Євген Віталійович Миронов (; , Саратов, РРФСР, СРСР) — радянський, російський актор театру і кіно. Художній керівник Державного театру націй (Москва, Росія). Театральний і громадський діяч. Заслужений артист Російської Федерації (1996). Народний артист Російської Федерації (2004). Лауреат Державної премії Росії (1995, 2010). Кавалер орденів Пошани (2011), «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2016). Лауреат багатьох російських і міжнародних телевізійних (ТЕФІ), театральних («Зірка театрала», «Золота маска», «Кришталева Турандот», Російська національна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро») і кінофестивалів («Золотий орел», «Сузір'я» тощо), кінопремії «Ніка».
Життєпис Народився 29 листопада 1966 року в Саратові.
Закінчив Саратовське театральне училище (1986) та Школу-студію МХАТ (1990, майстерня О. Табакова).
Працював в Театрі під керівництвом Олега Табакова.
З 2001 року активно співпрацює з МХТ ім. Чехова. У 2006 році створив «Театральну компанію Євгена Миронова».
З грудня 2006 року — художній керівник Державного театру націй.
Дебютував у кіно в 1988 році в картині О. Кайдановського «Дружина керосинника». Знявся в 60-ти кінофільмах, серіалах і телеспектаклях; зокрема, у фільмах «Анкор, ще анкор!» (1992), «Ліміта» (1993), «Мусульманин» (1995), «Мама» (1999), «Щоденник його дружини» (2000), «У серпні 44-го...» (2001), «» (2002), «Ідіот» (2003, т/с), «Синдром Петрушки» (2015), в українській стрічці «Карпатське золото» (1991).
Фільмографія
Акторські роботи: «Крісло» (1987, фільм-спектакль; відвідувач бару) «Дружина керосинника» (1988, коханець дружини керосинника; реж. О. Кайдановський) «Перед світанком» (1989, лейтенант) «Жінки, яким пощастило» (1989, інвалід з акордеоном на базарі) «Зверь ликующий» (1989, к/м; Немовецький) «Роби — раз!» (1990, Олексій Гаврилов, рядовий) «Карпатське золото» (1991, Жора Чупін) «Любов» (1991, Саша; реж. В. Тодоровський) «Загублений в Сибіру» (1991, Володя Миронов; реж. О. Мітта) «Анкор, ще анкор!» (1992, Володимир Полєтаєв, лейтенант; реж. П. Тодоровський) «Як живете, карасі?» (1992, Микита, молода людина внучки) «Зоряна година за місцевим часом» (1992, фільм-спектакль; Коля) «Ліміта» (1993, Міша Вулах; реж. Д. Євстигнєєв) «Остання субота» (1993, Саша) «Стомлені сонцем» (1994, лейтенант-танкіст; реж. М. Михалков) «Мусульманин» (1995, Коля Іванов; реж. В. Хотиненко) «Трамвай у Москві» (1995, к/м, Андрій) «Двадцять хвилин з ангелом» (1996, фільм-спектакль; Хомутов) «Ревізор» (1996, Хлестаков) «Карамазови і пекло» (1996, фільм-спектакль; Іван Карамазов) «Зміїне джерело» (1997, Андрон Анатолійович, секретар директора школи, серійний маніяк; реж. М. Лебедєв) «Матроська тиша» (1997, фільм-спектакль; Давид Шварц) «Мама» (1999, Павло; реж. Д. Євстигнєєв) «Ще Ван Гог» (1999, фільм-спектакль) «Щоденник його дружини» (2000, Леонід Гуров, письменник; реж. О. Учитель) «У серпні 44-го...» (2001, Альохін, капітан) «Чайка» (2001, фільм-спектакль; Треплєв) «Будинок дурнів» (2002, офіцер; реж. А. Кончаловський) «Гра в модерн» (2002, Єлець, ротмістр) «» (2002, Грегор Замза; реж. В. Фокін) «Пристрасті за Бумбарашем» (2002, фільм-спектакль; Бумбараш) «Є ідея...» (2003, Антон) «Вечірній дзвін» (2003, режисер) «Ідіот» (2003, т/с, 10 с, князь Мишкін, премія О. Солженіцина, 2004) «№ 13» (2003, фільм-спектакль; Джордж Пігден, секретар) «На Верхній Масловці» (2004, Петя; реж. К. Худяков) «Космос як передчуття» (2005, Віктор Коньков — Коник; реж. О. Учитель) «Втеча» (2005, Євген Вєтров, кардіохірург; реж. Є. Кончаловський) «У колі першому» (2005, телесеріал, Гліб Нержин, математик; реж. Г. Панфілов) «Полювання на піранью» (2006, Прохор) «Панове Головльови» (2006, фільм-спектакль; Порфирій Головльов) «По етапу»/In Transit (2006, Велика Британія—Росія; Андрій, охоронець табору) «Зберігати вічно» (2007, Гліб Нержин) «Апостол» (2007, т/с, близнюки Петро Істомін і Павло Істомін) «Москво, я люблю тебе!» (новела «Скрипаль») (2010, найманий вбивця) «Достоєвський» (2010, т/с, Федір Михайлович Достоєвський) «Стомлені сонцем 2: Предстояння» (2010, Ізюмов, старший лейтенант — начальник укріпрайону; реж. М. Михалков) «Мисливці за діамантами» (2011, т/с, Борис Буреце) «Попіл» (2013, т/с, Сенько Попіл, злодій) «Обчислювач» (2014, Ервін Канн, обчислювач) «Синдром Петрушки» (2015, Петя, актор-лялькар) «Норвег» (2015, Євген Кирилов) «Фонограф» (2016, к/м, Петро Ілліч Чайковський; реж. К. Серебренников) «Час перших» (2017, космонавт Олексій Леонов) «Матильда» (2017, Іван Карлович, директор Імператорських театрів; реж. О. Учитель) «Жанна» (2022, Віталій) «Серце Парми» (2022, єпископ-хреститель Іона) «Нюрнберг» (2023, Мигачов) та ін.
