Сергі́й Микола́йович Сергє́єв-Це́нський (справжнє прізвище — Сергєєв; , Бабіно — 3 грудня 1958, Алушта) — російський радянський письменник. Академік Академії наук СРСР з 1943 року, доктор філологічних наукСергеев-Ценский Сергей Николаевич // Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь. Том 3. П—Я. С. 316—319. .

Біографія Народився року в селі Бабіному Тамбовської губернії, Російська імперія (нині селище Преображення Розсказовського району Тамбовської області, Росія) в сім'ї земського учителя. 1880 року його сім'я переїхала до Тамбова, де він 1887 по 1890 рік навчався в Тамбовському повітовому училищі, а у 1891—1892 роках — у Катерининському інституті, звідки його відрахували за сімейними обставинами.

1895 року закінчив Глухівський учительський інститут і став учителем. Працював викладачем фізики та математики в Павлограді; у 1896—1897 роках викладав російську мову в п'ятикласному училищі у Кам'янець-ПодільськомуСайт Національного природного парку «Подільські Товтри».. Протягом 1898—1899 років навчався у Харківському університеті.

У 1904—1905 роках перебував на військовій службі в Костромському 19-у піхотному полку. Після звільнення мешкав в Алушті, де 1906 року придбав маєток на південному схилі Орлиної гори. На початку Першої світової війни був призваний в ополчення і направлений до Севастополя, але незабаром звільнений у «безстрокову відпустку».

Під час німецько-радянської війни евакуювався з дружиною в місто Куйбишев, потім в Алма-Ату. У 1944 році переїхав до Москви, а трохи згодом повернувся до Алушти.

Помер в Алушті 3 грудня 1958 року. Похований в Алушті у склепі на території нинішнього музею-садиби. 1960 року над склепом встановлений надгробок із білого черепашника, на якому закріплена плита із білого мармуру. За склепом встановлений монумент — скульптурна напівфігура письменника на прямокутному п'єдесталі, що встановлений на цоколі із черепашника. Могила Сергеева-Ценского С. Н. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. Киев. 2008. С. 31. ISBN 978-966-8325-87-8 .

Творчість Друкуватися почав 1898 року, почав з віршів. Автор прозових творів:

«Тундра» (1902); «Сад» (1905); «Бабаєв» (1907); «Лісова трясовина» (1907); «Печаль полів» (1909); «Рух» (1910); «Надра» (1913); «Лерік» (1913); «Диво» (1923); «Жорстокість» (1926); «У бурю» (1929); «Щасливиця» (1932); «Маяк в тумані» (1933); «Севастопольская страда» (1937—1939, тритомна епопея); «Флот і фортеця» (1942); «Справжні люди» (1943, збірка оповідань); «Синопський бій» (1944, інша назва — «Віцеадмірал Нахімов»); «Рідна земля» (1958, збірка віршів); «Московська повість» (опублікована у 1961 році). </div> Головний твір письменника — незавершена багатотомна епопея «Перетворення Росії» (1914—1958). До неї увійшли: 12 романів: «Перетворення» (інша назва «Валя», 1914), «Приречені на загибель» (1923, опубліковано у 1927 році, нова редакція 1955), «Леви і сонце» (1933), «Шукати, завжди шукати!» (1934—1935), «Зауряд-полк» (1934), «Маси, машини, стихії» (інша назва — «Люта зима», 1936), «Бурхлива весна» (1942), «Спекотне літо» (1943), «Гармати видвигають» (1944), «Гармати заговорили» (1944, опубліковано у 1956 році), «Вибух на світанку» (1951—1955), «Весна в Криму» (незакінчений, опублікований у 1959 році); 3 повісті: «Пристав Дерябін» (1911, нова редакція — 1955); «Перетворення людини» (частина 1 — «Наклонна Олена», 1914; частина 2 — «Суд», 1955), «Капітан Коняєв» (1919, інша назва — «Суміш») та 2 етюди: «Ленін у серпні 1914 року» (1957), «Побачення» (опубліковний у 1959 році). Епопея відобразила життя дореволюційного російського суспільства, події першої світової війни, лютневої революції 1917 року, громадянської війни.

У 1920—1930-ті роки писав романи і повісті про Олександра Пушкіна («Наречена Пушкіна»), Михайла Лермонтова («Мішель Лермонтов»), Миколу Гоголя («Гоголь йде в ніч»).

Автор низки п'єс («Біля гробу Пушкіна», 1937; «Віцеадмірал Корнілов», 1941; «Поет і чернь», 1944); літературних спогадів про Максима Горького, Іллю Рєпіна, Олексія Новикова-Прибоя (збірка «Про художню майстерність», 1956).

Книги письменника перекладені багатьма мовами народів СРСР та іноземними мовами.

За його однойменною повістю у 1981 році створено телефільм В'ячеслава Прокопенка «Ведмежа».

Відзнаки Нагороджений орденом «Знак Пошани» (31 січня 1939), двома орденами Трудового Червоного Прапора (12 листопада 1945; 1950), орденом Леніна (30 вересня 1955; за видатні заслуги в галузі художньої літератури та у зв'язку з 80-річчям від дня народження), медалями; Лауреат Сталінської премії за 1941 рік (за тритомну епопею «Севастопольская страда»).

Вшанування

1962 року в Алушті відкрито музей письменника; У 1966 році в Алушті, у сквері на вулиці Червонофлотській, № 9, письменнику встановлено пам'ятник: письменник зображений виступаючим із промовою перед невидимою аудитрію. Голова із пишними кудрями ледь припіднята і повернута праворуч. Погляд спрямований вперед. У лівій руці тримає книгу, права рука опущена вздовж тулуба. Фігура встановлена на майданчику із гранітних плит розміром 2,15 і 3,5 × 0,25 м. На п'єдесталі висічений напис: «С. Сергеев-Ценский». Памятник Сергееву-Ценскому С. Н. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. Киев. 2008. С. 31—32. ISBN 978-966-8325-87-8 ; У 1975 році в Тамбові на набережній Цни письменнику встановлено гранітний пам'ятник (автори — скульптори Сергій Лебедєв і Тетяна Вельцен, архітектор Олександр Куликов); Іменем Сергія Сергєєва-Ценського названо вулиці в Алушті, Сімферополі, Севастополі, Вінниці, Павлограді, Тамбові; 25 квітня 1994 року на честь письменника названий астероїдCitation for (4470) відкритий 31 серпня 1978 року радянським астрономом Миколою Черних; Серед письменників Росії відбувається літературний конкурс імені Сергія Сергєєва-Ценського «Перетворення Росії»Литературный конкурс им. С. Н. Сергеева-Ценского / Безформата. .

Виноски

Примітки

Література

І. Д. Бажинов. Сергєєв-Ценський Сергій Миколайович // ; Сергеев-Ценский Сергей Николаевич // ;