Ю́рій Володи́мирович Наза́ров (; 5 травня 1937, Новосибірськ, Російська РФСР) — радянський і російський актор. Народний артист РРФСР (1984).
Життєпис Народився 5 травня 1937 року.
Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1960). Працював у театрах, викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії (1996—1998).
Фільмографія Знявся у 136 фільмах, у тому числі: 1961: «У важкий час» 1965: «Прощання слов'янки» 1965: «Ніссо» 1969: «Останні канікули» 1969: «Червоний намет» — Анатолій Алексєєв 1970: «Коли розходиться туман» — Михайло Худоногов 1972: «Несподівані радощі» — Олексій Грішин-Алмазов 1973: «Земля Санникова» — Губін 1975: «Роса» — Леонтій Павлович 1975: «Кавказький бранець» — Жилін 1976: «Псевдонім: Лукач» — фельдшер, людина в капелюсі 1977: «Борг» — Трифон, козак 1981: «Олександр Маленький» — Василь Акимич Хрищанович 1982: «Давай одружимося» — Микола Суворін 1984: «Подвійний обгін» — Іван Петрович 1985: «Координати смерті» 1987: «Команда «33»» — підполковник Нікітін 1987: «Врятуйте наші душі» — Валентин Павлович 1988: «Маленька Віра» — батько Віри 1990: «Уроки наприкінці весни» — Васильок, арештант
Знімався в українських фільмах: «Немає невідомих солдатів» (1965) «Білі хмари» (1968, син) «Що у Сеньки було» (1984, дід Савелій) «Повернення» (1986, т/ф, 2 с, Сорокін) «У Криму не завжди літо» (1987) «До розслідування приступити» (1987, «Наклеп») «Зелений вогонь кози» (1988) «Війна» (1990, т/ф, 6 с.) та ін.
Громадянська позиція У березні 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму / Министерство культуры Российской Федерации .
Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.
Підтримав вторгнення Росії до України (2022).
Див. також Бойкот російського кіно
Примітки
Література Голубкина Л. Юрий Назаров. — М., 1980. Кинословарь. Том 2. — СПб., 2001. — С.360-361.