Аґенор Марія Адам Ґолуховський (молодший) (, 25 березня 1849, містечко Скала, нині смт Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, за іншими даними — Львів  — 28 березня 1921, Відень, Австрія, або Львів) — граф, австрійський дипломат і державний діяч. Син намісника Аґенора Ґолуховського. Доктор права.

Володів маєтками у Скалі, селах Бурдяківці, Іванків і Лосяч на Борщівщині.

Біографія Закінчив Віденський університет.

Багато років перебував на дипломатичній службі: у 1872 році призначений аташе у Берліні, потім радник посольства в Парижі (1883—1887), у 1887—1894 роках — посол Австро-Угорщини в Румунії.

На посаді міністра закордонних справ У зв'язку з успішною роботою на дипломатичному терені з 16 травня 1895 року призначений міністром закордонних справ й імператорського двору.

Граф Аґенор Марія Ґолуховський проводив обережну, загалом консервативну політику, уникав проявляти ініціативу у вирішенні важливих питань. У той же час його роботу можна назвати успішною. Він підготував австро-російську угоду від квітня 1897 року про збереження статус-кво на Балканах, що привело до розрядки напруженості як у регіоні, так у стосунках між двома країнами. При ньому покращилися стосунки Австро-Угорщини з Великою Британією й Італією.

У 1897 і 1900 роках Ґолуховський зумів узгодити з Італією та вирішити албанське питання.

24 жовтня 1906 року на вимогу Угорщини пішов у відставку.

Сім'я У 1885 одружився в Парижі з правнучкою Йоахіма Мюрата і Кароліни Бонапарт — принцесою Анною Мюрат (1863—1940), в шлюбі з якою мав трьох синів: Аґенор Марія (1886—1956) — граф, 3-й ординат на Скалі. Войцех Аґенор (1888—1960) — граф, сенатор ІІ-ї Речі Посполитої. Кароль Марія (1892—?) — граф.

У парламенті З 1895 року А. М. Ґолуховський — член верхньої палати австро-угорського парламенту. У 1907 році очолив там впливову польську фракцію.

Під час першої світової війни активно виступав з гаслом Триалізму — перетворення дуалістичної Австро-Угорської монархії в триалістичну, Австро-Угорсько-Польську, з включенням у її склад російської Польщі. З цією метою в 1915 році відвідував окуповану Варшаву.

Відзнаки

Королівство Пруссія

Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (1872) Орден Чорного орла з діамантами орден (квітень 1896)Kronika. Dzienniczek ważniejszych wydarzeń // Gazeta Sanocka. — nr. 57. — 3 maja 1896. — S. 4. діаманти (1900) Орден Червоного орла 1-го класу (1896) великий хрест (квітень 1896)

Франція

Орден Почесного легіону, командорський хрест (1872) Орден Академічних пальм, офіцерський хрест (1872)

Австро-Угорщина

Орден Залізної Корони 3-го класу (1878) 1-го класу (1893)Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 81. Командорський хрест із зіркою ордена Франца Йосифа (1883).Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie . — Wien 1918. — S. 161. Орден Золотого руна (1896)Wiadomości z miasta i prowincyi // Postęp, 10 marca 1900. — S. 3. Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест з діамантами великий хрест (№ 1434, 1897, Австро-Угорщина) діаманти (1906) Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест

Румунське королівство

Орден Зірки Румунії, великий хрест з діамантами орден (1894) діаманти (1896) Орден Корони Румунії, великий хрест (1894)

Російська імперія

Орден Святого Олександра Невського з діамантами (1896) Орден Андрія Первозванного з діамантами (27 квітня 1897)Najjaśniejszy Pan w Petersburgu // Gazeta Lwowska, 30 kwietnia 1897. —S. 2.

Японська імперія

Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (1896) Орден Квітів павловнії (1898)

Королівство Італія

Вищий орден Святого Благовіщення з ланцюгом (7 листопада 1897) Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (7 листопада 1897) Орден Корони Італії, великий хрест (7 листопада 1897)

Інші країни

Мальтійський орденCzerwiński P. Zakon Maltański i stosunki jego z Polską na przestrzeni dziejów. — S. 160. лицар честі та відданості (1871) бальї Великого хреста честі та відданості (1896) Орден святого Григорія Великого, великий хрест (Ватикан; 1894) Орден Святого Губерта (Баварське королівство; 1897)Łoza S. Order domowy rycerski pw. świętego Huberta // «Broń i Barwa». — r. II, nr. 3. — 1935. — S. 63. Орден Рутової корони (Саксонське королівство; 1897) Орден Вежі й Меча, великий хрест (Португальське королівство; 1897) Орден «Святий Олександр», великий хрест (Болгарське царство; 1897) Орден Білого слона, велика стрічка (Сіам; 1897) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (Вюртемберзьке королівство; 1900) Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське; 1901) Орден «Османіє» 1-го класу з діамантами (Османська імперія; 1902) Орден Подвійного дракона 1-го ступеня, 3-й клас з перлинами (Династія Цін) орден (1902) перлини (1905) Орден Спасителя, великий хрест (Грецьке королівство; 1902) Королівський Вікторіанський орден, почесний великий хрест (Британська імперія; 9 жовтня 1903) Орден Леопольда I, велика стрічка (Бельгія; 1903) Орден Серафимів (Шведсько-норвезька унія; 25 лютого 1904) Орден Карлоса III, великий хрест з ланцюгом (Іспанія; 19 жовтня 1906) Орден Святого Йосипа, великий хрест (Велике герцогство Тосканське) Орден Портрету володаря з діамантами (Каджарський Іран) Орден Білого орла (Сербія), великий хрест Орден Вендської корони, великий хрест (Мекленбург) Орден Зірки Ефіопії, великий хрест Орден князя Данила I, великий хрест (Князівство Чорногорія) Почесний громадянин Кракова, Ряшева і Освенцима

Примітки

Джерела Гуцал П. Ґолуховський Агенор // Buszko J. Gołuchowski Agenor Maria Adam (1849—1921) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959—1960. — T. VIII. — S. 260—261.