Петро́ Іва́нович Собко́ (, Київ — 14 листопада (26 листопада) 1870, Санкт-Петербург) — російський інженер і вчений у галузі будівельної механіки та залізничної справи.
Біографія 1840 закінчив інститут корпусу інженерів шляхів сполучення в Петербурзі, потім викладав у ньому. Від 1848 — професор цього інституту. Перший у Російській імперії викладав будівельну механіку як окрему галузь. 1853 року організував лабораторію випробування будівельних матеріалів.
1857 відряджений до США вивчати будову мостів. З 1869 року працював начальником служби тяги і рухомого складу Петербурзько-Варшавської залізниці.
Творчі здобутки Залишив низку праць з будівельної механіки і залізничного будівництва, зокрема підручники і посібники («Пам'ятна книжка для інженерів та архітекторів», 1854).
Конструктор низки мостів й інших споруд. Зокрема, 1839—1840 під керівництвом Станіслава Кербедза спроектував висячий міст через Неву. Застосував сталеві елементи у дерев'яних мостових фермах (фермах Гау).
Основні публікації Теория сопротивления строительных материалов // Журнал главного управления путей сообщения и публичных зданий. — 1850. — Т. 11. — Кн. 1—2. Исследование вопроса об употреблении железа в сооружениях на железных дорогах // Журнал главного управления путей сообщения и публичных зданий. — 1851. — Т. 13—14. — Кн. 1. Памятная книжка для инженеров и архитекторов... — Ч. 1. — Санкт-Петербург, 1854. — (Совместно с В. Глуховым).
Література . Словникова частина. Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание. — Т. 24. Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 10. — К., 1983. — С. 287.
Зовнішні посилання Петро Іванович Собко. Біографія