Dassault Rafale (букв. «шквал», тр. «Дассо́ Рафа́ль») — французький багатоцільовий винищувач четвертого покоління, розроблений компанією Dassault Aviation. Перший політ відбувся 4 липня 1986 року. З 2000 року винищувач перебуває на озброєнні Повітряних сил, а його палубний варіант Rafale M є основним бойовим літаком Військово-морського флоту Франції. «Рафаль» також постачається на експорт і використовується повітряними силами Греції, Єгипту, Індії, Катару та Хорватії. Станом на 2025 рік збудовано 300 «Рафалів».
Літак має трикутне крило та виконаний за схемою «качка» з переднім горизонтальним оперенням для збільшення маневровості літака. Літак оснащений двома двигунами, здатен літати на надзвуковій швидкості без використання форсажу та може злітати зі злітно-посадкових смуг довжиною 400 метрів. Він має сучасну авіоніку, «дисплей-кабіну», оптико-електронну систему пошуку і спостереження, радар з активною фазованою антенною решіткою та систему голосового управління.
При створенні літака Франція прагнула зберегти провідні позиції в авіаційному виробництві в Європі, тому «Рафаль» відрізняється від інших європейських винищувачів свого покоління тим, що був майже повністю розроблений у Франції, із залученням таких провідних оборонних підрядників, як Dassault, Thales та Safran.
Перше бойове застосування відбулося в березні 2007 року під час операції НАТО в Афганістані. Літаки також брали участь в операції «Odyssey Dawn» проти військ Каддафі в Лівії в березні 2011 року, в операції «Нескорена свобода», а також діяли в повітряному просторі Іраку та Сирії в рамках .
Історія розробки У середині 1970-х років повітряні сили Франції і військово-морські сили Франції мали окремі вимоги до нового покоління винищувачів, які повинні були замінити ті, що перебували в експлуатації або мали надійти на озброєння. Виходячи з подібних вимог та для зниження собівартості, ВМС та ПС сформулювали спільне технічне завдання для розробки нового літака. У 1975 році Міністерство авіації Франції ініціювало дослідження, метою якого була розробка винищувача, який би доповнював менший Dassault Mirage 2000, причому кожен із них був би оптимізований для різних завдань.
Франція приєдналася до низки європейських країн у програмі створення спільного винищувача. У 1979 році Dassault-Breguet (пізніше Dassault Aviation) приєдналася до проєкту MBB/BAe European Collaborative Fighter (), який перейменували на European Combat Aircraft (ECA; ). Dassault брала участь у розробці аеродинамічної схеми перспективного двомоторного, одномісного винищувача, однак проєкт розпався в 1981 році через різні оперативні вимоги кожної з країн-партнерів. У 1983 році була ініційована програма Future European Fighter Aircraft (FEFA; ), яка об'єднала Францію, Італію, Іспанію, Західну Німеччину та Сполучене Королівство для спільної розробки нового винищувача. Проте останні три країни мали власні програми розробки літаків. Французькі чиновники бачили в цьому літаку легкий та багатофункціональний винищувач, який, крім виконання ролей у ПС і в ВМС, також міг би бути привабливим на експортному ринку. Це контрастувало з британською вимогою на важкий перехоплювач далекого радіусу дії. Франція також наполягала на провідній ролі з відповідною технічною та промисловою перевагою, тоді як інші країни підтримували більш рівноправну програму.
Хоча між вимогами Франції та інших учасників проєкту було мало спільного, у 1983 року п'ять країн узгодили ключові вимоги до нового літака. Однак розбіжності залишалися, і в липні 1985 року Франція вийшла з багатосторонніх переговорів, прагнучи зберегти технологічну незалежність своєї авіаційної промисловості. Західна Німеччина, Великобританія та Італія вирішили продовжити роботу самостійно, започаткувавши нову програму European Fighter Aircraft (EFA; ). 2 серпня 1985 року в Турині Західна Німеччина, Великобританія та Італія домовилися про продовження розробки в рамках програми EFA, підтвердивши, що Франція і Іспанія, відмовилися брати участь. Однак, попри тиск з боку Франції, Іспанія повернулася до програми EFA на початку вересня 1985 року. Зрештою, чотиринаціональний проєкт привів до створення винищувача Eurofighter Typhoon"Eurofighter: Spain joins the club." The Economist, 17 September 1985, p. 68..
