Півде́нно-За́хідний край або Ки́ївське генера́л-губерна́торство або Ки́ївське, Поді́льське і Воли́нське генера́л-губерна́торство — адміністративно-територіальна та політична одиниця Російської імперії в 1832–1914 роках, яка включала терени трьох губерній Правобережної України — Київської, Подільської та Волинської. У 1881–1888 роках начальник Південно-Західного краю одночасно обіймав посаду тимчасового генерал-губернатора Чернігівської та Полтавської губерній.

Історія Київську губернію засновано серед перших восьми губерній Московського царства згідно з указом Петра І в 1708 році, але юрисдикція губернатора поширювалась лише на справи щодо московсько-польського кордону та російські гарнізони в Гетьманщині та не поширювалася на внутрішні справи українців.

Про заснування посади головного начальника Південно-Західного краю не існує особливого узаконення. Посада генерал-губернатора Київської губернії згадується в Указах Сенату 24 квітня 1722, 10 липня 1741 і 29 вересня 1764 року.

У вересні 1781 року було утворено Київське намісництво з генерал-губернатором на чолі.

Південно-Західний край Після ліквідації намісництва Указом від 9 вересня 1801 року Київська, Волинська і Подільська губернії, «як прикордонні і на особливих правах» були підпорядковані військовим губернаторам, які користувалися правами головних начальників губерній.

Генерал-губернатор (начальник краю) — довірений сановник верховної влади, якому імператор делегував частину своїх владних повноважень. Призначався і звільнявся з посади особисто імператором. Повноваження здійснював на основі особливих законоположень, «Інструкції генерал-губернаторам» від 29 травня 1853 року та особистих розпоряджень імператора. Генерал-губернаторство отримало статус для поетапної політичної та економічної інтеграції, а також асиміляції неросійського населення Правобережної України (українців, поляків, євреїв) у складі Російської імперії. Офіційною причиною заснування стало Польське повстання 1830–1831.

22 січня 1832 року тимчасового Подільського та Волинського військового губернатора генерал-ад'ютанта Василя Левашова призначено Київським військовим губернатором, Подільським і Волинським генерал-губернатором. Така назва посади начальника Південно-Західного краю існувала до 19 січня 1865 року, коли був призначений перший Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор — генерал-ад'ютант, генерал від артилерії Олександр Безак.

У 1881 році територію генерал-губернаторства де-факто розширено до 5 губерній: генерал-губернатора Олександра Дрентельна також призначено тимчасовим генерал-губернатором Чернігівської та Полтавської губерній.

1889 року — Південно-Західний край відновлено у складі трьох губерній.

1903 року — у Південно-Західному краї введено земство за особливими правилами — з призначенням земських гласних від уряду, а в 1911 — виборне земство, теж з особливих правилом, що дискримінувало землевласників польського походження.

1912 року — новостворену Холмську губернію, колишню складову Царства Польського, передано до Київського генерал-губернаторства. У такому складі територіальна одиниця Російської імперії проіснувала до моменту скасування у вересні 1914 року. Останнім київським генерал-губернатором був Федір Трепов.

У своєму прямому підпорядкуванні генерал-губернатор мав губернаторський корпус, установи поліції. За штатними розписами Канцелярія генерал-губернатора складалася з управління в складі чиновників для особливих доручень і канцелярії як виконавчої структури з функціональними відділеннями. Генерал-губернатор здійснював управління краєм одноосібно, зосереджуючи в своїх руках усю повноту влади на принципах централізму і єдиноначальності: зміцнював російську державність шляхом поширення російських адміністративних установ, мав право законодавчої ініціативи, зокрема в польському питанні, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальноросійського законодавства, контролював діяльність установ і посадових осіб, у тому числі судових.

Начальник краю призначав чиновників на перші посади в губернських присутніх місцях. Центральним урядом передано йому частину своїх зовнішньополітичних функцій, зокрема право надання російського підданства, нагляд за діяльністю іноземних представництв та громадян у краї. Водночас начальник краю в 1848–1852 роках виконував обов'язки попечителя Київського навчального округу. Поєднував цивільне й військове управління генерал-губернаторством: від 1862 року — головнокомандувач військ Київського військового округу.

Склад Склад Київського генерал-губернаторства станом на 1914 рік: Київська губернія Подільська губернія Волинська губернія Холмська губернія

Очільники Генерал-губернатор Київського намісництва П. І. Б. Портрет Титул, чин, звання Час заміщення посади Петро Олександрович Рум'янцев-Задунайський граф, генерал-фельдмаршал

Київські військові губернатори П. І. Б. Портрет Титул, чин, звання Час заміщення посади Іван Петрович Салтиков граф, генерал від кавалерії (генерал-фельдмаршал) Андрій Григорович Розенберг генерал від інфантерії Іван Васильович Гудович генерал від інфантерії Олександр Андрійович Беклешов генерал від інфантерії генерал від інфантерії Олександр Петрович Тормасов генерал від кавалерії Михайло Іларіонович Кутузов генерал від інфантерії Михайло Андрійович Милорадович генерал від інфантерії Св. І. В., генерал-лейтенант Борис Якович Княжнин генерал-лейтенант

Київські військові губернатори, Подільські і Волинські генерал-губернатори П. І. Б. Портрет Титул, чин, звання Час заміщення посади Василь Васильович Левашов граф, генерал від кавалерії, генерал-ад'ютант граф, генерал-лейтенант Дмитро Гаврилович Бібиков генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант (генерал від інфантерії) Іларіон Іларіонович Васильчиков князь, генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант Микола Миколайович Анненков генерал від інфантерії, генерал-ад'ютант

Київські, Подільські і Волинські генерал-губернатори П. І. Б. Портрет Титул, чин, звання Час заміщення посади Олександр Павлович Безак генерал-ад'ютант, генерал від артилерії Олександр Михайлович Дондуков-Корсаков князь, генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант Михайло Іванович Чертков генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант Олександр Романович Дрентельн генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії, тимчасовий Чернігівський і Полтавський Олексій Павлович Ігнатьєв граф, генерал-лейтенант Михайло Іванович Драгомиров генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії Микола Васильович Клейгельс генерал-лейтенант Володимир Олександрович Сухомлинов генерал-лейтенант Федір Федорович Трепов генерал від кавалерії

Див. також Західний край Північно-Західний край

Джерела Шандра В. С. Київське генерал-губернаторство // Шандра В. Київське генерал-губернаторство (1832—1914): Історія створення та діяльності, архівний комплекс і його інформативний потенціал / Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України, Укр. держ. НДІ архівної справи та документознавства. — К.: УДНДІАСД, 1999. — 141 с.

Посилання Південно-Західний край // Киевское, Подольское и Волынское генерал-губернаторство (Юго-Западный край), 22.01.1832-1915