Етно́нім (від (ethnos) — плем'я, народ й (onyma) — ім'я, назва) — термін для позначення будь-якого етносу або етнічної спільності: роду, племені, племінного союзу, народу, народності, нації. Серед етнонімів чітко розрізняють самоназви (автоетноніми) та назви, дані іншими народами (ксеноетноніми). Серед автоетнонімів значно поширена семантика «людина», від якої походить нім. «Deutsch», а також етноніми «марійці», «мордва», «комі», «ненці», «удмурти» та інші. У другій групі переважають вказівки на прикмети. До ксеноетнонімів належать слов'янські назви: «німці» (з сенсом «німі» — розмовляли незрозумілою мовою; спочатку «німцями» слов'яни називали усіх іноземців), «половці» (за кольором: «половий» — блідо-жовтий); а також грецькі назви, подані Геродотом: «андрофаги», «антропофаги» — «людожерці», «алазони» — «хвальки».
Бувають макроетноніми — великі етнічні спільності та мікроетноніми — маленькі етнічні об'єднання.
Див. також Етноніміка Етноніми українців
Джерела Карпенко Ю. О. Етнонім // Енциклопедія Сучасної України.
Посилання
Карпенко Ю. О. Етнонім // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін. — 2-е вид. випр. і доп. — К.: Українська енциклопедія, 2004. — 824 с.