У Франції уряд продовжив роботу над власною програмою. Міністерство оборони висунуло вимогу розробити літак, здатний виконувати як повітряні, так і наземні операції за будь-яких погодних умов і в будь-який час доби. Оскільки Франція залишалася єдиною, що розробляла планер, авіоніку, двигуни та озброєння для Rafale, цей винищувач мав замінити багато інших літаків у Збройних силах Франції. Rafale був розроблений для виконання завдань, які раніше здійснювали різні спеціалізовані платформи, такі як Jaguar, Mirage F1C/CR/CT, Mirage 2000C/-5/N у ПС Франції, а також F-8P Crusader, і Super Étendard у військово-морській авіації Франції.
Демонстрація Паралельно з багатонаціональними переговорами компанія Dassault-Breguet активно працювала над проєктом власного літака — Avion de Combat Experimental (ACX; ). Наприкінці 1978 року, ще до приєднання Франції до Європейського авіаційного консорціуму, Dassault отримала контракти на розробку проєкту ACT 92 (Avion de Combat Tactique; ). Наступного року Національне управління авіаційних досліджень розпочало вивчення можливих конфігурацій нового винищувача під кодовою назвою Rapace (). До березня 1980 року кількість варіантів конструкції було скорочено до чотирьох, два з яких передбачали поєднання переднього горизонтального оперення, трикутного крила і одного вертикального стабілізатора.
Проєкт «ACX» отримав додаткову підтримку, коли французький уряд 13 квітня 1983 року уклав контракт на виготовлення двох (пізніше скорочено до одного) технологічних демонстраторів. Уряд та промисловість взяли на себе фінансування половини вартості розробки, і перший політ було заплановано на 1986 рік. Проте на той час не було гарантій, що ці зусилля призведуть до повномасштабної програми розробки, і літак залишався виключно дослідницьким проєктом. Під час переговорів щодо співпраці з іншими країнами Dassault розробила ACX із масою приблизно 9,5 тонни, але після виходу Франції з багатосторонніх переговорів конструктори зосередилися на компактніших розмірах, відповідно до вимог ПС. У квітні 1985 року проєкт ACX було перейменовано на Rafale ().
Будівництво технологічного демонстратора Rafale A (ACX) розпочалося у 1984 році. Його довжина становила 15,8 м, розмах крил — 11 м, а порожня вага — 9,5 т. У цьому спрощеному літаку були відсутні основні підсистеми, він мав мінімальне обладнання кабіни та систему управління польотом для підтвердження правильності базового компонування планера та двигуна. Компанія прагнула використовувати Rafale A для продовження підходу до зниження ризиків шляхом поступового вдосконалення та випробування аеродинамічно нестабільної конфігурації дельта-крила з переднім горизонтальним оперенням. Це був 92-й прототип компанії Dassault за 40 років. На момент його створення літак був оснащений двома двигунами із тягою 68,8 кН, які на той час використовувалися на F/A-18 Hornet, в очікуванні доступності турбовентиляторних двигунів . Він був представлений у грудні 1985 року в Сен-Клу, а 4 липня 1986 року здійснив свій перший політ з випробувального комплексу компанії в Істрі на півдні Франції, пілотований Гі Міто-Моро. Під час одногодинного польоту літак досяг висоти 11 000 м і швидкості 1,3 Маха. У наступному місяці літак взяв участь у авіашоу у Фарнборо.
Літак брав участь у інтенсивній програмі льотних випробувань, під час якої імітував операції повітряних сил та військово-морського флоту. Випробувальний літак виконував заходи на посадку на авіаносець «Клемансо», а також проводив тести на координацію з авіаносцем «Фош». До 1987 року літак випробовували пілоти ПС, ВМС та льотно-випробувального центру. Лівий двигун F404 був замінений на двигун M88 з тягою 72,9 кН на початку 1990 року, і в травні 1990 року літак здійснив політ з оновленою конфігурацією силової установки. Після цього літак досяг швидкості 1,4 Маха без використання форсажу, тим самим продемонструвавши здатність до надзвукового крейсерського польоту. Rafale A використовувався до січня 1994 року і був списаний після виконання 867 вильотів.
