивалю «Листопад» в Мінську (Білорусь).
У 2015 році акторка в складі журі брала участь у роботі VIII Відкритого Всеросійського фестивалю документальних фільмів «Сіль землі» в Самарі (14—18.09.2015).
У 2017 році працювала в складі журі XI Міжнародного кінофестивалю ім. Андрія Тарковського «Дзеркало» (13-18 червня 2017, в Іванівській області: Іваново, Плес, Юр'євець, Кинешма).
Олена Корєнєва знялася більш ніж у вісімдесяти кінокартинах, телефільмах і серіалах, працювала на записах аудіокниг і радіоспектаклів, є автором трьох опублікованих книг.
Фестивалі та премії За роль Асі в фільмі «Ася» (1977): 1978 — МКФ в м. Таорміна: Приз за найкращу жіночу роль Міжнародний кінофестиваль романтичних фільмів у м. Кабур-1983 (Франція): Головні призи «Золотий леопард» — фільму і акторці Олені КорєнєвійО фильме «Ася» (1977) (dic.academic.ru) 2017 — Національна кінематографічна премія Росії «Ніка» за 2016 рік: Приз у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» в фільмі «Її звали Муму» (2015)Премия "НИКА-2017": Номинанты и победители 2019 — Національна премія кінокритики та кінопреси «Білий слон» за 2018 рік: Приз у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» в фільмі «Ван Гоги» (2018, реж. С. Лівнєв) 2019 — XXXII Національна кінематографічна премія Росії «Ніка» за 2018 рік: Приз у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» в фільмі «Ван Гоги» (2018, реж. С. Лівнєв)Премия "НИКА-32": Номинанты и победители
Номінації: 2009 — Номінація на глядацьку премію «Зірка театрала» («За найкраще соло») журналу «Театрал» та ВД «Нові Вісті» за роль Медеї у виставі «Москва. Психо» (театр «Школа сучасної п'єси», реж. Андрій Жолдак) Фільмографія Акторські роботи
1970 — Вас викликає Таймир — Дуня Бабуріна, внучка (вокал — Ніна Бродська) 1971 — Співай пісню, поете... — Дівчина на поромі 1973 — Велика перерва — дівчина з книгою в бібліотеці (в титрах не вказана) 1973 — Призначення (телефільм) — Маша 1974 — Романс про закоханих — Таня (вокал — Зоя Харабадзе), головна роль 1976 — Вишневий сад (фільм-спектакль) — Аня 1976 — Вічно живі (фільм-спектакль) — Люба 1976 — Сентиментальний роман — Зоя-маленька, головна роль 1977 — Ася — Ася, головна роль 1977 — Між небом і землею (телеспектакль) — дівчина в аеропорту 1977 — Чао! (телеспектакль) — Софі Куфисель, головна роль 1978 — Сибіріада — Тая Соломіна в 40-ві роки 1978 — Ярославна, королева Франції — Анна Ярославна, головна роль 1979 — Екіпаж — Нонна, коханка Скворцова 1979 — Той самий Мюнхгаузен — Марта 1979 — Сватання гусара — Єлизавета Потаповна Лоскуткова (вокал — Наталя Овчарова), головна роль 1979 — Цезар і Клеопатра (фільм-спектакль) — Клеопатра, головна роль 1979 — Ранковий обхід — Аля, головна роль 1980 — Глибокі родичі (Одеська кіностудія) — Віра 1980 — Ідеальний чоловік — міс Мейбл Чилтерн, сестра Роберта 1980 — Таємниця Едвіна Друда (телеспектакль) — міс Роза Буттон 1981 — Ленін у Парижі — співачка (вокал — Каролін Клер/Caroline Clerc) 1981 — Яблуко на долоні (кіностудія ім. Довженка) — Віра, головна роль