Ві́ктор Микола́йович Кібено́к (, с.м.т. Іванків, Іванківського району (тепер Вишгородський), Київської області — , Москва) — один з перших ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року. Лейтенант внутрішньої служби. Герой Радянського Союзу (посмертно).

Життєпис Народився 17 лютого 1963 року в с.м.т. Іванків, Іванківського району (тепер Вишгородський), Київської області.

У 1984 році закінчив Черкаське пожежно-технічне училище МВС СРСР. Служив начальником караулу 6-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому по охороні міста Прип'ять. Разом з іншими пожежниками брав участь в гасінні пожежі на ЧАЕС у перші години після вибуху. Отримав велику дозу радіаційного опромінення, був доправлений до 6-ї клінічної лікарні в Москву, де і помер 11 травня 1986 року. Похований на Митинському цвинтарі.

26 квітня 1986 року. приблизно в 1 год. 23 хв. 47 с. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. В результаті вибуху виникло понад 30 осередків пожежі, порушилася обшивка реактора та завалилася частина споруди машинного залу. Перший караул пожежної частини з охорони АЕС під командуванням лейтенанта Володимира Правика прибув до місця катастрофи менше ніж за три хвилини після тривожного сигналу. Вогонь став поширюватися у бік сусіднього третього блоку, загрожуючи дістатися машинної зали, в якій біля кожної турбіни стояли великі ємності з маслом, а також захопити кабельні тунелі, що призвело б до порушення системи управління і захисту всієї станції.

Через п'ять хвилин після першого караулу на допомогу прибув підрозділ СВПЧ-6 на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. У другу розвідку вони пішли удвох з Володимиром Правиком з яким разом навчалися у Черкаському пожежно-технічному училищі МВС СРСР. Найстрашнішим випробуванням у боротьбі з вогнем стало розпечене бітумне перекриття машинної зали. І це був реальний нестерпний біль. Пожежники брали рукавицями шматки графіту, який залишився після вибухів, і скидали його з даху. Ступаючи в розплавлений бітум, затоптували невеликі вогнища. Кипляча маса заливала ноги, і потім шкіра сходила разом з чоботами. Розвідка В. Правика і В. Кібенка стала розвідкою боєм і поклала початок перемозі пожежників над вогнем і атомом.

Увічнення пам'яті

На честь Кібенка названі Вулиця Кібенка і Героїв Чорнобиля (до яких належить Віктор Кібенок) у місті Черкаси. Також вулиця Кібенка у містах Боярка, Вараш, Сквира, Ямпіль, селищі Іванків. Погруддя Віктору Кібенку встановлений на місці меморіалу Героям Чорнобиля в рідному для Віктора виші — Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. В Народному музеї Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля зберігаються особисті речі героя періоду його навчання у виші. 26 квітня 1987 року у селищі Іванків на Київщині за рішенням Київської обласної ради встановлено погруддя Герою Радянського Союзу В. Кібенку, яке виготовлене з бронзи, постамент обкладений мармуровими плитами. Архітектор Ю. Д. Підгородецький, скульптор Павло Кальницький. 23 квітня 2010 року на малій батьківщині В. Кібенка — у селищі Іванків — за ініціативи Іванківської районної ради Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України», райвідділу МНС України та селищної ради встановлена меморіальна дошка з написом: «На цьому місці у будинку проживав учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції Герой Радянського Союзу Кібенок Віктор Миколайович».

У кінематографі Згадується у документальному фільмі «Чорнобиль: Два кольори часу» (Укртелефільм, 1986—1988).

Нагороди Герой Радянського Союзу (1986, посмертно). 26 квітня 1996 року за виняткову особисту мужність і самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений відзнакою Президента України — зіркою «За мужність» (посмертно).

Примітки

Джерела