Ранні успішні демонстраційні випробування підвищили впевненість французької промисловості та уряду у життєздатності повномасштабної програми розробки Rafale. У червні 1987 року прем'єр-міністр Франції Жак Ширак оголосив, що уряд продовжить роботу над проєктом. Контракт на чотири передсерійні літаки (один Rafale C, два Rafale M та один Rafale B) уклали 21 квітня 1988 року для програми випробувань і валідації. Однак уряд все ще сумнівався у програмі, оскільки очікувалося, що загальна вартість розробки та закупівлі становитиме приблизно 120 мільярдів франків (у цінах 1988 року)Aviation Week & Space Technology 1986, p. 79.. Прем'єр-міністр Мішель Рокар висловлював занепокоєння щодо стану проєкту та невдачі попереднього уряду у забезпеченні співпраці з іншими країнами, але заявив: «Немислимо, щоб ми не могли створити зброю, необхідну для нашої незалежності». Раніше Франція вела невдалі переговори з Бельгією, Данією, Нідерландами та Норвегією щодо можливої співпраці в рамках проєкту.
Тестування
Щоб виконати різні ролі, які очікувались від нового літака, ПС вимагали два варіанти: одномісний Rafale C (chasseur, що означає «винищувач») і Rafale B (biplace, «двомісний»). Його перший політ відбувся 19 травня 1991 року на випробувальному полігоні компанії в Істрі. Це ознаменувало початок випробувальної програми, яка головним чином мала на меті перевірити двигуни M88-2, інтерфейс людина-машина та озброєння, а також розширити діапазон польотів. Через бюджетні обмеження другий одномісний прототип так і не був побудований. Літак значно відрізнявся від демонстратора Rafale A. Хоча зовні він був схожий на важчий тестовий літак, він був меншим, з довжиною 15,3 м і розмахом крил 10,9 м. Він був менш помітним для радарів завдяки покриттю кабіни золотом і додаванню радіопоглинальних матеріалів; також Dassault видалив спеціальне аеродинамічне гальмо. Єдиний двомісний передсерійний літак Rafale B, B01, здійснив свій перший політ 30 квітня 1993 року та слугував платформою для випробувань озброєння і систем управління вогнем, включаючи радар RBE2 і комплекс радіоелектронної боротьби SPECTRA.
Перший з двох прототипів Rafale M (maritime, «морський»), M01, здійснив свій перший політ 12 грудня 1991 року, а другий — 8 листопада 1993 року. Ці літаки відрізнялися від варіантів для ПС посиленою конструкцією, що дозволяло їм працювати на борту кораблів, та наявністю хвостового гака і вбудованої драбини, що збільшило вагу Rafale M на 500 кг порівняно з іншими серійними варіантами. Оскільки у Франції немає наземного випробувального комплексу для катапульти, випробування катапульти були проведені в середині 1992 та на початку 1993 року на базі ВМС США NAS Lakehurst у Нью-Джерсі. Після цього літак провів випробування на кораблі «Фош» у квітні 1993 року. Літак виконував посадки та злети з атомного авіаносця «Шарль де Голль» у липні 1999 року. Випробування показали, що літак може здійснювати посадку зі значним навантаженням невитрачених боєприпасів.
Виробництво Rafale виробляється майже повністю у Франції, за винятком деяких імпортних несекретних компонентів. Різні компоненти виробляються на заводах по всій країні, включно з фюзеляжем у Парижі, крилами в Мартіньясі й оперенням в Біарриці, а остаточна збірка відбувається в Мериньяку поблизу Бордо. Компанія Dassault виконує 60% роботи, її партнер Thales — 25%, а інший партнер Safran — 15%. Три компанії залежать від мережі з 500 субпідрядників, більшість з яких — малі та середні підприємства, що забезпечують роботою 7 000 прямих і непрямих працівників.