Нікулін Лев Веніамінович (прізвище при народженні — Олькеницький; 20 травня 1891, Житомир — 9 березня 1967, Москва) — російський радянський письменник, сценарист. Лауреат Державної премії СРСР за роман «Росії вірні сини» (1951).
Життєпис Народився в родині відомого театрального діяча. Закінчив Одеське комерційне училище (1910), прослухав курс лекцій у Сорбонні (1910–1911, Париж), потім вступив до Московського комерційного інституту. В роки війни Росії проти України був політпрацівником Червоної армії, у 1919 р. — сценаристом на кінофабриці Наркомвоєна України «Червона зірка» і Всеукраїнського кінокомітету.
Учасник збройної агресії проти Української народної республіки.
Ранні науково-фантастичні оповідання і повісті Нікуліна, написані, в основному, в 1923-28 рр. і відносяться до сатиричної і гумористичної НФ, склали ядро збірки — «Бацила щирості» (1926), «Банний лист» (1927), «Ні з того, ні з сього» (1927), «Привиди Арбатского ринку» (1927). Єдиний науково-фантастичний роман автора — «Таємниця сейфа» (1925; ін. — «Продавці таємниці») — по суті також «антикапіталістичний» памфлет (див. Капіталізм, Політика). У ряді НФ р-поклик 1940-х рр. — «Угадиватель думок» (1948) та ін. — Відсутня фейлетонна буфонада, її змінила виразна трагічна інтонація. За його сценаріями в Україні створено фільми: «Радянські ліки» (1919, у співавт. з Я. Ядовим), «Мир хатам, війна палацам» (1919, у співавт. з Б. Леонідовим), «Перше травня», «Повстаньте, гнані і голодні!» (1919), «Отаман Хміль» (1923).
Потім був на дипломатичній роботі, а в роки нацистсько-радянської війни — фронтовим кореспондентом. Нагороджений орденами: «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора, медалями. Був членом Спілки письменників Росії.
Література Литературная Энциклопедия. Т. 8. М., 1934. — С.84—88; Сценаристи советского художественного кино. М., 1972. — С.253—254; Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.299.
Примітки
Посилання Фільмографія на kino-teatr.ru http://www.fantastika3000.ru/authors/n/nikulin.l/nikulin.htm