Озвучування: «Ближнє коло» (1991, Іван Саньшін — роль Тома Халса; реж. А. Кончаловський) «Лускунчик» (2004, мультфільм; Лускунчик, він же Принц) «Мені не боляче» (2006, Міша — роль Олександра Яценка) «Казки старого піаніно» (2007, анімаційний освітній проект) «Білка і Стрілка. Зоряні собаки» (2010, анімаційний фільм; щурик Веня) «Білка і Стрілка: Місячні пригоди» (2014, анімаційний фільм; щурик Веня)та ін.
Нагороди
Кінематографічні нагороди РікНагородаКатегоріяФільмРольРезультат1992Приз Відкритого Російського кінофестивалю «Кінотавр»Найкраща чоловіча рольЛюбовСашаПриз міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я»Найкраща чоловіча рольГран-прі Міжнародного кінофестивалю в Женеві1994НікаНайкраща чоловіча рольЛімітаМіша Вулах1995Приз кінокритики і Орден духовного управління мусульман РосіїНайкраща чоловіча рольМусульманинРядовий МиколаНікаНайкраща чоловіча рольПриз міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я»Найкраща епізодична рольСтомлені СонцемЛейтенант-танкіст2001НікаНайкраща чоловіча рольВ серпні 44-го...Капітан Альохін2003ТЕФІВиконавець чоловічої ролі в телевізійному фільмі/серіаліІдіотКнязь МишкінЗолотий орелНайкраща чоловіча роль2004Золота НімфаНайкраща чоловіча роль в драміПремія Олександра Солженіцина«за проникливе втілення образу князя Мишкіна на екрані, що дає новий імпульс розуміння християнських цінностей російської літературної класики»2005Золотий орелНайкраща чоловіча рольКосмос як передчуттяКоникНікаНайкраща чоловіча роль2006Золотий орелНайкраща чоловіча роль на телебаченніВ колі першомуГліб НєржинПремія ФСБ РосіїАкторська роботаВ серпні 44-го...Капітан Альохін2007MTV Russia Movie AwardsНайкращий кінозлодійПолювання на піраньюПрохор Петрович2008ТЕФІВиконавець чоловічої ролі в телевізійному фільмі/серіаліАпостолПавло Істомін/Петро Істомін2011НікаНайкраща чоловіча роль другого плануСтомлені Сонцем 2: ПередстоянняСтарший лейтенант Ізюмов2018Золотий орел (за 2017 рік)Найкраща чоловіча роль в кіноЧас першихОлексій Леонов
Театральні нагороди
Державні нагороди Заслужений артист Російської Федерації (1996) — за заслуги в області мистецтва Народний артист Російської Федерації (2004) — за великі заслуги в області мистецтва Орден Пошани (2011) — за великий внесок у розвиток вітчизняного театрального і кінематографічного мистецтва, активну громадську діяльність Орден «За заслуги перед Вітчизною» 4-го ступеня (2016) — за заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність
Інші РікНагородаКатегоріяРезультат2006Росіянин рокуЗірка Росії
Громадянська позиція Вважає, що Микита Хрущов несправедливо віддав Крим УРСР.
Фігурант бази даних центру «Миротворець» за участь у пропагандистських заходах РФ проти України та порушення українського законодавства.
На початку червня 2022 року приїхав у рамках чергових пропагандистських заходів РФ проти України до Маріуполя з головою партії «Єдина Росія» Андрієм Турчаком та ватажком псевдореспубліки «ДНР» Денисом Пушиліним. Закінченням поїздки став візит Миронова до співробітників розбомбленого Маріупольського драмтеатру, де ховалися мирні городяни та їхні діти. Миронов дав численні інтерв'ю російським продержавним ЗМІ, у яких пообіцяв взяти шефство над театром.https://www.kp.ru/daily/27399/4596760
Політична діяльність Перед президентськими виборами 2012 року в РФ знявся в агітаційному відеоролику і публічно висловився на підтримку кандидата в президенти Володимира Путіна.
Критика цензури У 2016, на нараді російських президентських рад з питань культури та російської мови виступив з критикою цензури в путінській Росії, за що сам був підданий критиці з боку прихильників Путіна.
Примітки
Посилання http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/ros/2868/works/
Официальный сайт Евгения Миронова Государственный Театр Наций Евгений Миронов на сайте «Культура Саратова» Интервью Евгения Миронова на радио «Эхо Москвы» Неофициальный сайт из коллекции Г. Любовских. Интервью Евгения Миронова Михаилу Верещагину Евгений Миронов — неофициальный сайт