Іван Іванович Коваль-Самборський (1893–1962) — радянський український актор. Заслужений артист Киргизької РСР (1944).
Біографія Народився 16 вересня 1893 р. у Харкові. Працював у Театрі ім. В. Мейєрхольда (1922—1923). У 1940-х працював в Киргизькому російському театрі у Фрунзе.
Знімався у кіно з 1924 р. (близько сорока робіт; фільми: «Сорок перший» (1926), «Мати» (1926), «Дівчина з коробкою» (1927), «Настенька Устинова» (1934), «Гутаперчевий хлопчик» (1957) та ін.). У 1920-ті роки був одним з найзнаменитіших акторів «німого кіно».
Грав в українських стрічках: «Біла смерть» (або «Остання ніч», 1932, реж. М. Капчинського), «Суворий юнак» (1935), «Застава коло чортового броду» (1936), «Одного разу влітку» (1936, агент карного розшуку), «Виправленому вірити» (1957, Нехода), «Зміна починається о шостій» (1958, Щербина).
1938 року був заарештований (формальною причиною була його поїздка до Німеччини у 1920-ті роки). Наприкінці 1939 р. звільнений і висланий до Киргизії, де невдовзі став одним із провідних артистів Фрунзенського російського театру імені Крупської і навіть отримав у 1944 році звання Заслуженого артиста Киргизької РСР.
1949 року переїхав до Грозного, де працював як актор і режисер у Грозненському театрі імені Лермонтова.
У 1950 р. був знову заарештований, у 1954 р. звільнений, але реабілітований був лише посмертно — у 2003 р.
1955 року повернувся до Москви, де два роки пропрацював у трупі Театру-студії кіноактора.
1956 року режисер Борис Барнет запросив його до своєї картини «Поет» на роль білого полковника Селіванова. Після 18 років перерви у зйомках глядачі побачили на екрані вже зовсім іншого Коваль-Самбірського — невідомого їм за фільмами 1920-х років усміхненого молодого хлопця, а літнього чоловіка з сумним поглядом.
Надалі п'ять років акторові пропонували лише ролі другого плану та ролі в епізодах близько десятка фільмів.
Помер 10 січня 1962 р. Похований на Кузьминському цвинтарі, проте могила у зв'язку з відсутністю родичів у Москві прийшла в запустіння. Правнучки живуть у м. Іваново.
Фільмографія 1924 — Вороги — поліцейський 1925 — Його заклик — робочий Андрій 1925 — Шахова гарячка (короткометражний) — міліціонер 1926 — Мати — Вєсовщіков, молодий робітник 1926 — Міс Менд — Артур Сторно 1926 — Останній постріл — Петро Коваль 1926 — Сорок перший — Говоруха-Отрок, білий офіцер 1927 — Дівчина з коробкою — Ілля Снєгірьов 1927 — Земля в полоні — Яків 1927 — Людина з ресторану — Соколін 1929 — Каліостро 1930 — Дванадцять розбійників 1930 — Альрауне (, Німеччина) — Распе, водій 1930 — Пісні донських козаків 1932 — Паризькі міражі 1933 — Остання ніч — головна роль 1934 — Молодість — Борис 1934 — Настенька Устинова — Пітер Грегорі 1935 — Льотчики — Сергій Бєляєв, командир авіазагону 1935 — Суворий юнак — моряк 1936 — Застава у Чортова броду — начальний застави 1936 — Одного разу влітку — агент карного розшуку 1936 — Троє з однієї вулиці — складач Марк 1937 — Дочка Батьківщини — Горбатюк, диверсант 1937 — Ущелина Аламасів — Вісковський В'ячеслав Антонович, науковий співробітник 1938 — Болотні солдати — Вальтер Шмідт 1939 — Вогняні роки — Панас Андрійович Дружина 1956 — Поет — Андрій Васильович Селіванов, полковник 1956 — Пролог — староста 1957 — Гутаперчевий хлопчик — директор цирку 1957 — Комуніст — бородатий робочий 1957 — Ленінградська симфонія — епізод 1957 — Шторм — Богомолов 1958 — Звіролови — похмурий мисливець 1958 — Зміна починається о шостій — Щербина, інженер 1958 — Ходіння по муках — епізод 1959 — Аннушка — доктор 1959 — Виправленому вірити — Тарас Степанович Нехода, майстер в доці 1961 — Зелений патруль — лісник 1961 — Дивовижне полювання — єгер
Література Актеры советского кино. Вып. 6-й. Л., 1970; Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.203.
Посилання Коваль-Самборський Іван Іванович (dic.academic.ru)