Сока́льський Петро́ Петро́вич (, Харків, Російська імперія — , Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — український композитор, громадський діяч і журналіст. Брат Івана Сокальського. Організував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство).

Життєпис Петро Петрович Сокальський народився 26 вересня 1832 року в українському місті Харків, що на той час входило до складу однойменної губернії Російської імперії. Батько композитора Петро Іванович Сокальський ( 1794-1858) був професор політекономії Харківського університету. Мати Ольга Петрівна померла, коли хлопчик мав п"ять років. Батько одружився вдруге.

У 13 років Петро закінчив п"ятирічну школу Зимницьких. А потім три роки чекав вступу до університету. Проте час не марнував - склав для себе сувору програму занять. До програми входили заняття музикою, хімією, читання.

1852 року Петро закінчив природничий факультет Імператорського Харківського університету, після чого працював учителем мінералогії, зоології та ботаніки у Катеринославській гімназії (1852-53). Згодом переїхав до Одеси. Дістає посаду старшого вчителя в Другій гімназії. Але молодого природника призначають ... вчителем історії. І він змінив роботу - став інспектором єврейських шкіл. Потрапивши у безвихідь, Сокальський подав у відставку і повернувся до Харкова для роботи над дисертацією.

У 1855 році здобув звання магістра з хімії. Протягом 1855—1857 років був особистим секретарем російського консула у місті Нью-Йорк. У свій вільний час займався опрацюванням записаних ним у Харківській губернії українських народних пісень.

Повернувшись в Україну, від 1859 року працював у газеті «Одесский вестник», яку видавав його брат Микола Петрович Сокальський. Публікував свої статті у газеті та журналі . Протягом 1862—1863 років навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії, яку не закінчив через від'їзд до Одеси.

В Одесі 1864 року заснував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство). Згодом став організатором хору, читання лекцій з історії і теорії музики, акустики та музичної естетики. Брав участь у першому Російсько-музичному конкурсі, на якому отримав премію за написану ним кантату «Бенкет Петра Великого». Протягом 1875—1876 років перебував у Болгарії як військовий кореспондент, не забуваючи записувати народні пісні, які пізніше використав у своїх творах.

Багато років виступав на сторінках преси з публіцистичними, літературно-музичними критичними статтями і фейлетонами. Від 1869 був секретарем Товариства сільського господарства Південної України та редактором його «Записок…», редактор і видавець газети «Одесский вестник» (1872—76). Автор праць «Що робити молодій Росії, щоб попередити кризу у шкільному виробництві» (1880, 1903), «Малоросійська національність поряд із польською», в якій викладалися взаємини між Польщею, Україною та Росією, капітальної музикознавчої роботи «Руська народна музика, російська і українська, в її будові і ритмічній відмінності від основ сучасної гармонічної музики» (1888, 1959)Лазанська Т. І. Сокальський Петро Петрович // .

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси. 1937 року комуністичною владою цвинтар зруйновано. На його місці відкрито «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частину передано місцевому зоопаркові. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Сокальського відсутні.

Композитором став і племінник та учень Петра Сокальського - Володимир Іванович Сокальський (1863-1919).

Творчість Творчий доробок композитора склали понад сто творів, серед яких опери: «Мазепа» (1859, за поемою Олександра Пушкіна «Полтава»), «Майська ніч» (1863, за повістю Миколи Гоголя), «Облога Дубна» (; 1878, за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба»). музика: Петро Сокальський, лібрето: Петро Сокальський (прим.: лібрето російською мовою: вперше надруковано посмертно у Санкт-Петербурзі у 1884 році)

Кантата «Бенкет Петра Великого» (1859). Балада «Слухай» на слова Івана Гольц-Міллера. Близько 40 фортепіанних творів, понад 40 романсів, серед яких на слова Тараса Шевченка «Утоптала стежечку», «Полюбила молодого козака дівчина».

Збірки: «Про музику в Росії» (1862), «Руська народна музика, російські і українські в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики» (1888), «Малоросійські і білоруські пісні» (1903).

Примітки

Література та джерела Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—200 Карышева Т. П. П. Сокальский (рос. мовою). — Київ : Мистецтво, 1951. — 42 с. — (Классики музыки). — 10000 прим. Каришева Тетяна. П. П. Сокальський. Нарис про життя і творчість. К., Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. - 1959.- 278 с. -1000 прим. Каришева Т. Петро Сокальський [Текст]: життя і творчість / Т. Каришева. — Вид. 2-ге, перероб. — Київ: Музична Україна, 1978. — 190, с. : ноти. — 3000 прим. Сокальський, Петро Петрович. Руська народна музика. Російська і українська в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики — К. : Державне вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1959. — 400 с. Гуріна А. В. П. Сокальський і становлення структурно-типологічного напряму етномузикології // Культура України: збірник наукових праць / М-во культури України, Харк. держ. акад. культури. — Харків, 2012. — Вип. 38. — С. 174—181

Посилання